ШАНОВНИЙ КОЛЕГО!
Науково-практичний журнал для лікарів «Слово о здоровье!» та ТОВ «Клімед Україна»
пропонують Вам взяти участь у квесті
«ОБЕРИ РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ ПІДХІД ПРИ СПКЯ»
Дякуємо всім за участь!

УМОВИ ПРОХОДЖЕННЯ КВЕСТУ

Для проходження квесту Вам необхідно:

  • ознайомитися з  науково-практичними матеріалами, які розміщені на усіх сторінках квесту;
  • надати правильні відповіді на всі тестові запитання квесту.

Серед учасників, якими надано правильні відповіді на всі запитання квесту, незалежною системою Random.org у довільному порядку буде обрано переможця, який отримає приз**:

ПРИЗОВИЙ ФОНД

SAMSUNG GALAXY S7 EDGE 32GB SM-G935F

Якщо при наданні відповідей на запитання  квесту у Вас виникли труднощі, інформацію Ви можете знайти на сторінках квесту.

ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ КВЕСТУ*

  • Квест призначений для працівників сфери охорони здоров’я: лікарів, ординаторів, інтернів, науковців медичної сфери.
  • Для того щоб перевірити результати відповіді та мати можливість взяти участь у розіграші призу, Вам необхідно пройти реєстрацію на сторінці квесту на сайті журналу «Слово о здоровье!»  ozdorovie.com.ua
  • Взяти участь у квесті Ви можете в період з ­­­­­­­­­­­­­04.04.2018 р. по 25.04.2018 р.
  • Після 25.04.2018 року серед учасників, що нададуть правильні відповіді на всі тестові запитання квесту, незалежною системою Random.org у довільному порядку буде обрано переможця, який отримає приз **:

* Правила проведення квесту розміщено на сайті журналу «Слово о здоровье!» за адресою в мережі Інтернет: http://ozdorovie.com.ua

** Редакція журналу зв’яжеться з переможцем за допомогою електронної пошти чи телефону. Організатори залишають за собою право перевірити посаду, місце роботи  учасників квесту.

Список переможців буде опубліковано на сайті журналу «Слово о здоровье!» http://ozdorovie.com.ua, а також на офіційній сторінці видання у соціальній мережі Facebook: https://www.facebook.com/slovoozdorovie

Сайт  журналу «Слово о здоровье»
http://ozdorovie.com.ua

КОРЕКЦІЯ ЕНДОКРИННОЇ ФУНКЦІЇ ЯЄЧНИКІВ У ЖІНОК З СПКЯ

*А. А. Суханова, лікар акушер-гінеколог, д-р мед. наук, проф.
** М. Ю. Єгоров, канд. мед. наук
*Кафедра акушерства, гінекології та репродуктології НМАПО імені П. Л. Шупика
**КНП «КДЦ» Оболонського р-ну, м. Київ (філія № 1)

У статті досліджується клінічна ефективність препарату «Fertilovit F PCOS»® у відновленні ендокринної функції яєчників у жінок з синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) із застосуванням методу гормональної цитодіагностики; частота настання вагітності при призначенні досліджуваної схеми лікування.  Результати дослідження, викладенні в статті, показують покращення ендокринної функції яєчників, підвищення естрогенної насиченості організму, зниження рівня андрогенів, встановлення овуляторного менструального циклу та підвищення показника настання вагітності у жінок на фоні застосування досліджуваного препарату.

Ключові слова: синдром полікістозних яєчників, безпліддя, ановуляція, кольпоцитологія, міоінозитол, Fertilovit F PCOS®.

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) – одне з найбільш досліджуваних захворювань у гінекології, гінекологічній ендокринології, репродуктології. Відомо багато точок зору на патогенез СПКЯ. До останнього десятиліття провідною теорією патогенезу СПКЯ була «центральна» теорія, згідно з якою СПКЯ обумовлений порушенням циркадного ритму секреції люліберину, викиди якого характеризуються високою амплітудою і хаотичністю, що призводить до гіперсекреції лютеїнізуючого гормону (ЛГ) при відносно низькому рівні фолікулостимулюючого гормону  (ФСГ) за рахунок блокуючого впливу інгібіну. Під дією ЛГ відбувається гіперплазія клітин теки і строми яєчників, в яких синтезуються яєчникові андрогени, що супроводжується збільшенням їх продукції і призводить до шкірних проявів андрогенізації, ановуляції і порушення ритму менструацій. Високий рівень андрогенів призводить до підвищення екстрагонадного синтезу естрогенів у жировій тканині, що сприяє проліферації адипоцитів і ожирінню. Гіперандрогенія також сприяє зниженню синтезу транспортних білків у печінці, у результаті чого збільшується рівень вільних активних фракцій андрогенів і естрогенів, що посилює ступінь вираженості гіперандрогенії та гіперестрогенії і може сприяти, поряд з ановуляцією, розвитку гіперпластичних процесів ендометрію.

Встановлено, що резистентність до інсуліну відіграє ключову роль у клінічному розвитку СПКЯ. Зокрема, пов’язана з цим гіперінсулінемія може індукувати надмірну продукцію андрогенів у жінок з СПКЯ двома різними способами: по-перше, це пряма стимуляція ендокринної функції яєчників, а інша – за рахунок зниження рівня сироваткового глобуліну, що зв’язує статеві гормони.

Через ключову роль інсуліну в етіопатології синдрому протягом багатьох років сенсибілізатори інсуліну, такі як метформін, піоглітазон або троглітазон, розглядались як можливі терапевтичні варіанти у вирішенні цих проблем.

Кілька досліджень показали, що один з механізмів розвитку дефіциту інсуліну полягає в недостатності медіатора інозитолфосфоглікану (IPG). Два ізомери інозитолу – міоїнозитол (MI) та D-хіроїнозитол (DCI) – діють як інсулін-сенсибілізатори. У дослідженнях продемонстровано їхній  позитивний вплив на клінічну картину хворих з СПКЯ, поліпшення ендокринного і метаболічного профілю як поодинці, так і в комбінації.

DCI-монотерапія, при низькому дозуванні, може відновити нормальну чутливість до інсуліну в клітинах-мішенях, знизити гіперандрогенію. МІ чинить сприятливий вплив на рівні яєчників, підсилює чутливість до інсуліну, а також безпосередньо діє на ряд оваріальних функцій, у тому числі на стероїдогенез.

Є істотні дані, що пов’язують інозитол з покращеними репродуктивними результатами. Доведено, що інозитол відіграє важливу роль у дозріванні і заплідненні ооцитів, регулюючи шляхи кальцієвого сигналювання.

Виходячи з цього, комбінована терапія МІ:DCI в їх фізіологічному співвідношенні у плазмі (40:1) представляє найбільш значущий клінічний позитивний ефект, який успішно поєднується в препараті «Fertilovit F PCOS»®.

На сьогодні у світі нема етіотропного препарату, здатного так багатогранно вирішувати проблему СПКЯ і, зокрема, гіперандрогенії. Доклінічні дослідження специфічної ефективності препарату «Fertilovit F PCOS»® щодо СПКЯ довели, що діючі речовини препарату діють як вторинні молекули-месенджери для різних клітинних сигнальних шляхів, включаючи трансдукцію сигналу інсуліну, метаболізм кальцію, ліпідний обмін, фертильність.

«Fertilovit F PCOS»® – дієтична добавка для спеціальних медичних цілей, спеціально розроблена для задоволення потреб жінок з СПКЯ. Вона містить інозитол, підвищену дозу фолієвої кислоти і вітамін D в поєднанні з комплексним складом вітамінів, мінералів і жирних кислот омега-3. Ці мікроелементи є основою для здорового зачаття і виношування вагітності завдяки комплексному складу, що забезпечує  такі ефекти:

  • збалансований рівень цукру в крові (хром сприяє підтриманню нормального рівня глюкози в крові, цинк – нормальному метаболізму вуглеводів);
  • енергопостачання (вітаміни В1, В2, ніацин і пантотенова кислота сприяють енергетичному обміну речовин, мінерали марганцю та магнію – нормальному енергетичному метаболізму, вітаміни В6, В12 і фолієва кислота сприяють нормальному метаболізму гомоцистеїну);
  • гормональний баланс (пантотенова кислота сприяє нормальному синтезу і метаболізму стероїдних гормонів, вітаміну D і деяких нейромедіаторів, вітамін В6 сприяє регуляції гормональної активності, а йод – нормальній продукції гормонів щитовидної залози);
  • захист клітин від оксидативного стресу.

Згідно з даними німецького оглядового дослідження, у 70 % жінок після прийому комбінації міоїнозитолу з фолієвою кислотою відновлена регулярність овуляцій після 16 тижнів прийому, отримана вагітність у 15,1 % жінок. Спостерігалось зниження рівня тестостерону та підвищення рівня прогестерону після 12 тижнів прийому препарату.

Мета дослідження: оцінити клінічну ефективність препарату «Fertilovit F PCOS»® у відновленні ендокринної функції яєчників у жінок з синдромом полікістозних яєчників із застосуванням методу гормональної цитодіагностики, встановити частоту настання вагітності при призначенні досліджуваної схеми лікування.

Матеріали і методи. Дослідження проводилось у Київському міському центрі репродуктивної та перинатальної медицини, який є клінічною базою кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. Було обстежено 76 жінок віком від 19 до 35 років. Проводилось опитування жінок з метою з’ясування анамнезу та  тривалості захворювання, скарг, частоти, важкості, клінічних проявів; лабораторне дослідження; традиційний гінекологічний огляд.

Діагноз встановлений на основі скарг жінок на безпліддя, порушення менструального циклу, оволосіння за чоловічим типом, гірсутизм, акне, жирну себорею, надмірну вагу, алопецію, негроїдний акантоз.

До основних ультразвукових ознак СПКЯ належали: наявність не менше 12 фолікулів діаметром 2–9 мм як мінімум в одному яєчнику, збільшення об’єму хоча б одного яєчника понад 10 см3, потовщення капсули, оліго- чи ановуляція.

Серед лабораторних ознак СПКЯ відзначались гіперандрогенія, гіперінсулінемія, підвищення базальної секреції лютеїнізуючого гормону з відносним зниженням синтезу фолікулостимулюючого гормону.

Оцінювання ендокринної функції яєчників здійснювалося на підставі даних гормональної цитодіагностики методом кольпоцитології до, під час та після лікування. В основу оцінки кольпоцитологічних даних покладені зміни клітинного складу, що характеризують ступінь дозрівання вагінального епітелію у відповідь на гормональну стимуляцію.

Кольпоцитологічні препарати фарбувались за методикою Папаніколау та Паппенгейма. Для оцінювання кольпоцитологічних даних обчислювались такі естрогенові індекси:

  1. Індекс дозрівання (ІС) – відсоткове співвідношення трьох видів клітин: поверхневих, проміжних і парабазальних, записане у вигляді формули.
  2. Каріопікнотичний індекс (КІ) – відсоткове співвідношення поверхневих клітин з пікнотичним ядром до поверхневих клітин з препікнотичними ядрами в мазку. Каріопікноз – це конденсація хроматинових структур ядра епітеліальних клітин. Цей індекс характеризує естрогенну насиченість організму, оскільки естрогенні гормони викликають проліферативні зміни слизової піхви, спричиняють повне дозрівання епітелію і високий КІ клітини. Каріопікноз, як і еозинофілія, корелює з рівнем естрогенів: чим більша кількість естрогенних гормонів, тим вищий каріопікноз та еозинофілія.

З. Еозинофільний індекс (ЕІ) – відсоткове співвідношення всіх зрілих поверхневих клітин з еозинофільним забарвленням цитоплазми до поверхневих базофільних клітин у мазку. При підрахунку ЕІ величина ядер поверхневих клітин до уваги не приймається. Еозинофільне забарвлення цитоплазми поверхневих клітин також є критерієм оцінки естрогенного фону, оскільки величина ЕІ  перебуває в прямій залежності від сили і тривалості естрогенного впливу.

Прогестероновий вплив на вагінальний епітелій оцінювався за такими індексами:

  1. Індекс складчастості – співвідношення складчастих зрілих поверхневих клітин до плоских клітин в мазку. Скручування або згортання клітин проявляється головним чином при прогестероновій стимуляції. Поверхневі клітини при цьому набувають вигляду зігнутої пелюстки троянди або складеного у вигляді конверта аркуша. Індекс складчастості оцінюється у відсотковому відношенні.
  2. Індекс скупченості або групування клітин – відношення клітин, що розташовуються у скупченнях по 4 і більше, до клітин, розташованих роздільно. Цей індекс також відображає прогестеронову дію на вагінальний епітелій. Відзначається в плюсах або балах: виражена скупченість (+ + +), помірна (+ +), слабка (+). Чим більший прогестероновий вплив, тим вираженіша скупченість клітин.

Ефективність лікування оцінювалась кольпоцитологічно через 3 та 6 місяців після початку лікування. Критерієм успішного лікування були: клінічно – зниження маси тіла, зникнення або зменшення ознак гірсутизму та андрогенізації, встановлення нормального менструального циклу (МЦ), настання вагітності. До кольпоцитологічних ознак, які характеризували ефективність призначеної терапії, була віднесена поява овуляторного двофазного МЦ з високоестрогенним типом мазка в І фазу та прогестероновим типом у ІІ фазу.

Також до показників ефективності лікування входив контроль чутливості до  призначеної терапії, тобто відсоток токсико-алергічних реакцій на основі об’єктивних та суб’єктивних ознак.

При проведенні терапії всіх обстежених пацієнток було поділено на 2 групи:

І група –  38 жінок, які отримували «Fertilovit F PCOS»® для лікування СПКЯ за схемою три місяці.

