Синдром полікістозних яєчників: альтернативний підхід до комплексного лікування пацієнток з гіперандрогенією яєчникового походження

Г. Б. Семенина, д-р. мед. наук, доцент кафедри акушерства та гінекології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

У статті представлені результати обстеження гормональних параметрів та обмінно-метаболічного гомеостазу в  жінок з синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ).  Під спостереженням перебувало 67 жінок з СПКЯ та 30 здорових жінок, які увійшли до контрольної групи.

Аналіз отриманих результатів показав, що в жінок з СПКЯ гормональні та обмінно-метаболічні порушення є досить вагомими. Серед них чільне місце посідають порушення центральної регуляції функції яєчників, гіперандрогенія, гіпопрогестеронемія, інсулінорезистентність та дисліпідемія на тлі порушеної адреналової реакції на зміни. Ці зміни є можливими факторами ризику формування серцево-судинних захворювань у жінок з СПКЯ, цукрового діабету ІІ типу, а під час вагітності – гестаційного цукрового діабету.

Беручи до уваги багатофакторність патофізіології СПКЯ з метою уникнення фармакологічної поліпрагмазії, пацієнткам з СПКЯ було запропоновано комбінований препарат на основі міо-інозитолу в комбінації з екстрактом банаби, вітаміном D3, фолієвою кислотою і хромом. Пацієнтки отримували Міоксин по 1 пакетику двічі на добу упродовж 3 місяців.

Клінічним підтвердженням ефективності лікування препаратом на основі міо-інозитолу є самостійні овуляції (25,4 %) та позитивні спроби індукції овуляції в резистентних пацієнток (40,3 %), ймовірно, за рахунок покращення якості яйцеклітин, гормонального балансу та зменшення частоти інсулінорезистентності. У результаті лікування у 43 (64,2 %) пацієнток з СПКЯ відбулося врегулювання менструального циклу (p<0,05).  Двадцять дві (32,8 %) жінки повідомили про зменшення проявів гіперандрогенної дермопатії. Побічних ефектів під час лікування не спостерігалось.

Ключові слова: синдром полікістозних яєчників, гіперандрогенія, інсулінорезистентність, гіперінсулінемія, міо-інозитол, лікування.

Вступ. Гіперандрогенія яєчникового походження –  найпоширеніша причина порушень менструального циклу, оваріальної дисфункції та безпліддя у жінок. За даними літератури [3; 20], близько 15 % жінок репродуктивного віку страждають на синдром полікістозних яєчників (СПКЯ). Перебіг асоціюється з інсулінорезистентністю (ІР) і компенсаторною гіперінсулінемією (ГІ), що є центральними пошкодженнями при СПКЯ [21]. ГІ відіграє провідну патогенетичну роль у гіперандрогенізмі (ГА) і ановуляції при СПКЯ як у жінок з ожирінням, так і в худих [1; 24; 25]. Згідно з деякими положеннями, пацієнтки з СПКЯ мають високий ризик діабету [8; 21] та підвищені показники ризику кардіоваскулярного профілю: артеріальна гіпертензія [5; 35], дисліпідемія [1; 33; 36] і субклінічне запалення та атеросклероз [31] – це також можливі ланки ІР.

Мета роботи: з’ясувати ефективність корекції гормональних та обмінно-метаболічних порушень у жінок з СПКЯ з урахуванням полікомпонентності патофізіології захворювання.

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням було 67 жінок з СПКЯ та 30 здорових жінок, які склали контрольну групу.