II група – 38 пацієнток, які отримували загальноприйняту терапію протягом того самого часу.

Результати та їх обговорення. Середній вік жінок І та ІІ групи становив 27±8,3 та 28±9,7 років відповідно. У досліджуваних пацієнток І групи середній вік менархе становив 14±1,8 років, а у пацієнток ІІ групи – 13±2,2 роки.

У всіх досліджуваних жінок відзначалось ановуляторне безпліддя. В обох групах ановуляторні МЦ були виключно за гіпоестрогенним типом, гіперестрогенний тип не спостерігався у жодної досліджуваної пацієнтки.

У 11 (28,9 %) жінок І групи відзначалося порушення менструальної функції за типом аменореї, у 16 (42,1 %) – олігоменорея. У ІІ групі аменорея спостерігалась у 9 (23,7 %) пацієнток, олігоменорея – у 24 (63,1 %) випадках.

У І групі надмірна вага (ІМТ 25–30 кг/м2) спостерігалась у 18 (47,4 %) пацієнток, ожиріння І ступеня (ІМТ 30–35 кг/м2) відзначено у 15 (39,5 %) жінок, ІІ ступеня (ІМТ 35–40 кг/м2) – у 3 (7,9 %) досліджуваних, ожиріння ІІІ ступеня – у 2 (5,3 %) жінок. У пацієнток ІІ групи надмірна вага виявлена у 11 (28,9 %) жінок, ожиріння І ступеня – у 6 (15,8 %) пацієнток, ожиріння ІІ ступеня – у 4 (10,5 %) досліджуваних, ІІІ ступеня – у 1 жінки, що становить 2,6 %.

Акне і жирна себорея початково мали місце у 25 (65,8± %) жінок І групи та у 22 (57,9± %) пацієнток ІІ групи.

У 22 (29 %) пацієнток діагноз СПКЯ встановлений уперше, у 54 (71 %) – уже застосовувались попередні курси лікування.

При первинному зверненні в усіх досліджуваних жінок при кольпоцитологічному дослідженні спостерігались такі типи мазків:

– слабка атрофія, яка характеризувалась наявністю переважно проміжних андрогенозмінених клітин (заокруглена, з потовщенням базофільна цитоплазма, світлий тон) та наявністю клітин глибоких парабазально-базальних шарів (рис. 1);

Рис.1. Кольпоцитограма. Слабоатрофічний тип мазка. Епітелій представлений, переважно, базальними та парабазальними клітинами. Фарбування за Паппенгеймом. Х400.

– андрогенний тип мазка, який характеризувався наявністю виключно клітин проміжного типу з андрогенними змінами (рис. 2);

Рис. 2. Кольпоцитограма. Андрогенний тип мазка. Епітелій представлений проміжними світлими клітинами з заокругленою потовщеною базофільною цитоплазмою. Фарбування за Папаніколау. Х600.

– слабоестрогенний тип – присутні, переважно, андрогеннозмінені проміжні клітини та невелика кількість поверхневих еозинофільних клітин (рис. 3).

Рис. 3. Кольпоцитограма. Слабоестрогенний тип мазка. Епітелій представлений переважно андрогеннозміненими клітинами, невелика кількість еозинофільних клітин. Фарбування за Папаніколау. Х600.

При включенні в дослідження слабоатрофічний тип мазка відзначався у 13 (34,3 %) жінок І групи та у 11 (28,9 %) пацієнток ІІ групи. Андрогенні типи кольпоцитограм спостерігались у 21 (55,2 %) досліджуваної І групи та у 22 (57,9 %) жінок ІІ групи, відповідно.  При цьому у 4 (10,5 %) пацієнток І групи та 5 (13,2 %) жінок ІІ групи виявлені слабоестрогенні типи мазків, які, однак, не забезпечували відповідну естрогенну насиченість організму та овуляцію.

Клінічна ремісія після проведеного лікування спостерігалась у 30 (78,9±6,62 %) жінок І групи та у 20 (52,6±8,1 %) пацієнток ІІ групи (р < 0,05). При цьому в І групі клінічного ефекту досягнуто раніше – через 1,5–2 місяці після початку лікування, у той час як у жінок ІІ групи – наприкінці 4-го місяця терапії.

Через 6 місяців прийому «Fertilovit F PCOS»® у 26 (68,4±7,5 %) пацієнток спостерігали зменшення вираженості гірсутизму, у той час як у ІІ групі цей показник становив 42,1±8,0 % (16 жінок) (p < 0,05).

Через 6 місяців лікування симптоми акне та себореї спостерігалися лише у 10 (26,3±7,1 %) досліджуваних І групи та у 15 (39,5±7,93 %) жінок ІІ групи (p > 0,05).

У пацієнток І групи, крім клінічного покращення, відзначались виражені зміни кольпоцитологічних характеристик порівняно з жінками ІІ групи.

Так, контрольні обстеження через 6 місяців терапії виявили зниження андрогенного впливу та появу овуляторних МЦ у 30 (78,9±6,62 %) пацієнток І групи на фоні прийому препарату «Fertilovit F PCOS»®. У ІІ групі призначена терапія виявилась ефективною лише у 10 (26,3±7,1 %) жінок (р < 0,001).

Підтвердженням появи двофазного овуляторного МЦ стала кольпоцитологічна картина в досліджуваних групах (табл.1).

Таблиця 1. Кольпоцитологічна картина обстежених жінок

Групи Слабка атрофія Андроген-

ний тип

Слабоестро-генний тип Високо-естроген-

ний тип

Прогесте-роновий

тип

 

І До лікування 13 (34,3 %) 21 (55,2 %) 4 (10,5 %)
Після лікування 1 (2,6 %) 3 (7,9 %) 4 (10,5 %) 30 (79 %) 30 (79 %)
ІІ До лікування 11 (28,9 %) 22 (57,9) 5 (13,2 %)
Після лікування 5 (13,2 %) 8 (21 %) 15 (39,5 %) 10 (26,3 %) 10    (26,3%)

Так, на фоні призначеного лікування у пацієнток обох груп спостерігалась поява таких типів кольпоцитологічних мазків, які не виявлялись при первинному зверненні:

– високоестрогенний тип – найбільш виражений на 14 день менструального циклу, – при якому визначаються переважно поверхневі еозинофільні клітини (рис.4);

Рис. 4. Кольпоцитограма. Високоестрогенний тип мазка. Велика кількість поверхневих переважно еозинофільних клітин. Фарбування за Папаніколау. Х600.

– прогестероновий тип – найбільш виражений на 21 день менструального циклу – спостерігається зниження естрогенових індексів (КІ < 30, ЕІ < 25) та виражене зростання прогестеронових індексів. Відзначаються великі показники індексу складчастості (до 85 %) і скупченості (до +++) (рис. 5). 

Рис. 5. Кольпоцитограма. Прогестероновий тип мазка. Епітелій представлений скупченими базофільними складчастими клітинами. Фарбування за Папаніколау. Х600.

Високоестрогенний тип кольпоцитограми в першу фазу МЦ та прогестероновий тип у другу фазу виявлені у 30 (79±6,62 %) жінок І групи та у 10 (26,3±7,1 %) пацієнток ІІ групи (р < 0,05).

Достовірне зростання високоестрогенних та прогестеронових типів мазків та встановлення овуляторного циклу у жінок І групи доводять підвищення естрогенної насиченості організму, зниження рівня андрогенів та покращення ендокринної функції яєчників на фоні застосування препарату «Fertilovit F PCOS»® .

Критерієм овуляторного циклу для жінок репродуктивного віку також було підвищення естрогенових індексів у пізню фолікулінову фазу МЦ, обов’язкове різке падіння цих індексів у другу фазу МЦ з одночасним значним зростанням прогестеронових індексів (табл. 2).

Значення КІ 64,1 % та ЕІ 56,9 % вважають граничними для визначення овуляторного циклу, оскільки в клімактеричному періоді, який характеризується виключно ановуляцією, вище цих значень КІ та ЕІ не піднімаються [Арсеньева].

Таблиця 2. Показники кольпоцитограм у жінок І та ІІ групи зі слабоестрогенними та естрогенними типами мазків у фолікулінову (Ф) та лютеїнові (Л) фази на 14 та на 21 дні МЦ

Групи Індекс дозрівання, Ā КІ,

Ā

ЕІ, Ā Індекс складчастості, Ā Індекс скупченості, Ā
Ф Л Ф Л Ф Л Ф Л Ф Л
І До лікування Ановуляторний

цикл (38)

0-70-30 0-90-10 38 30 36 25 0 25 0 +
Після лікування Овуляторний

цикл (30)

0-6-94 0-75-25 72 23 70 60 0 80 0 +++
Ановуляторний

цикл (8)

0-48-52 0-66-34 46 18 46 25 0 23 0 +
ІІ До лікування Ановуляторний

цикл (38)

0-68-32 0-87-13 32 8 30 7 0 30 0 +
Після лікування Овуляторний

цикл (10)

0-24-76 0-80-20 66 24 65 57 0 60 0 ++
Ановуляторний

цикл (28)

0-50-50 0-74-26 28 12 34 20 0 25 0 +

Як показують дані таблиці, у жінок І групи спостерігалось підвищення показників індексу дозрівання до 94 %, КІ до 72 %, ЕІ до 70 % у пізню фолікулінову фазу МЦ після отриманого лікування. У лютеїнову фазу у пацієнток І групи відзначене зниження індексу дозрівання до 25 %, КІ – до 23 %, ЕІ  – до 60 %. Ці дані показують хорошу корекцію гормональної функції яєчників у жінок на фоні прийому препарату «Fertilovit F PCOS»®.

Після проведеного лікування вагітність настала у 5 пацієнток (13,1 %), які застосовували «Fertilovit F PCOS»®, та у 2 (5,2 %) жінок з традиційним лікуванням СПКЯ (р < 0,05).

Слід зазначити, що серед обстежених пацієнток обох груп лікування не супроводжувалось виникненням будь-яких терапевтичних ускладнень, місцевих та загальних алергічних реакцій.

Висновки. Проведене дослідження доводить високу ефективність препарату «Fertilovit F PCOS®» у лікуванні проявів СПКЯ у жінок репродуктивного віку. Застосування «Fertilovit F PCOS»® приводить до швидкого усунення суб’єктивних та клінічних проявів захворювання.

У незначної частини пацієнток з ановуляторними циклами після застосування препарату «Fertilovit F PCOS»® відзначалось незначне зростання естрогенового впливу на фоні лікування, що збільшує імовірність появи овуляторних циклів після призначення повторного курсу терапії.

Отримані клінічні, інструментальні та лабораторні дані доводять покращення ендокринної функції яєчників, підвищення естрогенної насиченості організму, зниження рівня андрогенів, встановлення овуляторного менструального циклу та підвищення показника настання вагітності у жінок на фоні застосування препарату «Fertilovit F PCOS»®.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Garg, Deepika, and Reshef Tal. Inositol Treatment and ART Outcomes in Women with PCOS. – International journal of endocrinology. –
  2. Coustan, Donald R. Can a dietary supplement prevent gestational diabetes mellitus? – Diabetes care. – Apr; 36(4). – 2013. – 777-779.
  3. Regidor, Pedro-Antonio, and Adolf Eduard Schindler. Myoinositol as a safe and alternative approach in the treatment of infertile PCOS women: a German observational study. – International journal of endocrinology. –
  4. Арсеньева М. Г. Кольпоцитологические исследования в диагностике и терапии эндокринных гинекологических заболеваний. – Москва: Медицина, 1977. – 367 с.

REFERENCES

  1. Garg, Deepika, and Reshef Tal (2016). Inositol Treatment and ART Outcomes in Women with PCOS. International journal of endocrinology. URL: http://dx.doi.org/10.1155/2016/1979654 [in English].
  2. Coustan, Donald R. (2013). Can a dietary supplement prevent gestational diabetes mellitus?  Diabetes care.  Apr; 36(4), pp. 777-779 [in English].
  3. Regidor, Pedro-Antonio, and Adolf Eduard Schindler (2016). Myoinositol as a safe and alternative approach in the treatment of infertile PCOS women: a German observational study. International journal of endocrinology. URL:http://dx.doi.org/10.1155/2016/9537632[in English].
  4. Arseneva M.G. (1977). Kolpotsitologicheskiie issledovaniia v diagnostike i terapii endokrinnykh ginekologicheskikh zabolevanii [Colpocytological studies in the diagnosis and therapy of endocrine gynecological diseases]. Moscow: Meditsina, 367 p. [in Russian].

Sukhanova, M. Egorov

OVARIAN ENDOCRINE FUNCTION CORRECTION IN WOMEN WITH PCOS

Department of Obstetrics, Gynecology and Reproduction, NMAPE named after PL Shupik 

To evaluate the clinical efficacy of Fertilovit PCOS® in correction of ovarian endocrine function in women with polycystic ovary syndrome using the hormonal cytodiagnosis method, and to determine the incidence of pregnancy after the treatment. The results of the study indicate an improvement of the ovarian endocrine function, estrogenic levels increasing, androgens reduction, the establishment of the ovulatory menstrual cycle and increasing of pregnancies incidences in researched women.

Key words: polycystic ovary syndrome, infertility, anovulation, colpocytology, myoinositol, Fertilovit F PCOS®.

*А. А. Суханова, врач акушер-гинеколог, д-р мед. наук, проф.

** М. Ю. Егоров, канд, мед. наук 

КОРРЕКЦИЯ ЭНДОКРИННОЙ ФУНКЦИИ ЯИЧНИКОВ У ЖЕНЩИН С СПКЯ

*Кафедра акушерства, гинекологии и репродуктологии НМАПО имени П. Л. Шупика

** КНП «КИЦ» Оболонского р-на, г. Киев (филия № 1)

В статье оценивается клиническая эффективность препарата «Fertilovit F PCOS»® в восстановлении эндокринной функции яичников у женщин с синдромом поликистозных яичников (СПКЯ) с применением метода гормональной цитодиагностики; частота наступления беременности при назначении исследуемой схемы лечения.

Результаты исследования, представленні в статье,  свидетельствуют об улучшении эндокринной функции яичников, повышении эстрогенной насыщенности организма, снижении уровня андрогенов, установлении овуляторного менструального цикла и повышении показателя наступления беременности у женщин на фоне применения исследуемого препарата.

Ключевые слова: синдром поликистозных яичников, бесплодие, ановуляция, кольпоцитология, миоинозитол, Fertilovit F PCOS®.

ЕНДОКРИННІ ТА ОБМІННО-МЕТАБОЛІЧНІ ПОРУШЕННЯ В ЖІНОК ІЗ СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ І НОВІ МОЖЛИВОСТІ ЇХНЬОЇ КОРЕКЦІЇ

* «Репродуктивна ендокринологія» № 6, 2016 р.
Г. Б. Семенина, д-р. мед. наук, доц. кафедри акушерства та гінекології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького

Резюме. У статті представлені результати обстеження гормонального та обмінно-метаболічного балансу в жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ). Під спостереженням перебувало 67 жінок із СПКЯ та 30 здорових жінок, які становили контрольну групу. Пацієнтки були розподілені на відповідні підгрупи залежно  від індексу маси тіла.

Аналіз результатів обмінно-метаболічних обстежень виявив, що клінічний фенотип СПКЯ з надлишковою масою тіла характеризувався поєднанням інсулінорезистентності натще, зниженою інсуліночутливістю, адитивною гіперінсулінемією та порушенням утилізації глюкози, високим базальним рівнем кортизолу та його супресією після навантаження глюкозою, дисліпідемією з підвищенням вмісту загального холестерину, ліпопротеїнів низької і дуже низької щільності, тригліцеридів натще та після навантаження і зниженням рівня ліпопротеїнів високої щільності. Клінічний фенотип СПКЯ з нормальною масою тіла характеризувався тенденцією до абдомінальної акумуляції жиру при відсутності надлишкової маси тіла, зниженням метаболічного кліренса глюкози і підвищенням рівня двогодинного глюкозотолерантного тесту інсуліну та глюкози натще, базальною гіперкортизолемією та супресією кортизолу на тлі навантаження глюкозою, а також дисліпідемією у вигляді зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності.

Згадані зміни є можливими факторами ризику формування в жінок із СПКЯ серцево-судинних захворювань, цукрового діабету ІІ типу, а під час вагітності – гестаційного цукрового діабету. Крім того, у жінок із СПКЯ частіше розвиваються такі ускладнення вагітності, як невиношування, синдром затримки розвитку плода, гіпертензія, індукована вагітність та прееклампсія.

З метою профілактики ускладнень вагітності в обстежених жінок протягом шести місяців застосовувався комбінований препарат Mesix, який містить D-Chiro-inositol. Оцінювання клінічної та лабораторної ефективності лікування показало позитивний вплив на менструальний цикл у 57,4 %, гормональний баланс у 78,9 % та обмінно-метаболічні порушення у 63,2 % пацієнток із СПКЯ. З огляду на це автор статті відзначає необхідність дослідження ефективності більш тривалого застосування препарату, беручи до уваги його безпечність та економічну адекватність.

Ключові слова: синдром полікістозних яєчників, гіперандрогенія, інсулінорезистентність, гіперінсулінемія, D-Chiro-inositol.

ВСТУП

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) – поширене ендокринне захворювання серед молодих жінок, етіологія якого залишається невідомою. Клінічна картина СПКЯ містить ановуляторне безпліддя, порушення менструального циклу (МЦ, менше 8 МЦ на рік) та гірсутизм. СПКЯ чітко асоціюється з ризиком метаболічних порушень: дисліпідемією, зниженням чутливості до інсуліну периферичних тканин, гіперінсулінемією (ГІ) і цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, а також  серцево-судинною патологією, які проявляються у доволі молодому віці – на 3–4-му десятиріччі життя хворих [2, 11, 34]. Отже, подальше вивчення метаболічних порушень з використанням сучасних ендокринологічних і молекулярно-біологічних досліджень дасть змогу не тільки прояснити патогенетичні механізми захворювання, але й обґрунтувати і запропонувати шляхи впливу з метою відновлення репродуктивного здоров’я, профілактики вказаних захворювань та покращення якості життя жінок із СПКЯ.

Відповідно до Роттердамського консенсусу із СПКЯ 2003 р. Європейського товариства з репродукції людини й ембріології та Американського товариства репродуктивної медицини (Rotterdam PCOS Consensus, 2003, European Society of Human Reproduction [ESHRE] and Embryology & American Society for Reproductive Medicine [ASRM]), за умови виключення патологій, які супроводжуються гіперандрогенією (ГА), СПКЯ діагностують при наявності двох із трьох критеріїв: клінічні чи біохімічні ознаки ГА, хронічна оліго-/ановуляція, полікістозні зміни яєчників [31].

Мета роботи. З’ясувати глибину гормональних та обмінно-метаболічних порушень у жінок із СПКЯ та можливості їхньої корекції з урахуванням необхідності багатофакторного підходу до комплексної терапії.

Матеріали та методи дослідження

Під спостереженням перебувало 67 жінок із СПКЯ та 30 здорових жінок, які становили контрольну групу.

Визначення концентрації в сироватці крові естрадіолу (Е2), прогестерону (Пг), тестостерону вільного (Тсвіл.), тестостерону загального (Тсзаг.), андростендіону (А), сексстероїдзв’язуючого глобуліну (ССЗГ), дегідроепіандростерону сульфату (ДЕАС), 17-гідроксипрогестерону (17-ОНР), лютеїнізуючого (ЛГ) та фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів, пролактину (Прл), інсуліну, кортизолу (К), антимюллерового гормону (АМГ), інгібіну В проводилось шляхом електрохемілюмінісцентного імуноаналізу ECLIA з використанням автоматичних аналізаторів та реагентів фірми Roche Diagnostics (Німеччина) та імуноферментним методом з використанням стандартних наборів фірми Immunotech (Чехія).

Проводився розрахунок сурогатних індексів, які дають змогу оцінити інсулінорезистентність (ІР) натще, функцію β-клітин і чутливість до інсуліну на підставі опублікованих формул [8, 12, 27, 28, 37].

ГІ та порушення вуглеводного обміну діагностували на основі результатів перорального двогодинного глюкозо толерантного тесту (ТТГ) з навантаженням 75 г глюкози і визначенням рівня глюкози в крові натще, через 1 та 2 години. Порушення толерантності до глюкози діагностували згідно з класифікацією ВООЗ.

Про ІР робили висновок за індексом НОМА: глюкоза натще (ммоль/л) × імунореактивний інсулін натще (мкОд/мл) / 22,5 і Caro: глюкоза натще (мг/дл) / імунореактивний інсулін натще (мкОд/мл).

Для характеристики ліпідного обміну визначали холестерин загальний (ХС), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ), тригліцериди (ТГ) за кольоровою реакцією із сульфофосфованіловим реактивом, співвідношення ЛПВЩ/ЛПНЩ і ЛПНЩ/ЛПВЩ, коефіцієнт атерогенності.

Статистичне оброблення отриманих даних проводили за допомогою стандартних методів описової і категоріальної статистики та пакету сертифікованих програм Statistica 8.0 (Statsоft Inc., США).

Результати дослідження та їх обговорення

Оцінюючи діагностичну значущість клінічного фенотипу, було виявлено, що найімовірнішим є підтвердження діагнозу СПКЯ при поєднанні оліго-/аменореї та гірсутизму (85,1 %); за наявності порушення МЦ без гірсутизму діагноз підтвердився у 10,5 % випадків, і тільки у 4,5 % жінок з гірсутизмом без оліго-/аменореї виявили СПКЯ.

Частота окремих клінічних симптомів, які становлять клінічний фенотип СПКЯ, у популяції в декілька разів перевищує кількість пацієнток з підтвердженим діагнозом. У принципі, жоден з перерахованих симптомів не є строго специфічним. Так, поширеність оліго-/аменореї в США становить 12,6 %, за даними R. Azziz – 22,8 % [4, 21]. У масштабному другому дослідженні здоров’я медсестер (The Nurses Health Study II, NHSII) у когорті обстежуваних (n = 101 073) даний показник становив 22,9 %, у т. ч. лише в 7,6 % жінок тривалість МЦ була 40 днів і більше [36].

Поширеність гірсутизму в нашому дослідженні становила 6,7 %, що відповідає даним США та Іспанії: 6,8–7,6 % [3, 21]. У дослідженні NHSII оцінка гірсутизму на основі діагнозу, встановленого в медичному закладі, становила 2,4 % [36]. Необхідно зауважити, що поширеність гірсутизму істотно залежить від етнічної приналежності: так, в японок гірсутизм зустрічається винятково рідко, а, наприклад, у популяції грецького острова Лесбос частота жінок з гірсутизмом є значно вищою – 29 % [10].

Серед хворих із СПКЯ поширеність надлишкової маси тіла та ожиріння відповідає даним у популяції (р > 0,05). Висока частота ожиріння серед хворих з СПКЯ, всупереч очікуванням, не підтвердилась. У дослідженні, проведеному в Іспанії у 2010 р., виявлена аналогічна ситуація – 10 % [3]. Водночас популяційні дослідження в США й Греції виявили істотно більшу  кількість хворих на СПКЯ з ожирінням – 33–42 % [4, 10, 21]. Однак висока поширеність ожиріння в цих державах може бути самостійним фактором, який збільшує частку жінок із СПКЯ в популяції. Когортні дослідження, до яких були включені пацієнтки, обстежувані в різних клініках, доводять вищу поширеність ожиріння (35–41 %) і безпліддя (20–74 %) [5].

Клінічно для жінок із СПКЯ в нашому дослідженні найбільш типовим було поєднання порушення овуляції та ГА: оліго-/аменорея – в усіх 67 хворих (100,0 %), гірсутизм – у 50 (74,6 %), безпліддя – у 67 (100,0 %).

Для успішної імплантації плодового яйця та настання вагітності визначальним є нормальний розвиток ендометрія і його зміни впродовж МЦ. Різні патологічні зміни ендометрія, зокрема, його недостатня секреторна трансформація в жінок з ендокринним безпліддям, можуть призвести до порушення імплантації та повторних абортів на ранніх термінах вагітності [20]. Структурна і функціональна зрілість ендометрія формується впродовж МЦ за умов динамічних коливань рівнів стероїдних гормонів яєчників – естрогенів і Пг [30].

Гормональне обстеження жінок із СПКЯ показало достовірне підвищення в периферичній крові ЛГ, яєчникових андрогенів, у тому числі біологічно активної фракції вільних андрогенів (р < 0,01), тенденцію до зниження рівня Е2 і недостатній вміст Пг (р < 0,01) (див. табл. 1).

Таблиця 1. Стан гормонального балансу в обстежуваних жінок із СПКЯ

Показник Контрольна група (n = 30) Жінки із СПКЯ   (n = 67)
ЛГ, мМО/мл 3,3 ± 0,7 11,7 ± 1,7*
ФСГ, мМО/мл 4,7 ± 1,3 5,5 ± 2,1
Прл, нг/мл 10,1 ± 2,7 9,87 ± 0,73
ДЕАС, мкг/мл 177,2 ± 18,7 237,6 ± 22,3
Е2, пмоль/л 163,0 ± 17,9 91,7 ± 27,6*
ССЗГ, нмоль/л 97,8 ± 13,2 33,1 ± 8,5*
Тс, нмоль/л 1,3 ± 0,1 3,7 ± 0,3*
ІВА 1,3 ± 0,2 11,2 ± 0,5*
Пг, нмоль/л 65,0 ± 6,4 18,4 ± 3,5*
К, нмоль/л 253,0 ± 65,8 280,1 ± 71,7
17-ОНР, нг/мл 0,50 ± 0,16 1,61 ± 0,67
А, нмоль/л 2,6 ± 0,40 14,1 ± 0,41*
АМГ, нг/мл 2,1 ± 0,3 7,6 ± 0,7*
Інгібін В, нг/мл 113,0 ± 13,0 129,0 ± 21,7

* – відмінність достовірна в порівнянні з контрольною групою, р < 0,01

Відповідно до наших даних, ГА при СПКЯ становить 76,1 %, субнормальний рівень Тсвіл. був виявлений у 58,2 % пацієнток, Тсзаг. – у 34,3 %, а ДЕАС – у 32,8 %. Одночасне підвищення концентрації всіх трьох гормонів у сироватці крові зустрічалось у 17,9 % хворих.

Для верифікації діагнозу СПКЯ є необхідними ехографічні та/або лапароскопічні ознаки захворювання [6, 7, 31]. Трансвагінальна ехографія в усіх (100,0 %) обстежуваних виявила ознаки хронічної ановуляції та наявність більше 10 анехогенних фолікулів діаметром 4–10 мм, у 56 (83,6 %) пацієнток площа строми яєчника перевищувала 400 мм2 (435,7 ± 82,8), що достовірно відрізнялося від контрольної групи (р < 0,001). Середні розміри матки в пацієнток із СПКЯ були приблизно однаковими та не відрізнялись від контрольної групи (р > 0,05). У незначної кількості хворих із СПКЯ (2,9 %) при УЗД були виявлені вузли лейоміоми діаметром 1–1,5 см із субсерозним розташуванням.