Визначення естрадіолу (Е2), прогестерону (Пг), тестостерону  вільного (Тсвіл.), тестостерону  загального (Тсзаг.),  андростендіону (А), сексстероїдзв’язуючого глобуліну (ССЗГ), дегідроепіандростерону сульфату (ДЕАС), 17-гідроксипрогестерону (17-ОНР), лютеїнізуючого (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормонів (ФСГ), пролактину (Прл), інсуліну, кортизолу (К), антимюллерівського гормону (АМГ), інгібіну В проводилось електрохемілюмінісцентним імуноаналізом ECLIA з використанням автоматичних аналізаторів та реагентів фірми «Roche Diagnostics» (Німеччина) та імуноферментним методом з використанням стандартних наборів фірми «Immunotech» (Чехія). Проводився розрахунок сурогатних індексів, які дають змогу оцінити інсулінорезистентність (ІР), функцію β-клітин і чутливість до інсуліну [1]. ГІ та порушення вуглеводневого обміну діагностували на основі результатів перорального двогодинного глюкозотолерантного тесту (ТТГ) з навантаженням 75 г глюкози і визначенням рівня глюкози в крові натще, через 1 та 2 години. Порушення толерантності до глюкози діагностували згідно з класифікацією ВООЗ. Про ІР робили висновок за індексом НОМА: глюкоза натще (ммоль/л) × імунореактивний інсулін натще (мкОд/мл) / 22,5 і Caro: глюкоза натще (мг/дл) / імунореактивний інсулін натще (мкОд/мл). Для характеристики ліпідного обміну визначали холестерин загальний (ХС), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ), тригліцериди (ТГ) за кольоровою реакцією з сульфофосфованіловим реактивом, співвідношення ЛПВЩ/ЛПНЩ і ЛПНЩ/ЛПВЩ, коефіцієнт атерогенності.

Статистичне  оброблення  отриманих даних проводили за допомогою стандартних методів описової й категоріальної статистики та пакету сертифікованих програм Statistica 8.0 (Statsоft Inc., США).

Результати та їх обговорення

У зв’язку з визначеною патофізіологічною роллю інсуліну в лікуванні СПКЯ чільне місце посідали такі сенсибілізатори, як метформін, піоглітазон, троглітазон. Проте метформін, який використовувався в терапевтичних дозах, виявляв побічні дії, зокрема, діарею, метеоризм, нудоту, через що низка пацієнток не може тривало застосовувати даний метод лікування. Тому за останні роки були досліджені інші терапевтичні корекції ІР та ГІ [16].

Однією з найцікавіших молекул у даному контексті є міо-інозитол.

Інозитол є хімічною сполукою C6H12O6 – спиртом циклогексану з п’ятьма екваторіальними й однією гідроксильною групою. Речовина досить поширена в природі. Назагал існує дев’ять різних стереоізомерних форм, але міо-інозитол є найпоширенішим у багатьох рослинах і тканинах тварин. Продукти з найбільшою концентрацією міо-інозитолу – це фрукти, бобові, кукурудза, горіхи. Декілька досліджень довели, що молекула інозитолу безпосередньо бере участь у передаванні сигналів з боку інсуліну на клітинному рівні [16].

Стосовно СПКЯ дослідження показали, що один з механізмів дефіциту інсуліну провокується таким медіатором, як інозитол-фосфоглікан, і що нестача інозитолу в інозитол-фосфогліканах викликає ІР. Міо-інозитол відіграє важливу роль у роботі сигнальних шляхів клітин. Зокрема, дія міо-інозитолу при СПКЯ може бути пов’язана з покращеною чутливістю до інсуліну і наступним збільшенням поглинання внутрішньоклітинної глюкози [26; 30].

Ці факти виявили клінічну зацікавленість до міо-інозитолу як потенційного сенсибілізатора інсуліну, який може використовуватись як безпечний та ефективний варіант для лікування пацієнток з СПКЯ шляхом відновлення їхнього метаболічного профілю і наступної індукції овуляції при безплідді. Дослідження демонструють високий рівень безпеки молекули навіть при введенні її до 12 г на добу, що супроводжувалось тільки мінімальними побічними ефектами в шлунково-кишковому тракті [11; 12; 18; 32; 34].

Міо-інозитол позитивно впливає на якість яйцеклітин до запліднення. За даними авторів, під час підготовки пацієнток з СПКЯ до екстракорпорального запліднення виявили, що використання міо-інозитолу і фолієвої кислоти дає змогу  збільшити кількість яйцеклітин з 29 до 68,1 % [2; 7; 32].