Визначали концентрацію сироваткового АМГ у здорових жінок та жінок з СПКЯ. Димеричний глікопротеїновий гормон анти-Мюллера є членом сімейства ТФР-β [9]. Під час статевої диференціації плода АМГ виробляють клітини Сертолі в чоловіків, у зв’язку з чим виникає дегенерація мюллерових протоків. У жінок субстанція виробляється в яєчниках лише постнатально, і донедавна функція АМГ у жіночому репродуктивному тракті залишалася невідомою [14, 17]. Останні спостереження показують, що АМГ може бути маркером овуляторного старіння, і при зниженому його вмісті спостерігається слабка реакція під час запліднення in vitro [32].

Рівні АМГ у контрольній групі та в пацієнток із СПКЯ суттєво відрізнялися (р < 0,001). У пацієнток із СПКЯ рівні АМГ корелювали з тривалістю МЦ (r = 0,23; р < 0,05), ЛГ (r = 0,33; р < 0,001), Тс (r = 0,47; р < 0,001), А (r = 0,32; р < 0,001), ІВА (r = 0,24; р < 0,01), середнім об’ємом яєчника (r = 0,42; р < 0,001) і середньою кількістю фолікулів (r = 0,38; р < 0,001), але не з рівнем інгібіна В.

Отже, проведене дослідження чітко вказує на те, що рівень АМГ підвищений у жінок із СПКЯ (див. табл. 1), що збігається з даними літератури [23]. Більше того, виглядає так, що рівні АМГ корелюють з обсягом дисфункції яєчників у цих жінок, що відображається підвищеними рівнями ЛГ, Тс і збільшеною кількістю фолікулів та/або об’ємом яєчника, встановленими ультрасонографією.

У жінок із СПКЯ проводили дослідження ролі обмінно-метаболічних порушень у патогенезі захворювання. Вперше зв’язок інсулінемії та ГА був описаний у 1921 р. Achard і Thiers, які представили дані про «бородатих жінок» із діабетом [13]. У патофізіології СПКЯ беруть участь порушення секреції інсуліну і йогоВивчення особливостей секреції інсуліну та його впливу в молодих жінок із СПКЯ натще і постпрандіально залишається актуальною проблемою. Логічно припустити, що жінки з СПКЯ та надлишковою масою тіла можуть мати більш серйозні відхилення в секреції інсуліну та його впливу. Існує думка про наявність особливої форми ІР при СПКЯ, яка є унікальною, і механізм якої до цього часу не вивчений [36]. Це так звана PCOS-specific insulin resistance, яка пов’язана не з патологією самого інсуліну і не з кількістю чи афінністю інсулінових рецепторів у тканинах-мішенях, а з «поломками» на пострецепторному рівні [16].

У нашому дослідженні для з’ясування обмінно-метаболічних особливостей пацієнтки обох груп були розподілені на підгрупи в залежності від індексу маси тіла (ІМТ): підгрупа І – ІМТ менше 25 кг/м2, підгрупа ІІ – ІМТ більше 25 кг/м2. Жінки з нормальною масою тіла з СПКЯ (n = 39) відрізнялись від здорових (n = 18) достовірним (р < 0,05) збільшенням об’єму талії та індексу Т/С (талія/стегна) при відсутності відмінностей за вагою, що є доказом тенденції до абдомінальної акумуляції жиру в таких жінок, тобто є проявом метаболічного синдрому і пов’язаних з ним порушень (див. табл. 2).

Таблиця 2. Основні антропометричні характеристики груп, М ± m

Показник Контрольна група Жінки із СПКЯ
Нормальна маса тіла, n = 18 Надлишкова маса тіла, n = 12 Нормальна маса тіла, n = 39 Надлишкова маса тіла, n = 28
Маса тіла, кг 54,36 ± 1,10 80,86 ± 4,25

р1 < 0,001;

р3 < 0,001

58,03 ± 0,74

р2 < 0,01

87,26 ± 2,85

р3 < 0,001

Зріст, см 162,8 ± 7,09 166,5 ± 2,00 165,3 ± 7,00 164,4 ± 6,07
ІМТ, кг/м2 20,47 ± 0,27 29,52 ± 1,45

р1 < 0,001;

р3 < 0,001

21,42 ± 0,32

р2 < 0,05

32,71 ± 0,98

р3 < 0,001

Об’єм талії, см 65,06 ± 0,62 85,22 ± 4,70

р1 < 0,001;

р3 < 0,001

68,33 ± 0,76

р1 < 0,05

92,26 ± 2,41

р3 < 0,001

Співвідношення Т/С 0,69 ± 0,07 0,76 ± 0,03

р1 < 0,01;

р3<0,05

0,71 ± 0,01

р1 < 0,05

0,80 ± 0,02

р3 < 0,001

р1 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою контрольної групи;

р2 – показник достовірності різниці порівняно з ІІ підгрупою контрольної групи;

р3 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою СПКЯ.

Не було достовірних відмінностей у динаміці інсулінемії між жінками із СПКЯ та надлишковою масою тіла (n = 28) та жінками контрольної групи (n = 12), що є доказом можливості розвитку в повних жінок з генетичною схильністю до СПКЯ метаболічних порушень, притаманних захворюванню, при появі додаткових факторів ризику. Жінки із СПКЯ і надлишковою масою тіла відрізнялись від хворих з нормальною вагою більш високою натще і стимульованою інсулінемією, збільшенням загальної продукції інсуліну за двогодинний період ТТГ (за даними площі кривої інсуліну) (p < 0,001) і не відрізнялись за рівнем пікової 30-хвилинної інсулінемії. Здорові жінки з нормальною та надлишковою масою тіла не відрізнялись за рівнем інсулінемії натще, але стимульована глюкозою інсулінемія була достовірно вищою в жінок з надлишковою вагою (p < 0,05). Здорові жінки з надлишковою вагою відрізнялись від жінок з нормальною масою тіла підвищенням глікемії до і після навантаження (p < 0,01), що доводить зниження утилізації глюкози периферичними тканинами при надлишковій масі тіла.

Жінки без надлишкової ваги із СПКЯ відрізнялись від здорових жінок із нормальною масою тіла підвищенням рівня глiкемії натще і після навантаження (за даними площі кривої глюкози), що доводить зниження інсуліноопосередкованої утилізації глюкози і дисфункції β-клітин. Пацієнтки із СПКЯ та надлишковою вагою не відрізнялись від жінок з надлишковою масою тіла в контрольній групі за глікемією натще і після навантаження, проте були відмінними за достовірно більшим підвищенням глікемії в процесі ТТГ від контрольної групи без надлишкової ваги, що доводить однакову спрямованість метаболічних порушень (дисфункція β-клітин і порушення інсуліноопосередкованої утилізації глюкози).

Хворі із СПКЯ та надлишковою вагою відрізнялись від жінок із СПКЯ з нормальною масою тіла підвищенням глікемії натще та після навантаження, що дає змогу розглядати надлишкову вагу як додатковий до діагнозу СПКЯ фактор, який поглиблює наявні при даній нозології зниження периферичної утилізації глюкози і дисфункції β-клітин (див. табл. 3).

Результати метаболічних досліджень виявили ГІ у 16 (41,0 %) хворих із СПКЯ і нормальною масою тіла та 22 (78,6 %) хворих із СПКЯ та ожирінням.

Таблиця 3. Глікемія при проведенні ТТГ, М ± m

Глікемія, ммоль/л Контрольна група СПКЯ
І (норм.маса тіла),

n = 18

ІІ (надлиш.маса тіла),

n = 11

І (норм. маса тіла),

n = 39

ІІ (надлиш.маса тіла),

n = 28

Базальна 4,03 ± 0,13 5,98 ± 0,34

р1 < 0,01

4,60 ± 0,01

р1 < 0,01;

р2 < 0,05

5,22±0,11

р1 < 0,001;

р3 < 0,01

Через 30 хв. 6,17 ± 0,32 8,77 ± 0,71

р1 < 0,01

6,77 ± 0,25

р2 < 0,05

7,47 ± 0,23

р1 < 0,01;

р3 < 0,01

Через 60 хв. 5,03 ± 0,23 8,27 ± 0,66

р1 < 0,001

5,75 ± 0,21

р2 < 0,001

7,21 ± 0,34

р1 < 0,001

р3 < 0,001

Через 120 хв. 4,48 ± 0,21 6,17 ± 0,61

р1 < 0,01

4,78 ± 0,13

р2 < 0,05

6,01 ± 0,26

р1 < 0,001

р3 < 0,001

АUС глюкози 11,12 ± 0,34 16,57 ± 0,93

р1 < 0,001

12,43 ± 0,33

р1 < 0,05;

р2<0,001

14,89 ± 0,39

р1 < 0,001

р2 < 0,001

р1 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою контрольної групи;

р2 – показник достовірності різниці порівняно з ІІ підгрупою контрольної групи;

р3 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою СПКЯ.

Отримані результати виявились схожими до даних A. Dunaif [13], за якими ІР з компенсаторною ГІ діагностували у 30–45 % жінок із СПКЯ і нормальною масою тіла та у 40–80 % пацієнток із СПКЯ та ожирінням. ГІ частіше спостерігали в пацієнток з надлишковою вагою, що зумовлено синергічним ефектом ІР, властивим ожирінню та СПКЯ. Вік хворих на СПКЯ з ГІ а, відповідно, і тривалість ановуляції не відрізнялись від пацієнток з нормоінсулінемією, що є підтвердженням первинності ІР при СПКЯ, а також показує важливість метаболічних порушень у патогенезі захворювання   (р > 0,05). У хворих з ГІ незалежно від маси тіла частіше спостерігали виражений гірсутизм (р < 0,05), порушення МЦ за типом вторинної аменореї (р < 0,01). Зокрема, ГІ була більше характерною для пацієнток з чоловічим типом розподілу жирової тканини при співвідношенні Т/С > 0,85. Таку клінічну ознаку як «нігроїдний акантоз» відзначали тільки в інсулінорезистентних хворих з ожирінням за чоловічим типом – у 39,3 %.

Співвідношення базального рівня інсуліну до глюкози (індекс інсулін/глюкоза) більше 3 використовують як критерій діагностики ГІ, у нашому дослідженні величина цього параметра становить 7,4 ± 1,8. Порушення толерантності до глюкози спостерігали рідше, але з тією ж закономірністю – у 4 (14,3 %) і 12 (30,8 %) хворих з нормальною та надлишковою масою тіла, відповідно, причому була виявлена позитивна кореляція (r = 0,37; р < 0,05) між частотою порушення толерантності до глюкози і тривалістю захворювання, тобто віком пацієнток. Цей факт є закономірним, оскільки інтолерантність до глюкози, як і інсулінонезалежний ЦД, виникає при неспроможності β-клітин підшлункової залози підтримувати нормоглікемію за рахунок надмірної про­дукції інсуліну. Всі пацієнтки з інтолерантністю до глюкози та ожирінням були старшими за 30 років. Ці дані показують, що ІР і ГІ є унікальними ознаками СПКЯ і не завжди супроводжуються порушенням толерантності до глюкози, ризик якої підвищується відповідно до віку хворих.

Пацієнтки із СПКЯ незалежно від маси тіла характеризувалися достовірним підвищенням рівня базального К при проведенні ТТГ, що визначалось зниженою периферичною чутливістю до інсуліну та ГІ, а також динамікою зниження К до кінця тесту з більшою швидкістю зниження у жінок з надмірною вагою.

Динаміка зниження К під час ТТГ, притаманна пацієнткам із СПКЯ з надлишковою вагою (p < 0,01) та без неї (p < 0,05), є проявом метаболічного синдрому і підвищеного кліренса К в абдомінальній жировій тканині таких жінок. Підвищений рівень К сприяє порушенню інсуліноопосередкованої утилізації глюкози та поглиблює зниження інсуліночутливості в жінок із СПКЯ. Швидкість зниження вмісту К після навантаження глюкозою зумовлена ступенем порушення інсуліноопосередкованої утилізації глюкози: що вищою є глікемія після навантаження, то менший рівень К та більша швидкість зниження його рівня.

Жінки із СПКЯ, як і в контролі, відрізнялись більшим ступенем ІР натще при наявності надлишкової маси тіла, що дає змогу  пов’язати ІР натще з наявністю надлишку ваги. Здорові жінки з нормальною вагою характеризувались кращою функцією β-клітин порівняно зі здоровими з надлишковою вагою та обома типами пацієнток із СПКЯ. Ці дані дають можливість припустити, що мінливість функціональної активності β-клітин визначається, ймовірно, гене­тичними факторами, а надлишкова вага чи СПКЯ проявляють наявні генетичні дефекти.

У групі контролю жінок з надлишковою вагою та в обох групах із СПКЯ виявлені атерогенні ліпіди плазми зі зниженням частоти ЛПВЩ, підвищенням частки ЛПНЩ і коефіцієнтів атерогенності (див. табл. 4).

Таблиця 4. Ліпіди плазми в групах обстежуваних жінок, М ± m

Показник, ммоль/л Контрольна група СПКЯ
І (норм. маса тіла), n=18 ІІ (надлиш. маса тіла), n=12 І (норм. маса тіла), n=39 ІІ (надлиш. маса тіла), n=28
ХС загальний 4,07 ± 0,13 5,44 ± 0,47

р1 < 0,05

4,31 ± 0,11

р2 < 0,05

4,74 ± 0,16

р1-3 < 0,05

ЛПВЩ 1,05 ± 0,03 0,83 ± 0,15

р1 < 0,01

0,79 ± 0,03

р1 < 0,001

0,83 ± 0,09

р1 < 0,001

ЛПДНЩ 0,17 ± 0,01 0,23 ± 0,01

р1 < 0,0001

0,17 ± 0,01

р2 < 0,05

0,26 ± 0,03

р1 < 0,01

р3 < 0,001

ЛПНЩ 2,87 ± 0,13 4,36 ± 0,40

р1 < 0,01

3,31 ± 0,13

р2 < 0,05

3,65 ± 0,16

р1 < 0,01

ТГ базальні 0,83 ± 0,07 1,14 ± 0,12

р1 < 0,05

0,88 ± 0,04

р2 < 0,05

1,29 ± 0,09

р1 < 0,01

р3 < 0,001

ТГ після навантаження 0,73 ± 0,07 1,37 ± 0,10

р1 < 0,001

0,67 ± 0,07

р2 < 0,001

1,33 ± 0,15

р1 < 0,01

р3 < 0,001

ЛПВЩ/ЛПНЩ 0,39 ± 0,04 0,21 ± 0,05

р1 < 0,001

0,28 ± 0,03

р1 < 0,01

0,29 ± 0,04

р1 < 0,001

ЛПНЩ/ЛПВЩ 2,78 ± 0,15 6,57 ± 1,04

р1 < 0,001

5,16 ± 0,36

р1 < 0,001

6,49 ± 0,57

р1 < 0,001

Коефіцієнт атерогенності 0,75 ± 0,02 0,86 ± 0,01

р1 < 0,01

0,82 ± 0,01

р1 < 0,001

0,83 ± 0,03

р1 < 0,001

р1 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою контрольної групи;

р2 – показник достовірності різниці порівняно з ІІ підгрупою контрольної групи;

р3 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою СПКЯ.

Проаналізувавши результати обмінно-метаболічних обстежень, необхідно зазначити, що клінічний фенотип СПКЯ з надлишковою масою тіла характеризувався поєднанням ІР натще, зниженою інсуліночутливістю, адитивною ГІ та порушенням утилізації глюкози, високим базальним рівнем К та його супресією після навантаження глюкозою, дисліпідемією з підвищенням вмісту ХС, ЛПДНЩ, ЛПНЩ, ТГ натще та після навантаження і зниженням рівня ЛПВЩ. Клінічний фенотип СПКЯ із нормальною масою тіла характеризувався тенденцією до абдомінальної акумуляції жиру при відсутності надлишкової маси тіла, зниженням метаболічного кліренса глюкози і підвищенням рівня двогодинного ТТГ інсуліну та глюкози натще, базальною гіперкортизолемією та супресією К на тлі навантаження глюкозою, а також дисліпідемією у вигляді зниження рівня ЛПВЩ. Ці зміни є можливими факторами ризику формування в жінок із СПКЯ серцево-судинних захворювань, ЦД ІІ типу, а під час вагітності – гестаційного ЦД [35].

Беручи до уваги зазначене вище, невпинний пошук багатофакторного підходу до комплексної терапії основних патофізіологічних ланок СПКЯ зупинився на комбінованому препараті, який містить 100 мг D-Chiro-Inositol (DCI), 250 мг флавоноїдів бергамоту, 3 мг монаколіну К, 45 мкг натурального вітаміну К2 і 200 мкг метилфолату (препарат Mesix виробництва компанії Pharma Suisse Lab.Srl, Італія).

DCI є інсулінсенсибілізуючою речовиною, яка залучена до активації другої сигнальної системи та інсулінових рецепторів. Дефіцит DCI пов’язаний з порушенням чутливості до глюкози, стійкістю до інсуліну при ЦД 2-го типу. Інозітол є вітаміном B8, відомим як інозит. DCI вважається найбільш активним регулятором метаболізму глюкози, виступаючи як сильний медіатор, посередник при зниженій чутливості до інсуліну [22].

Флавоноїди бергамоту, зокрема нарінгін, виявляють позитивний вплив на зниження рівня холестерину та тригліцеридів. Екстракт бергамоту є антиоксидантом, корисним для підтримання фізіологічного стану судин. Ефективний при порушенні ліпідної та вуглеводної картини [24, 29].

Monacolin К – активний інгредієнт на основі продуктів бродіння червоного рису, є природним фітостатином, який знижує рівень холестерину в крові. Він діє як інгібітор ферменту, що регулює синтез холестерину в клітинах печінки, знижуючи загальну кількість ліпідів в організмі. Ефективність та безпечність доведена даними мета-аналізів [25, 26].

Вітамін К2 – жиророзчинний вітамін, має велике значення для судин і метаболізму кальцію в кістковій тканині. Він стимулює синтез білків (CLA-білки), які забезпечують фізіологічний метаболізм кальцію та запобігають його відкладанню в ендотелії та  кальцинозу судин. Природний вітамін К2 забезпечує кращу біологічну доступність, ніж синтетичний, підвищує ефективність профілактики серцево-судинних захворювань і остеопорозу. Вітамін К2 у його найбільш активній та стабільній формі менахінон-7 регулює кальцієвий гомеостаз, зменшуючи кальцинування стінок артерій [15].

Вітамін В9 (метилфолат) – найбільш доступна та біоактивна форма фолієвої кислоти, яка не потребує метаболічної трансформації в організмі людини, знижує рівень гомоцистеїну, надлишок якого є ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. Метилфолат використовують також для лікування пацієнтів з поліморфізмом MTHFR (метилентетрагідрофолатредуктази). Також він більш активний у зниженні показників плазмового гомоцистеїну (ГЦ) [38].

ГЦ – серовмісна амінокислота, обмін якої нерозривно пов’язаний з обміном незамінних амінокислот метіоніну і цистеїну. ГЦ є цитотоксичною амінокислотою, а його надлишок – фактором ризику для розвитку атеросклеротичних змін і тромбоемболічних ускладнень, що чинить несприятливий вплив на механізми, які беруть участь у регуляції судинного тонусу, обміну ліпідів і коагуляційного каскаду. У мета-аналізі Homocysteine Studies Collaboration показано, що гіпергомоцистеїнемія асоціюється з розвитком ішемічної хвороби серця та інсультів. Виявлено, що в пацієнток із СПКЯ рівень ГЦ достовірно вищий порівняно зі здоровими жінками. Низький вміст ГЦ у клітинах забезпечується шляхом реметилювання до метіоніну, а також шляхом транссульфурування до цистеїну. Реметилювання ГЦ до метіоніну здійснюється двома шляхами: фолато- і бетаїнозалежним. У фолатозалежному шляху як донор метильної групи, необхідної для перетворення ГЦ у метіонін, використовується 5-метилтетрагідрофолатактивна форма фолієвої кислоти. Каталізує дану реакцію фермент метіонінсинтетаза, а як кофермент при цьому виступає вітамін В12 [19].

Гіпергомоцистеїнемія є раннім маркером дефіциту фолатів. У мета-аналізі рандомізованих досліджень Homocysteine Lowering Trialists Collaboration показано, що дія фолієвої кислоти на концентрацію ГЦ у крові є дозозалежною [18].

Існують дані про те, що в жінок із СПКЯ частіше розвиваються такі ускладнення вагітності, як невиношування, гестаційний цукровий діабет, синдром затримки розвитку плода, гіпертензія, індукована вагітність та прееклампсія [1]. З метою профілактики ускладнень вагітності дана категорія жінок потребує адекватного забезпечення фолатами, починаючи від етапу прегравідарної підготовки.

Препарат Mesix призначався впродовж шести місяців жінкам із СПКЯ та згаданими гормональними та обмінно-метаболічними порушеннями. Дослідження після лікування виявили врегулювання МЦ у 22,8 % жінок, 24,6 % хворих із СПКЯ заявили про покращення менструальної функції (p < 0,05). Дослідження також виявили зниження вмісту ЛГ (p < 0,01), зменшення ЛГ/ФСГ (p < 0,05), Тсзаг (p < 0,01), Тсвіл (p < 0,05), А (p < 0,05), АМГ (p < 0,001), ІР (p < 0,05), індексу НОМА (p < 0,001) (див. табл. 5).

Таблиця 5. Стан гормонального балансу у жінок із СПКЯ до та після лікування, n=67

Показник До лікування Після лікування
ЛГ, мМО/мл 11,7 ± 1,7 6,1 ± 1,3        р < 0,01
ФСГ, мМО/мл 5,5 ± 2,1 4,9 ± 1,8
Прл, нг/мл 9,87 ± 0,73 8,03 ± 0,43        р < 0,05
ДЕАС, мкг/мл 237,6 ± 22,3 205,1 ± 18,7
Е2, пмоль/л 91,7 ± 27,6 104,9 ± 11,5
ССЗГ, нмоль/л 33,1 ± 8,5 43,0 ± 7,6
Тс, нмоль/л 3,7 ± 0,3 2,1 ± 0,4        р < 0,01
ІВА 11,2 ± 0,5 5,7 ± 1,2        р < 0,001
Пг, нмоль/л 18,4 ± 3,5 23,3 ± 2,7
К, нмоль/л 280,1 ± 71,7 271,0 ± 80,1
17-ОНР, нг/мл 1,61 ± 0,67 1,03 ± 0,52
А, нмоль/л 14,1 ± 0,41 12,2 ± 1,01        р < 0,05
АМГ, нг/мл 7,6 ± 0,7 5,0 ± 0,2        р < 0,001
HOMA 4,72 ± 1,11 3,04 ± 1,15        р < 0,001

p – достовірність різниці показників до і після лікування

Оцінювання клінічної та лабораторної ефективності лікування препаратом Mesix упродовж шести місяців показало позитивний вплив на МЦ у 57,4 %   (p < 0,05), гормональний баланс у 78,9 % (p < 0,01) та обмінно-метаболічні порушення у 63,2 % (p < 0,01) пацієнток із СПКЯ.

ВИСНОВКИ 

  1. Вагоме значення в патогенезі жінок із СПКЯ мають гормональні та обмінно-метаболічні зміни, серед яких чільне місце посідають порушення центральної регуляції функції яєчників, гіперандрогенія, гіпопрогестеронемія, інсулінорезистентність та дисліпідемія на тлі порушеної адреналової реакції на зміни.
  2. Враховуючи необхідність багатофакторного підходу до комплексної терапії та з метою уникнення фармакологічної поліпрагмазії пацієнткам із СПКЯ пропонується комбінований препарат на основі D-Chiro-inositol.
  3. Застосування D-Chiro-inositol впродовж шести місяців демонструє клінічні переваги для багатьох жінок із СПКЯ, впливаючи на регулярність МЦ і покращуючи гормональний баланс та обмінно-метаболічні показники. З огляду на це необхідно дослідити ефективність більш тривалого застосування препарату, беручи до уваги його безпечність та економічну адекватність.

Список літератури знаходиться в редакції

СИНДРОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ: АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПІДХІД ДО КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТОК З ГІПЕРАНДРОГЕНІЄЮ ЯЄЧНИКОВОГО ПОХОДЖЕННЯ

Г. Б. Семенина, д-р. мед. наук, доцент кафедри акушерства та гінекології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

У статті представлені результати обстеження гормональних параметрів та обмінно-метаболічного гомеостазу в  жінок з синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ).  Під спостереженням перебувало 67 жінок з СПКЯ та 30 здорових жінок, які увійшли до контрольної групи.

Аналіз отриманих результатів показав, що в жінок з СПКЯ гормональні та обмінно-метаболічні порушення є досить вагомими. Серед них чільне місце посідають порушення центральної регуляції функції яєчників, гіперандрогенія, гіпопрогестеронемія, інсулінорезистентність та дисліпідемія на тлі порушеної адреналової реакції на зміни. Ці зміни є можливими факторами ризику формування серцево-судинних захворювань у жінок з СПКЯ, цукрового діабету ІІ типу, а під час вагітності – гестаційного цукрового діабету.

Беручи до уваги багатофакторність патофізіології СПКЯ з метою уникнення фармакологічної поліпрагмазії, пацієнткам з СПКЯ було запропоновано комбінований препарат на основі міо-інозитолу в комбінації з екстрактом банаби, вітаміном D3, фолієвою кислотою і хромом. Пацієнтки отримували Міоксин по 1 пакетику двічі на добу упродовж 3 місяців.

Клінічним підтвердженням ефективності лікування препаратом на основі міо-інозитолу є самостійні овуляції (25,4 %) та позитивні спроби індукції овуляції в резистентних пацієнток (40,3 %), ймовірно, за рахунок покращення якості яйцеклітин, гормонального балансу та зменшення частоти інсулінорезистентності. У результаті лікування у 43 (64,2 %) пацієнток з СПКЯ відбулося врегулювання менструального циклу (p<0,05).  Двадцять дві (32,8 %) жінки повідомили про зменшення проявів гіперандрогенної дермопатії. Побічних ефектів під час лікування не спостерігалось.

Ключові слова: синдром полікістозних яєчників, гіперандрогенія, інсулінорезистентність, гіперінсулінемія, міо-інозитол, лікування.

Вступ. Гіперандрогенія яєчникового походження –  найпоширеніша причина порушень менструального циклу, оваріальної дисфункції та безпліддя у жінок. За даними літератури [3; 20], близько 15 % жінок репродуктивного віку страждають на синдром полікістозних яєчників (СПКЯ). Перебіг асоціюється з інсулінорезистентністю (ІР) і компенсаторною гіперінсулінемією (ГІ), що є центральними пошкодженнями при СПКЯ [21]. ГІ відіграє провідну патогенетичну роль у гіперандрогенізмі (ГА) і ановуляції при СПКЯ як у жінок з ожирінням, так і в худих [1; 24; 25]. Згідно з деякими положеннями, пацієнтки з СПКЯ мають високий ризик діабету [8; 21] та підвищені показники ризику кардіоваскулярного профілю: артеріальна гіпертензія [5; 35], дисліпідемія [1; 33; 36] і субклінічне запалення та атеросклероз [31] – це також можливі ланки ІР.