З цих міркувань зацікавленість викликає інозитолвмісний комбінований препарат Міоксин (PharmaSuisse Lab. Str., Italy) на основі активізуючих речовин міо-інозитолу 2000 мг, фолієвої кислоти 400 мкг, екстракту банаби 48 мг, вітаміну D3 400 МО і хрому 40 мкг.

Проблема нестачі фолієвої кислоти є актуальною, оскільки вона необхідна для поділу та росту нових клітин в організмі, для синтезу мелатоніну та метаболізму декількох важливих амінокислот, бере участь у реплікації ДНК-клітин. Особлива роль відводиться фолієвій кислоті під час вагітності  через  стимуляцію нею еритро- та лейкопоезу [9]. З дефіцитом вказаного вітаміну пов’язують анемії, гестози, невиношування вагітності, вроджені вади та дефекти розумового розвитку дитини [27]. Асоційований з дефіцитом фолієвої кислоти дефект нервової трубки (ДНТ) виникає в  результаті порушень процесів нейруляції, який зазвичай закінчується в перші 28 днів після зачаття. Отож, для повноцінного забезпечення організму фолієвою кислотою слід приймати фолатовмісні препарати, зокрема, пацієнткам з репродуктивними намірами, оскільки ДНТ виникає задовго до того, коли стає відомо, що вагітність настала. Отже, безперервний прийом фолатів необхідно розпочати задовго до зачаття задля забезпечення їх адекватного рівня. Варто зазначити, що у світі щорічно реєструється близько 300 тис. новонароджених з ДНТ, у Європі упродовж року фіксується понад 4500 випадків вагітностей, асоційованих з ДНТ [6; 27; 29].

До складу трав’янистої рослини банаба (Lagerstroemia Speciosa) входять такі унікальні компоненти, які практично ніде більше не містяться: дилактон валонеїнової кислоти, комплекс унікальних елаготанінів (лагерстремін, елагова кислота, флозин-А, регінін-А, казуарінін, епіпунікакортеїн-А, стачурін, 2,3-S-гексагідроксидифеноїл-D-глюкоза), етилгаллат, тритерпеноїд. Також банаба містить і менш специфічні компоненти: антоціани, флавоноїди, тритерпеноїди (коросолева, олійна 23-гідроксиурзолова, олеанолева, арджунолова і урозолова кислоти), бетулінова кислота, Р-кумарова, кофейна, 4-гідроксибензойна і 3-О-метил-прото-катехова кислоти, біофлавоноїди (камферол, кверцетин, ізокверцетин) [28; 37].

Банаба має протизапальну дію відносно серцево-судинної системи, яка проявляється при потраплянні 0,25–1 мг/мл лагерстремії в ізольовані кардіоміоцити лінії Hc92, у результаті чого частково деактивується ядерний фактор «каппа-b» (раніше індукований TNF-α) [14]. Компоненти листя банаба виявляють інгібіторну дію по відношенню до ферменту α-амілази. Тритерпеноїдні сполуки здатні блокувати активність  α-глюкозидази, при цьому найефективнішою є коросолева кислота, після неї олійна та олеїнова кислоти. У складі банаби є речовини, які перешкоджають всмоктуванню вуглеводів стінками кишківника [23]. Експеримент, учасникам якого за 5 хвилин до початку глюкозо толерантного тесту давали 10 мг коросолевої кислоти, показав, що через 60–120 хвилин після прийому препарату знижувався рівень глюкози в крові, при чому найбільш значущі зміни відбулися через 90 хвилин після прийому коросолевої кислоти [10]. Коросолева кислота ефективно знижує вміст глюкози в крові людини [17]. Елагінін у складі банаби (лагерстремін) виступає в ролі агоніста рецептора інсуліну. Будучи унікальним таніном, лагерстремін безпосередньо активує інсуліновий рецептор. Експеримент з мишами-діабетиками, яким упродовж 2 місяців давали екстракт банаби, показав, що рівень глюкози в крові знизився на 15-й день і тривав впродовж 60 днів. Коли ж мишам-діабетикам давали ізольовано коросолеву кислоту, у них через 10 тижнів знизився рівень холестерину в сироватці крові на 32 % і в печінці на 46 % [13]. Дослідження з участю людей з діабетом ІІ типу, які впродовж року приймали екстракт листя банаби, показало, що в крові рівень глюкози знизився на  16,6 % без розвитку гіпоглікемії та побічних ефектів. Окрім того, банаба проявляє змішану дію по відношенню до накопичення глюкози в організмі, але багато танінів у її складі стимулюють транслокацію GLUT4 (носія глюкози) з наступним накопиченням глюкози в клітинах організму [22]. Стосовно проліферації адипоцитів, то прийом банаби (0,1 мг/мл) сповільнює її на 62–64 %. Гаряча витяжка з листя банаби перешкоджає активному росту і розмноженню адипоцитів лінії 3Т3-L1 (in vitro) за умови одночасного потрапляння в них кортикостероїдів та інсуліну (0,1–0,25 мг/мл). Отже, деякі компоненти банаби перешкоджають росту жирових клітин в організмі [19].