Мета роботи: з’ясувати ефективність корекції гормональних та обмінно-метаболічних порушень у жінок з СПКЯ з урахуванням полікомпонентності патофізіології захворювання.

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням було 67 жінок з СПКЯ та 30 здорових жінок, які склали контрольну групу.

Визначення естрадіолу (Е2), прогестерону (Пг), тестостерону  вільного (Тсвіл.), тестостерону  загального (Тсзаг.),  андростендіону (А), сексстероїдзв’язуючого глобуліну (ССЗГ), дегідроепіандростерону сульфату (ДЕАС), 17-гідроксипрогестерону (17-ОНР), лютеїнізуючого (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормонів (ФСГ), пролактину (Прл), інсуліну, кортизолу (К), антимюллерівського гормону (АМГ), інгібіну В проводилось електрохемілюмінісцентним імуноаналізом ECLIA з використанням автоматичних аналізаторів та реагентів фірми «Roche Diagnostics» (Німеччина) та імуноферментним методом з використанням стандартних наборів фірми «Immunotech» (Чехія). Проводився розрахунок сурогатних індексів, які дають змогу оцінити інсулінорезистентність (ІР), функцію β-клітин і чутливість до інсуліну [1]. ГІ та порушення вуглеводневого обміну діагностували на основі результатів перорального двогодинного глюкозотолерантного тесту (ТТГ) з навантаженням 75 г глюкози і визначенням рівня глюкози в крові натще, через 1 та 2 години. Порушення толерантності до глюкози діагностували згідно з класифікацією ВООЗ. Про ІР робили висновок за індексом НОМА: глюкоза натще (ммоль/л) × імунореактивний інсулін натще (мкОд/мл) / 22,5 і Caro: глюкоза натще (мг/дл) / імунореактивний інсулін натще (мкОд/мл). Для характеристики ліпідного обміну визначали холестерин загальний (ХС), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ), тригліцериди (ТГ) за кольоровою реакцією з сульфофосфованіловим реактивом, співвідношення ЛПВЩ/ЛПНЩ і ЛПНЩ/ЛПВЩ, коефіцієнт атерогенності.

Статистичне  оброблення  отриманих даних проводили за допомогою стандартних методів описової й категоріальної статистики та пакету сертифікованих програм Statistica 8.0 (Statsоft Inc., США).

Результати та їх обговорення

У зв’язку з визначеною патофізіологічною роллю інсуліну в лікуванні СПКЯ чільне місце посідали такі сенсибілізатори, як метформін, піоглітазон, троглітазон. Проте метформін, який використовувався в терапевтичних дозах, виявляв побічні дії, зокрема, діарею, метеоризм, нудоту, через що низка пацієнток не може тривало застосовувати даний метод лікування. Тому за останні роки були досліджені інші терапевтичні корекції ІР та ГІ [16].

Однією з найцікавіших молекул у даному контексті є міо-інозитол.

Інозитол є хімічною сполукою C6H12O6 – спиртом циклогексану з п’ятьма екваторіальними й однією гідроксильною групою. Речовина досить поширена в природі. Назагал існує дев’ять різних стереоізомерних форм, але міо-інозитол є найпоширенішим у багатьох рослинах і тканинах тварин. Продукти з найбільшою концентрацією міо-інозитолу – це фрукти, бобові, кукурудза, горіхи. Декілька досліджень довели, що молекула інозитолу безпосередньо бере участь у передаванні сигналів з боку інсуліну на клітинному рівні [16].

Стосовно СПКЯ дослідження показали, що один з механізмів дефіциту інсуліну провокується таким медіатором, як інозитол-фосфоглікан, і що нестача інозитолу в інозитол-фосфогліканах викликає ІР. Міо-інозитол відіграє важливу роль у роботі сигнальних шляхів клітин. Зокрема, дія міо-інозитолу при СПКЯ може бути пов’язана з покращеною чутливістю до інсуліну і наступним збільшенням поглинання внутрішньоклітинної глюкози [26; 30].

Ці факти виявили клінічну зацікавленість до міо-інозитолу як потенційного сенсибілізатора інсуліну, який може використовуватись як безпечний та ефективний варіант для лікування пацієнток з СПКЯ шляхом відновлення їхнього метаболічного профілю і наступної індукції овуляції при безплідді. Дослідження демонструють високий рівень безпеки молекули навіть при введенні її до 12 г на добу, що супроводжувалось тільки мінімальними побічними ефектами в шлунково-кишковому тракті [11; 12; 18; 32; 34].

Міо-інозитол позитивно впливає на якість яйцеклітин до запліднення. За даними авторів, під час підготовки пацієнток з СПКЯ до екстракорпорального запліднення виявили, що використання міо-інозитолу і фолієвої кислоти дає змогу  збільшити кількість яйцеклітин з 29 до 68,1 % [2; 7; 32].

З цих міркувань зацікавленість викликає інозитолвмісний комбінований препарат Міоксин (PharmaSuisse Lab. Str., Italy) на основі активізуючих речовин міо-інозитолу 2000 мг, фолієвої кислоти 400 мкг, екстракту банаби 48 мг, вітаміну D3 400 МО і хрому 40 мкг.

Проблема нестачі фолієвої кислоти є актуальною, оскільки вона необхідна для поділу та росту нових клітин в організмі, для синтезу мелатоніну та метаболізму декількох важливих амінокислот, бере участь у реплікації ДНК-клітин. Особлива роль відводиться фолієвій кислоті під час вагітності  через  стимуляцію нею еритро- та лейкопоезу [9]. З дефіцитом вказаного вітаміну пов’язують анемії, гестози, невиношування вагітності, вроджені вади та дефекти розумового розвитку дитини [27]. Асоційований з дефіцитом фолієвої кислоти дефект нервової трубки (ДНТ) виникає в  результаті порушень процесів нейруляції, який зазвичай закінчується в перші 28 днів після зачаття. Отож, для повноцінного забезпечення організму фолієвою кислотою слід приймати фолатовмісні препарати, зокрема, пацієнткам з репродуктивними намірами, оскільки ДНТ виникає задовго до того, коли стає відомо, що вагітність настала. Отже, безперервний прийом фолатів необхідно розпочати задовго до зачаття задля забезпечення їх адекватного рівня. Варто зазначити, що у світі щорічно реєструється близько 300 тис. новонароджених з ДНТ, у Європі упродовж року фіксується понад 4500 випадків вагітностей, асоційованих з ДНТ [6; 27; 29].

До складу трав’янистої рослини банаба (Lagerstroemia Speciosa) входять такі унікальні компоненти, які практично ніде більше не містяться: дилактон валонеїнової кислоти, комплекс унікальних елаготанінів (лагерстремін, елагова кислота, флозин-А, регінін-А, казуарінін, епіпунікакортеїн-А, стачурін, 2,3-S-гексагідроксидифеноїл-D-глюкоза), етилгаллат, тритерпеноїд. Також банаба містить і менш специфічні компоненти: антоціани, флавоноїди, тритерпеноїди (коросолева, олійна 23-гідроксиурзолова, олеанолева, арджунолова і урозолова кислоти), бетулінова кислота, Р-кумарова, кофейна, 4-гідроксибензойна і 3-О-метил-прото-катехова кислоти, біофлавоноїди (камферол, кверцетин, ізокверцетин) [28; 37].

Банаба має протизапальну дію відносно серцево-судинної системи, яка проявляється при потраплянні 0,25–1 мг/мл лагерстремії в ізольовані кардіоміоцити лінії Hc92, у результаті чого частково деактивується ядерний фактор «каппа-b» (раніше індукований TNF-α) [14]. Компоненти листя банаба виявляють інгібіторну дію по відношенню до ферменту α-амілази. Тритерпеноїдні сполуки здатні блокувати активність  α-глюкозидази, при цьому найефективнішою є коросолева кислота, після неї олійна та олеїнова кислоти. У складі банаби є речовини, які перешкоджають всмоктуванню вуглеводів стінками кишківника [23]. Експеримент, учасникам якого за 5 хвилин до початку глюкозо толерантного тесту давали 10 мг коросолевої кислоти, показав, що через 60–120 хвилин після прийому препарату знижувався рівень глюкози в крові, при чому найбільш значущі зміни відбулися через 90 хвилин після прийому коросолевої кислоти [10]. Коросолева кислота ефективно знижує вміст глюкози в крові людини [17]. Елагінін у складі банаби (лагерстремін) виступає в ролі агоніста рецептора інсуліну. Будучи унікальним таніном, лагерстремін безпосередньо активує інсуліновий рецептор. Експеримент з мишами-діабетиками, яким упродовж 2 місяців давали екстракт банаби, показав, що рівень глюкози в крові знизився на 15-й день і тривав впродовж 60 днів. Коли ж мишам-діабетикам давали ізольовано коросолеву кислоту, у них через 10 тижнів знизився рівень холестерину в сироватці крові на 32 % і в печінці на 46 % [13]. Дослідження з участю людей з діабетом ІІ типу, які впродовж року приймали екстракт листя банаби, показало, що в крові рівень глюкози знизився на  16,6 % без розвитку гіпоглікемії та побічних ефектів. Окрім того, банаба проявляє змішану дію по відношенню до накопичення глюкози в організмі, але багато танінів у її складі стимулюють транслокацію GLUT4 (носія глюкози) з наступним накопиченням глюкози в клітинах організму [22]. Стосовно проліферації адипоцитів, то прийом банаби (0,1 мг/мл) сповільнює її на 62–64 %. Гаряча витяжка з листя банаби перешкоджає активному росту і розмноженню адипоцитів лінії 3Т3-L1 (in vitro) за умови одночасного потрапляння в них кортикостероїдів та інсуліну (0,1–0,25 мг/мл). Отже, деякі компоненти банаби перешкоджають росту жирових клітин в організмі [19].

На сьогодні пропонується, щоб статус вітаміну D асоціювався з андрогенним профілем у жінок з СПКЯ. Pub Med, SCOPUS і Googl Scholar інформують про шість клінічних досліджень за участю 183 учасників у віці 18–41 років. Показано, що    добавка вітаміну D значно знижує загальний тестостерон, але не впливає на вільний тестостерон чи рівні ССЗГ [4].

Автори [15] заявляють про імовірне зниження рівнів судинно-ендотеліального фактора росту в сироватці крові пацієнток з СПКЯ, які отримували вітамін D3. Результати продемонстрували значне зменшення міжменструальних інтервалів, показника гірсутизму Феррімана-Галвея і тригліцеридів після прийому вітаміну D3. Цікаво, що вміст судинно-ендотеліального фактора росту позитивно корелював з тригліцеридами після додавання вітаміну D3.

Важливою є біологічна роль хрому у складі Міоксину, яка полягає в регуляції вуглеводного обміну та рівня глюкози в крові, оскільки хром є компонентом низькомолекулярного органічного комплексу – фактора толерантності до глюкози. Хром нормалізує проникність клітинних мембран для глюкози, процеси використання її клітинами і депонування, і в цьому плані функціонує разом з інсуліном [16]. Припускають, що хром утворює з інсуліном            комплекс, що регулює рівень глюкози в крові. Хром збільшує чутливість клітинних рецепторів тканин до інсуліну, полегшуючи їх взаємодію і зменшуючи потребу організму в інсуліні. Цей мікроелемент здатний посилювати дію інсуліну у всіх метаболічних процесах, регульованих цим гормоном. Високий дефіцит хрому може стати причиною діабетоподібного стану. Хром життєво важливий елемент, який бере участь у синтезі жирних кислот, холестерину і білків. Він також впливає на процеси кровотворення і розщеплення надмірного жиру, сприяє розщепленню атеросклеротичних бляшок, зниженню концентрації холестерину на стінках аорти, охороняє білки міокарду від руйнування, запас хрому допомагає подолати стрес [7].

Пацієнтки з СПКЯ отримували Міоксин упродовж 3 місяців по 1 пакетику двічі на добу.

Клінічно для жінок з СПКЯ найбільш типовим виявилось поєднання порушення овуляції та ГА: оліго-/аменорея – у всіх хворих (100,0 %), гірсутизм – у 50 (74,6 %), безпліддя – у 67 (100,0 %).

Гормональне обстеження жінок з СПКЯ показало достовірне підвищення у периферичній крові ЛГ, яєчникових андрогенів, у тому числі біологічно активної фракції вільних андрогенів (р<0,01), тенденцію до зниження рівня Е2 і недостатній вміст Пг (р<0,01) (таблиця 1).

Таблиця 1. Стан гормонального балансу у жінок з СПКЯ

Показник Контрольна група (n=30) СПКЯ (n=67)
ЛГ, мМО/мл 3,3±0,7 11,7±1,7*
ФСГ, мМО/мл 4,7±1,3 5,5±2,1
Прл, нг/мл 10,1±2,7 9,87±0,73
ДЕАС, мкг/мл 177,2±18,7 237,6±22,3
Е2, пмоль/л 163,0±17,9 91,7±27,6*
ССЗГ, нмоль/л 97,8±13,2 33,1±8,5*
Тс, нмоль/л 1,3±0,1 3,7±0,3*
ІВА 1,3±0,2 11,2±0,5*
Пг, нмоль/л 65,0±6,4 18,4±3,5*
К, нмоль/л 253,0±65,8 280,1±71,7
17-ОНР, нг/мл 0,50±0,16 1,61±0,67
А, нмоль/л 2,6±0,40 14,1±0,41*
АМГ, нг/мл 2,1±0,3 7,6±0,7*
Інгібін В, нг/мл 113,0±13,0 129,0±21,7

Примітка. * – відмінність достовірна порівняно з контрольною групою, р<0,01.

За нашими даними, ГА при СПКЯ становила 76,1 %, субнормальний рівень Тсвіл. був виявлений у 58,2 % пацієнток, Тсзаг. – у 34, 3 %, а ДЕАС – у 32,8 %. Одночасне підвищення всіх трьох гормонів виявлялося у 17,9 % хворих.

Рівні АМГ у контрольній групі та в пацієнток з СПКЯ суттєво відрізнялися (р<0,001). У пацієнток з СПКЯ рівні АМГ корелювали з тривалістю менструального циклу (r=0,23; р<0,05), ЛГ (r=0,33; р<0,001), Тс (r=0,47; р<0,001), А (r=0,32; р<0,001), ІВА (r=0,24; р<0,01), середнім об’ємом яєчника (r=0,42; р<0,001) і середньою кількістю фолікулів (r=0,38; р<0,001), але не з рівнем інгібіну В. Отже, проведене дослідження чітко вказує на те, що рівень АМГ підвищений у жінок з СПКЯ (таблиця 1). Більше того, виглядає так, що рівні АМГ корелюють з обсягом дисфункції яєчників у цих жінок, що відображається підвищеними рівнями ЛГ, Тс і збільшеною кількістю фолікулів і/або об’ємом яєчника, що встановлено ультрасонографією.

Зв’язок інсулінемії та ГА вперше описаний Achard і Thiers у 1921 р., автори представили дані про «бородатих жінок» з діабетом. У патофізіології СПКЯ беруть участь порушення й секреції інсуліну і його дії. Вивчення особливостей секреції інсуліну та його впливу у молодих  жінок  з  СПКЯ  натще  і  постпрандіально  залишається актуальною проблемою. Логічно припустити, що жінки з СПКЯ і надлишковою масою тіла можуть мати більш серйозні відхилення в секреції інсуліну  та  його  впливі.  Існує думка про наявність особливої форми ІР при СПКЯ, яка є унікальною і механізм якої до цього часу не вивчений. Це «PCOS-specific insulin resistance», яка пов’язана не з патологією самого інсуліну, кількістю чи афінністю інсулінових рецепторів  у  тканинах-мішенях,  а з «пошкодженнями» на пострецепторному рівні [1].

Для з’ясування обмінно-метаболічних особливостей пацієнтки контрольної (n=30) та СПКЯ груп (n=67) розподілені на підгрупи залежно від ІМТ: І – ІМТ менше 25 кг/м2, ІІ – ІМТ більше 25 кг/м2. Жінки з нормальною масою тіла з СПКЯ (n=39) відрізнялись від здорових (n=18) достовірним (р<0,05) збільшенням обсягу талії та індексу Т/С при відсутності відмінностей по вазі, що є доказом тенденції до абдомінальної акумуляції жиру в них, тобто проявом метаболічного синдрому і пов’язаних з ним порушень.

Не було достовірних відмінностей (р>0,05) у динаміці інсулінемії між жінками з СПКЯ і надлишковою масою (n = 28) та контрольної (n = 12) групи, що є доказом можливості розвитку в повних жінок при генетичній схильності до СПКЯ метаболічних порушень, притаманних захворюванню, при появі додаткових факторів ризику. Жінки з СПКЯ і надлишковою масою тіла відрізнялись від  хворих з нормальною вагою більш високою натще і стимульованою інсулінемією, збільшенням загальної продукції інсуліну за двогодинний період ТТГ (за даними площі кривої інсуліну) (p<0,001) і не відрізнялись рівнем пікової 30-хвилинної інсулінемії. Здорові жінки з нормальною та надлишковою масою тіла не відрізнялись за рівнем інсулінемії натще, але стимульована глюкозою інсулінемія була достовірно більш високою у жінок з надлишковою вагою (p<0,05). Здорові жінки з надлишковою вагою відрізнялись від жінок з нормальною масою тіла підвищенням глікемії до і після навантаження (p<0,01), що доводить зниження утилізації глюкози периферичними тканинами при надлишковій вазі (таблиця 2).

Таблиця 2. Концентрація інсуліну при проведенні ТТГ, М±m

Концентрація інсуліну, мкОд/мл Контрольна група Основна група
І

n = 18

ІІ

n = 12

І

n = 39

ІІ

n = 28

Базальна 7,21±0,46 15,52±3,97 8,04±0,51 14,47±1,33

р1<0,001

р3<0,001

Через 30 хв. 56,13±5,90 99,77±18,85

р1<0,05

59,76±4,42

р2<0,001

73,80±6,96
Через 60 хв. 46,43±5,71 120,16±20,67

р1<0,01

49,09±3,78

р2<0,01

84,67±6,70

р1<0,01

р3<0,001

Через 120 хв. 18,47±3,33 85,29±19,73

р1<0,01

29,77±3,51

р1<0,05

р2<0,01

57,33±6,56

р1<0,001

р3<0,001

АUС інсуліну 73,92±7,46 186,58±33,90

р1<0,01

83,25±6,07

р2<0,01

132,67±11,41

р1<0,01

р3<0,001

Приміткa: р1 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою контрольної групи; р2 – показник достовірності різниці порівняно з ІІ підгрупою контрольної групи; р3 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою основної групи.

Жінки без надлишкової ваги з СПКЯ відрізнялись  (р<0,01) від таких же здорових підвищенням рівня глiкемії натще і після навантаження, що демонструє зниження інсуліноопосередкованої утилізації глюкози і дисфункції β-клітин. Пацієнтки з СПКЯ і надлишковою вагою не відрізнялись від таких же в контрольній групі за глікемією натще і після навантаження  (р>0,05), проте були відмінними за достовірно  (р<0,001) більшим підвищенням глікемії в процесі ТТГ від контрольної групи без надлишкової ваги, що доводить однакову спрямованість метаболічних порушень (дисфункція β-клітин і порушення інсуліноопосередкованої утилізації глюкози).

Хворі з СПКЯ та надлишковою вагою відрізнялись від жінок з СПКЯ з нормальною масою тіла підвищенням глікемії натще та після навантаження, що дає змогу розглядати надлишкову вагу як додатковий до діагнозу СПКЯ фактор, який поглиблює наявні при даній нозології зниження периферичної утилізації глюкози і дисфункції β-клітин.

Результати метаболічних досліджень виявили ГІ у 16 (41,0 %) хворих з СПКЯ і нормальною масою тіла і 22 (78,6 %) хворих з СПКЯ та ожирінням (таблиця 3).

Таблиця 3. Сурогатні індекси ІР натще, М±m

Показник Контрольна група Основна група
І

n = 18

ІІ

n = 12

І

n = 39

ІІ

n = 28

FIRI 1,15±0,06 3,86±1,22

р1<0,05

 

1,54±0,10 3,11±0,33

р1<0,001

р3<0,001

CARO 10,98±0,91 15,72±5,49 13,84±1,15 9,34±0,91

р1<0,05

р3<0,01

HOMA 1,28±0,09 4,29±1,36

р1<0,05

1,70±0,11

 

7,46±0,37

р1<0,001

р3<0,001

IR-HOMA 1,53±0,11 5,13±1,65

р1<0,05

2,04±0,14 4,13±0,45

р1<0,001

р3<0,001

Примітка. р1 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою контрольної групи; р2 – показник достовірності різниці порівняно з ІІ підгрупою контрольної групи; р3 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою основної групи.

ГІ частіше спостерігали в пацієнток з надлишковою вагою, що зумовлено синер­гіч­ним ефектом ІР, властивій ожирінню та СПКЯ. Вік хворих СПКЯ з ГІ, відповідно і тривалість ановуляції не відрізнялись від пацієнток з нормоінсулінемією, що є підтвердженням первинності ІР при СПКЯ, а також показує важливість метаболічних порушень в патоґенезі захворювання (р>0,05). У хворих з ГІ незалежно від маси тіла частіше спостерігали виражений гірсутизм (р<0,05), порушення менструального циклу по типу вторинної аменореї (р<0,01). Зокрема, ГІ більше була характерною для пацієнток з чоловічим типом розподілу жирової тканини при значенні Т/С >0,85. Таку клінічну ознаку як «нігроїдний акантом» відзначали тільки в інсулінорезистентних хворих з чоловічим типом ожирінням – у 39,3 %. Bиявлена позитивна кореляція (r=0,37; р<0,05) між частотою порушення толерантності до глюкози і тривалістю захворювання.

Пацієнтки з СПКЯ незалежно від маси тіла характеризувались достовірним  (р<0,01) підвищенням рівня базального К при проведенні ТТГ, що визначалось зниженою периферійною чутливістю до інсуліну і ГІ, а також динамікою зниження К до кінця тесту з більшою швидкістю зниження у жінок з надмірною вагою  (р<0,05).

Результати обмінно-метаболічних обстежень доводять, що клінічний фенотип СПКЯ з надлишковою масою тіла характеризувався поєднанням ІР натще, зниженою інсуліночутливістю, адитивною ГІ та порушенням утилізації глюкози, високим базальним рівнем К і його супресією після навантаження глюкозою, дисліпідемією з підвищенням вмісту ХС, ЛПДНЩ, ЛПНЩ, ТГ натще та після навантаження і зниженням рівня ЛПВЩ. Клінічний  фенотип СПКЯ з нормальною масою тіла характеризувався тенденцією до абдомінальної акумуляції жиру при відсутності надлишкової маси тіла, зниженням метаболічного кліренса глюкози і підвищенням рівня двогодинного ТТГ інсуліну і глюкози натще, базальною гіперкортизолемією та його супресією на тлі навантаження глюкозою і дисліпідемією у вигляді зниження ЛПВЩ. Ці зміни є можливими факторами ризику формування серцево-судинних захворювань у жінок з СПКЯ, ЦД ІІ типу, а під час вагітності – гестаційного ЦД [21; 31; 33].

Проведені дослідження після лікування Міоксином виявили зниження вмісту ЛГ (p<0,05), зменшення ЛГ/ФСГ (p<0,05), Тсзаг (p<0,01), Тсвіл (p<0,05), А (p<0,05), АМГ (p<0,01), ІР (p<0,05), індексу НОМА (p<0,05) (таблиця 4).

Таблиця 4. Стан гормонального балансу у жінок із СПКЯ до та після лікування, n=67

Показник До лікування Після лікування
ЛГ, мМО/мл 11,7±1,7 6,1±1,3        р<0,01
ФСГ, мМО/мл 5,5±2,1 4,9±1,8
Прл, нг/мл 9,87±0,73 8,03±0,43        р<0,05
ДЕАС, мкг/мл 237,6±22,3 205,1±18,7
Е2, пмоль/л 91,7±27,6 104,9±11,5
ССЗГ, нмоль/л 33,1±8,5 43,0±7,6
Тс, нмоль/л 3,7±0,3 2,1±0,4        р<0,01
ІВА 11,2±0,5 5,7±1,2        р<0,001
Пг, нмоль/л 18,4±3,5 23,3±2,7
К, нмоль/л 280,1±71,7 271,0±80,1
17-ОНР, нг/мл 1,61±0,67 1,03±0,52
А, нмоль/л 14,1±0,41 12,2±1,01        р<0,05
АМГ, нг/мл 7,6±0,7 5,0±0,2        р<0,001
HOMA 4,72±1,11 3,04±1,15        р<0,001

p – достовірність різниці показників до і після лікування

У 17 (25,4 %) пацієнток з СПКЯ, які отримували інозитолвмісний комбінований препарат, відновилась спонтанна овуляція, проте за час спостереження спонтанних вагітностей не настало. Під час індукції овуляції у першому циклі завагітніли 27 (40,3 %) пацієнток (які в минулому були кломіфенрезистентними), у 19 (28,3 %) жінок тривають спроби реалізувати репродуктивну функцію. У 21 (31,3 %) жінки репродуктивні наміри на час спостереження були відсутні. У результаті лікування у 43 (64,2 %) пацієнток з СПКЯ відбулось урегулювання менструального циклу (p<0,05). Двадцять дві (32,8 %) жінки повідомили про зменшення проявів гіперандрогенної дермопатії.

Сказане вище доводить, що міо-інозитол є не тільки ефективною, але й безпечною альтернативою в лікуванні пацієнток з СПКЯ, оскільки  жодних побічних ефектів не спостерігалось.

ВИСНОВКИ

  1. У жінок з СПКЯ гормональні та обмінно-метаболічні порушення є вагомими, серед них чільне місце посідають порушення центральної регуляції функції яєчників, гіперандрогенія, гіпопрогестеронемія, інсулінорезистентність та дисліпідемія на тлі порушеної адреналової реакції на зміни.
  2. Беручи до уваги багатофакторність патофізіології СПКЯ з метою уникнення фармакологічної поліпрагмазії пацієнткам з СПКЯ пропонується комбінований препарат на основі міо-інозитолу.
  3. Клінічним підтвердженням ефективності лікування препаратом на основі міо-інозитолу в комбінації з екстрактом банаби, вітаміном D3, фолієвою кислотою і хромом є самостійні овуляції (25,4 %) та позитивні спроби індукції овуляції у резистентних пацієнток (40,3 %), ймовірно, за рахунок покращення якості яйцеклітин, гормонального балансу та зменшення частоти інсулінорезистентності.