На сьогодні пропонується, щоб статус вітаміну D асоціювався з андрогенним профілем у жінок з СПКЯ. Pub Med, SCOPUS і Googl Scholar інформують про шість клінічних досліджень за участю 183 учасників у віці 18–41 років. Показано, що    добавка вітаміну D значно знижує загальний тестостерон, але не впливає на вільний тестостерон чи рівні ССЗГ [4].

Автори [15] заявляють про імовірне зниження рівнів судинно-ендотеліального фактора росту в сироватці крові пацієнток з СПКЯ, які отримували вітамін D3. Результати продемонстрували значне зменшення міжменструальних інтервалів, показника гірсутизму Феррімана-Галвея і тригліцеридів після прийому вітаміну D3. Цікаво, що вміст судинно-ендотеліального фактора росту позитивно корелював з тригліцеридами після додавання вітаміну D3.

Важливою є біологічна роль хрому у складі Міоксину, яка полягає в регуляції вуглеводного обміну та рівня глюкози в крові, оскільки хром є компонентом низькомолекулярного органічного комплексу – фактора толерантності до глюкози. Хром нормалізує проникність клітинних мембран для глюкози, процеси використання її клітинами і депонування, і в цьому плані функціонує разом з інсуліном [16]. Припускають, що хром утворює з інсуліном            комплекс, що регулює рівень глюкози в крові. Хром збільшує чутливість клітинних рецепторів тканин до інсуліну, полегшуючи їх взаємодію і зменшуючи потребу організму в інсуліні. Цей мікроелемент здатний посилювати дію інсуліну у всіх метаболічних процесах, регульованих цим гормоном. Високий дефіцит хрому може стати причиною діабетоподібного стану. Хром життєво важливий елемент, який бере участь у синтезі жирних кислот, холестерину і білків. Він також впливає на процеси кровотворення і розщеплення надмірного жиру, сприяє розщепленню атеросклеротичних бляшок, зниженню концентрації холестерину на стінках аорти, охороняє білки міокарду від руйнування, запас хрому допомагає подолати стрес [7].

Пацієнтки з СПКЯ отримували Міоксин упродовж 3 місяців по 1 пакетику двічі на добу.

Клінічно для жінок з СПКЯ найбільш типовим виявилось поєднання порушення овуляції та ГА: оліго-/аменорея – у всіх хворих (100,0 %), гірсутизм – у 50 (74,6 %), безпліддя – у 67 (100,0 %).

Гормональне обстеження жінок з СПКЯ показало достовірне підвищення у периферичній крові ЛГ, яєчникових андрогенів, у тому числі біологічно активної фракції вільних андрогенів (р<0,01), тенденцію до зниження рівня Е2 і недостатній вміст Пг (р<0,01) (таблиця 1).

Таблиця 1. Стан гормонального балансу у жінок з СПКЯ

Показник Контрольна група (n=30) СПКЯ (n=67)
ЛГ, мМО/мл 3,3±0,7 11,7±1,7*
ФСГ, мМО/мл 4,7±1,3 5,5±2,1
Прл, нг/мл 10,1±2,7 9,87±0,73
ДЕАС, мкг/мл 177,2±18,7 237,6±22,3
Е2, пмоль/л 163,0±17,9 91,7±27,6*
ССЗГ, нмоль/л 97,8±13,2 33,1±8,5*
Тс, нмоль/л 1,3±0,1 3,7±0,3*
ІВА 1,3±0,2 11,2±0,5*
Пг, нмоль/л 65,0±6,4 18,4±3,5*
К, нмоль/л 253,0±65,8 280,1±71,7
17-ОНР, нг/мл 0,50±0,16 1,61±0,67
А, нмоль/л 2,6±0,40 14,1±0,41*
АМГ, нг/мл 2,1±0,3 7,6±0,7*
Інгібін В, нг/мл 113,0±13,0 129,0±21,7

Примітка. * – відмінність достовірна порівняно з контрольною групою, р<0,01.

За нашими даними, ГА при СПКЯ становила 76,1 %, субнормальний рівень Тсвіл. був виявлений у 58,2 % пацієнток, Тсзаг. – у 34, 3 %, а ДЕАС – у 32,8 %. Одночасне підвищення всіх трьох гормонів виявлялося у 17,9 % хворих.

Рівні АМГ у контрольній групі та в пацієнток з СПКЯ суттєво відрізнялися (р<0,001). У пацієнток з СПКЯ рівні АМГ корелювали з тривалістю менструального циклу (r=0,23; р<0,05), ЛГ (r=0,33; р<0,001), Тс (r=0,47; р<0,001), А (r=0,32; р<0,001), ІВА (r=0,24; р<0,01), середнім об’ємом яєчника (r=0,42; р<0,001) і середньою кількістю фолікулів (r=0,38; р<0,001), але не з рівнем інгібіну В. Отже, проведене дослідження чітко вказує на те, що рівень АМГ підвищений у жінок з СПКЯ (таблиця 1). Більше того, виглядає так, що рівні АМГ корелюють з обсягом дисфункції яєчників у цих жінок, що відображається підвищеними рівнями ЛГ, Тс і збільшеною кількістю фолікулів і/або об’ємом яєчника, що встановлено ультрасонографією.

Зв’язок інсулінемії та ГА вперше описаний Achard і Thiers у 1921 р., автори представили дані про «бородатих жінок» з діабетом. У патофізіології СПКЯ беруть участь порушення й секреції інсуліну і його дії. Вивчення особливостей секреції інсуліну та його впливу у молодих  жінок  з  СПКЯ  натще  і  постпрандіально  залишається актуальною проблемою. Логічно припустити, що жінки з СПКЯ і надлишковою масою тіла можуть мати більш серйозні відхилення в секреції інсуліну  та  його  впливі.  Існує думка про наявність особливої форми ІР при СПКЯ, яка є унікальною і механізм якої до цього часу не вивчений. Це «PCOS-specific insulin resistance», яка пов’язана не з патологією самого інсуліну, кількістю чи афінністю інсулінових рецепторів  у  тканинах-мішенях,  а з «пошкодженнями» на пострецепторному рівні [1].

Для з’ясування обмінно-метаболічних особливостей пацієнтки контрольної (n=30) та СПКЯ груп (n=67) розподілені на підгрупи залежно від ІМТ: І – ІМТ менше 25 кг/м2, ІІ – ІМТ більше 25 кг/м2. Жінки з нормальною масою тіла з СПКЯ (n=39) відрізнялись від здорових (n=18) достовірним (р<0,05) збільшенням обсягу талії та індексу Т/С при відсутності відмінностей по вазі, що є доказом тенденції до абдомінальної акумуляції жиру в них, тобто проявом метаболічного синдрому і пов’язаних з ним порушень.

Не було достовірних відмінностей (р>0,05) у динаміці інсулінемії між жінками з СПКЯ і надлишковою масою (n = 28) та контрольної (n = 12) групи, що є доказом можливості розвитку в повних жінок при генетичній схильності до СПКЯ метаболічних порушень, притаманних захворюванню, при появі додаткових факторів ризику. Жінки з СПКЯ і надлишковою масою тіла відрізнялись від  хворих з нормальною вагою більш високою натще і стимульованою інсулінемією, збільшенням загальної продукції інсуліну за двогодинний період ТТГ (за даними площі кривої інсуліну) (p<0,001) і не відрізнялись рівнем пікової 30-хвилинної інсулінемії. Здорові жінки з нормальною та надлишковою масою тіла не відрізнялись за рівнем інсулінемії натще, але стимульована глюкозою інсулінемія була достовірно більш високою у жінок з надлишковою вагою (p<0,05). Здорові жінки з надлишковою вагою відрізнялись від жінок з нормальною масою тіла підвищенням глікемії до і після навантаження (p<0,01), що доводить зниження утилізації глюкози периферичними тканинами при надлишковій вазі (таблиця 2).

Таблиця 2.

Концентрація інсуліну при проведенні ТТГ, М±m

Концентрація інсуліну, мкОд/мл Контрольна група Основна група
І

n = 18

ІІ

n = 12

І

n = 39

ІІ

n = 28

Базальна 7,21±0,46 15,52±3,97 8,04±0,51 14,47±1,33

р1<0,001

р3<0,001

Через 30 хв. 56,13±5,90 99,77±18,85

р1<0,05

59,76±4,42

р2<0,001

73,80±6,96
Через 60 хв. 46,43±5,71 120,16±20,67

р1<0,01

49,09±3,78

р2<0,01

84,67±6,70

р1<0,01

р3<0,001

Через 120 хв. 18,47±3,33 85,29±19,73

р1<0,01

29,77±3,51

р1<0,05

р2<0,01

57,33±6,56

р1<0,001

р3<0,001

АUС інсуліну 73,92±7,46 186,58±33,90

р1<0,01

83,25±6,07

р2<0,01

132,67±11,41

р1<0,01

р3<0,001

Приміткa: р1 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою контрольної групи; р2 – показник достовірності різниці порівняно з ІІ підгрупою контрольної групи; р3 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою основної групи.

Жінки без надлишкової ваги з СПКЯ відрізнялись  (р<0,01) від таких же здорових підвищенням рівня глiкемії натще і після навантаження, що демонструє зниження інсуліноопосередкованої утилізації глюкози і дисфункції β-клітин. Пацієнтки з СПКЯ і надлишковою вагою не відрізнялись від таких же в контрольній групі за глікемією натще і після навантаження  (р>0,05), проте були відмінними за достовірно  (р<0,001) більшим підвищенням глікемії в процесі ТТГ від контрольної групи без надлишкової ваги, що доводить однакову спрямованість метаболічних порушень (дисфункція β-клітин і порушення інсуліноопосередкованої утилізації глюкози).

Хворі з СПКЯ та надлишковою вагою відрізнялись від жінок з СПКЯ з нормальною масою тіла підвищенням глікемії натще та після навантаження, що дає змогу розглядати надлишкову вагу як додатковий до діагнозу СПКЯ фактор, який поглиблює наявні при даній нозології зниження периферичної утилізації глюкози і дисфункції β-клітин.

Результати метаболічних досліджень виявили ГІ у 16 (41,0 %) хворих з СПКЯ і нормальною масою тіла і 22 (78,6 %) хворих з СПКЯ та ожирінням (таблиця 3).

Таблиця 3.

Сурогатні індекси ІР натще, М±m

Показник Контрольна група Основна група
І

n = 18

ІІ

n = 12

І

n = 39

ІІ

n = 28

FIRI 1,15±0,06 3,86±1,22

р1<0,05

 

1,54±0,10 3,11±0,33

р1<0,001

р3<0,001

CARO 10,98±0,91 15,72±5,49 13,84±1,15 9,34±0,91

р1<0,05

р3<0,01

HOMA 1,28±0,09 4,29±1,36

р1<0,05

1,70±0,11

 

7,46±0,37

р1<0,001

р3<0,001

IR-HOMA 1,53±0,11 5,13±1,65

р1<0,05

2,04±0,14 4,13±0,45

р1<0,001

р3<0,001