ЛІТЕРАТУРА/REFERENCES

  1. Семенина Г. Б. Ендокринні та обмінно-метаболічні порушення в жінок із синдромом полікістозних яєчників і нові можливості їхньої корекції//Репродуктивна ендокринологія. – 2016. – №6 (32). – С. 69–76.

Semenyna G. B. Endocrine and metabolic disorders in women with polycystic ovary syndrome and new possibilities of their correction. Reprod Endocrinol 2016; 6(32): 69-76.

  1. Ципкун А. Г. Фармакологічна характеристика та використання міо-інозітолу в гінекологічній практиці // Репродуктивна ендокринологія. – 2015. – №5(25). – С. 28–30.

Tsypkun A. G. Pharmacological characterization and use myo-inositol in gynecological practice. Reprod Endocrinol 2015; 5(25): 28-30.

  1. Asuncion M., Calvo R. M., San Millan J. L. et.al. A prospective study of the prevalence of the polycystic ovary syndrome in unselected Caucasian women from Spain. J Clin Endocrinol Metab 2008; 85: 2434-8.
  2. Azadi-Yazdi M., Nadjarzaden A., Khosravi-Boroujeni H., Salehi-Abargouei A. The effect of vitamin D supplementation on the androgenic profile in patients with polycystic ovary syndrome: systematic review and meta-analysis of clinical trias. Horm Metab Res 2017; 49(3): 174-9.
  3. Bjorntorp P. The android women – a risky condition. J Intern Med 2006; 239: 105-10.
  4. Botto L. , Moore C. A., Khhoury M. J., Erikson J. D. Neural-tube defects. N Engl J Med 1999; 341: 1509-19.
  5. Ciotta L., Stracqadanio M., Pagano I., et al. Effect of myo-inositol supplementation a double blind trial. Eur Rev Med Pharmacol 2011; 15: 509-514.
  6. Ehrmann D. , Barnes R. B., Rosenfield R. L., et al. Prevalence of impaired glucose tolerance and diabetesin women with polycystic ovary syndrome. Diabetes Care. 2009; 22: 141-6.
  7. Eichholzer M.,Tonz O., Zimmermann R. Folic acid: a public-health challenge. Lancet 2006; 367: 1352-61.
  8. Fukushima M., et al. Effect of corosolic acid on postchalienge plasma glucose levels. Diabetes Res Clin Pract 2006.
  9. Gard D., Tal R. Inositol treatment and ART outcomes in women with PCOS. Int J Endocrinol 2016; 2016: 1-9.
  10. Genazzani A.D., Prati A., Santogni S., et al. Differential insulin response to myo-inositol administration in obese polycystic ovarian syndrome patients. Gynecol Endocrinol 2012;28:969-73.
  11. Hayashi T., et al. Ellagitannins from Lagerstroemia speciosa as activators of glucose transport infat cells. Planta Med 2002.
  12. Ichikawa H., et al. Lagerstroemia spesiosa extract inhibit TNF-induced activation of nuclear factor-kappaB in rat cardiomyocyte H9c2 cells. J. Ethnopharmacol 2010.
  13. Irani M., Seifer D. , Grazi R.V., Irani S., Rosenwaks Z., Tal R. Vitamin D decreases serum VEGF correlating with clinical improvement in vitamin D-deficient women with PCOS : a randomized placebo-controlled trial. Nutrients. 2017; 9(4).
  14. Iuorno M. , Nestler J. E. Insulin-lovering drugs in polycystic ovary syndrome. Obstet Gynecol Clin N Am 2011; 128: 453-64.
  15. Judy W. V., et al. Antidiabetic activity of a standardized extract from Lagerstroemia spesiosa leaves in type II diabetics. A dose-dependence study. J Ethnopharmacol 2003.
  16. Kamenov Z., KovarovG., Gateva A., Carlomagno G.,Genazzani A.D. Ovulation induction with myo-inositol alone and in combination with clomiphen citrate in polycystic ovarian syndrome patients with insulin resistance. Gynec Endocrin 2014; 1-5.
  17. Klein G., et al. Antidiabetes and anti-obesity activity of Lagerstremia Spesiosa. Evid Based Complement Alternat Med 2007.
  18. Knochenhauer E. , Key T. J., Kahsar-Miller M., et.al. Prevalence of the polycystic ovary syndrome in unselected black and white women of the southeastern United Statses: a prospective study.J Clin Endocrinol Metab 2008; 83: 3078-82.
  19. Legro R.S., Kunselman A. , Dodson W. C., Dunaif A. Prevalence and predictors of risk for type 2 diabetes mellitusand impaired glucose tolerance in polycystic ovary syndrome:a prospective, controlled study in 254 affected women. J Clin Endocrinol Metab 2009; 84: 165-9.
  20. Miura T., Takagi S., Ishida T. Management of diabetes and its complications with Banaba and corosolic acide. Evid Based Compl Alternat Med 2012.
  21. Muracami C., et al. Screening of plant constituents for effect on glucose transport activity in Ehrlich ascites tumor cells. Chem Pharm Bull (Tokyo) 1993.
  22. Nestler J.E., Jakubowicz D.J. Decreases in ovarian cytochrome p450c17 alfa activity and serum free testosterone after reduction in insulin secretion in polycystic ovary syndrome. N Engl J Med 2016; 335: 617-23.
  23. Nestler J. E., Jakubowicz D.J. Lean women with polycystic ovary syndrome respond to insulin reduction with decreases in ovarian p450c17 alfa activity and serum androgens. J Clin Endocrinol Metab 2017; 82: 4075-9.
  24. Nestler J. , Jakubowicz D. J., Iuorno M. J. Role of inositolphosphoglycan mediators of insulin action in polycystic ovary syndrome. J Ped Endocrinol 2010; 113:1595-8.
  25. Nothrup H., Volcik K.A. Spina bifida and other tube defects. Curr Probl Pediatr 2000; 30: 313-332.
  26. Okada Y., Omae A., Okuyama T. A new triterpenoid isolated from Lagerstremia Spesiosa/ Pers Chem Pharm Bull (Tokyo) 2003.
  27. Padmanabhan R. Etiology, pathogenesis and prevention of neural tube defects. Congenit Anom (Kyoto) 2006; 46: 55-67.
  28. Papaleo E., Unfer V., Baillargeon J.P. Myo-inositol in patients with polycystic ovary syndrome : a novel method for ovulation induction. Gynecol Endocrinol 2017; 123: 700-3.
  29. Paradisi G., Steinberg H.O., Hempfling A., et al. Polycystic ovary syndrome is associated with endothelial dysfunction. Circulation 2011; 103: 1410-1415.
  30. Simi G., Genazzani A.R., Obino M.R. et al. Inositol and in vitro fertilization with embrio transfer. Int J Endocrinol 2017;217:1-5.
  31. Talbott E., Guzick D., Clerici A., et al. Coronary heart diseas risk factors in women with polycystic ovary syndrome. Arterioscler Thromb Vasc Biol 2015; 115: 821-6.
  32. Venturella R. Assesment of the modification of the clinical, endocrinol and metabolical profile of patients with PCOS treated with myo-inositol. Minerva Ginecol 2010; 64: 239-43.
  33. Vrbikova J., Cifcova R., Jirkovska A., et al. Cardiovascular risk factors in young Czech females with polycystic ovary syndrome. Hum Reprod 2013; 18: 980-4.
  34. Wild R. Obesity, lipids, cardiovascular risk, and androgen excess. Am J Med 2015; 198: 27S-32S.
  35. Zhang J., et al. Determination of anthocyanins and exploration of relationship between their composition and petalcoloration in crape myrtle (Lagestroemia hybrid). J Integr Plant Biol 2008.
  36. Semenyna, MD, associate professor at the Obstetrics and Gynecology Department, Lviv National Medical University named after Danilo Galitskyi

ENDOCRINE AND METABOLIC DISORDERS IN WOMEN WITH POLYCYSTIC OVARY SYNDROME AND NEW POSSIBILITIES OF THEIR CORRECTION

The article presents the results of examination of hormonal parameters and exchange-metabolic homeostasis in women with polycystic ovary syndrome (PCOS). Under observation, there were 67 women with PCOS and 30 healthy women who entered the control group.

The analysis of the obtained results showed that hormone and metabolic metabolic disorders are significant in women with PCOS. Among them, a prominent place is occupied by violations of the central regulation of ovarian function, hyperandrogenism, hypoprogesteronemia, insulin resistance and dyslipidemia against a disturbed adrenal response to changes. These changes are possible risk factors for the formation of cardiovascular diseases in women with PCOS, type II diabetes, and during pregnancy – gestational diabetes mellitus.

Taking into account the multifactorial nature of the pathophysiology of PCOS, avoidance of pharmacological polyphragmia, a combination drug based on myo-inositol in combination with banaba extract, vitamin D3, folic acid and chromium was suggested to patients with PCOS. Patients received Mioksin 1 packet twice a day for 3 months.

Clinical confirmation of the effectiveness of treatment based on myo-inositol is independent ovulation (25.4%) and positive attempts to induce ovulation in resistant patients (40.3%), probably due to improved egg quality, hormonal balance and reduced insulin resistance. As a result of treatment, 43 (64.2%) patients with PCOS underwent a menstrual cycle (p <0.05). Twenty-two (32.8%) women reported a decrease in manifestations of hyperandrogenic dermopathy. No side effects were observed with the treatment.

Key words: polycystic ovary syndrome, hyperandrogenia, insulin resistance, hyperinsulinemia, myo-inositol, treatment.

Г. Б. Семенина, д-р. мед. наук., доцент кафедры акушерства и гинекологии Львовского НМУ им. Данила Галицкого

СИНДРОМ ПОЛИКИСТОЗНЫХ ЯИЧНИКОВ: АЛЬТЕРНАТИВНЫЙ ПОДХОД К КОМПЛЕКСНОМУ ЛЕЧЕНИЮ ПАЦИЕНТОК С ГИПЕРАНДРОГЕНИЕЙ ЯИЧНИКОВОГО ПРОИСХОЖДЕНИЯ

В статье представлены результаты обследования гормональных параметров и обменно-метаболического гомеостаза у женщин с синдромом поликистозных яичников (СПКЯ). Под наблюдением находилось 67 женщин с СПКЯ и 30 здоровых женщин, которые вошли в контрольную группу.

Анализ полученных результатов показал, что у женщин с СПКЯ гормональные и обменно-метаболические нарушения являются достаточно весомыми. Среди них видное место занимают нарушения центральной регуляции функции яичников, гиперандрогения, гипопрогестеронемия, инсулинорезистентность и дислипидемия на фоне нарушенной надпочечниковой реакции на изменения. Эти изменения являются возможными факторами риска формирования сердечно-сосудистых заболеваний у женщин с СПКЯ, сахарного диабета II типа, а во время беременности – гестационного сахарного диабета.

Принимая во внимание многофакторность патофизиологии СПКЯ во избежание фармакологической полипрагмазии, пациенткам с СПКЯ было предложено комбинированный препарат на основе мио-инозитола в сочетании с экстрактом банаба, витамином D3, фолиевой кислотой и хромом. Пациентки получали Миоксин по 1 пакетику два раза в сутки в течение 3 месяцев.

Клиническим подтверждением эффективности лечения на основе мио-инозитола являются самостоятельные овуляции (25,4 %) и положительные попытки индукции овуляции в резистентных пациенток (40,3 %), вероятно, за счет улучшения качества яйцеклеток, гормонального баланса и уменьшения частоты инсулинорезистентности. В результате лечения у 43 (64,2 %) пациенток с СПКЯ произошло урегулирования менструального цикла (p<0,05). Двадцать две (32,8 %) женщины сообщили об уменьшении проявлений гиперандрогенной дермопатии. Побочных эффектов при лечении не наблюдалось.

Ключевые слова: синдром поликистозных яичников, гиперандрогения, инсулинорезистентность, гиперинсулинемия, мио-инозитол, лечение.

СПКЯ

Fertilovit pcos (Німеччинна) був розроблений науковою групою репродуктологів для:
Застосування фізіологічної комбінації інозитолів 40:1 (як в плазмі крові) сприяє:
Високодозовані антиоксиданти застосовуються при СПКЯ для:
Фізіологічна комбінація інозитолів 40:1 (як в плазмі крові) впливає на:
Омега-3 ПНЖК при СПКЯ сприяють:
Які антиоксиданти Fertilovit pcos сфокусовані на покращення мітохондріальної функції в ооцитах:
Фізіологічна комбінація інозитолів 40:1 (як в плазмі крові) впливає на рівень гормонів:
Д-кайро інозитол відповідно досліджень забезпечує:
Міоксин: 2000 мг міо-інозитолу; 48 мг банаба; 400 МО вітаміну D3; 400 мкг фолієвої кислоти; 40 мкг хрому розроблений для:
Яка з клітин людини містить найбільшу кількість мітохондрій для її енергетичного забезпечення та життєздатності?
Мезікс: 100 мг D- кайро-інозітол , 250 мг екстракту бергамоту, 45 мкг вітаміну К2 (МК-7), 200 мкг метілфолату, 3 мг монаколіну розроблений для:
Активні інгредієнти Мезіксу, які сприяють профілактиці серцево-судинних катастроф:
Безпліддя при СПКЯ патогенетично викликається:
Ризиками невиношування вагітності на ранніх термінах при СПКЯ можуть бути:
Для отримання спонтанної овуляції , та збереження вагітності на ранніх термінах при СПКЯ, обґрунтовано застосування:
Для того щоб побачити результати відповідей та мати змогу взяти участь у розіграші призу, Вам необхідно зареєструватися

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH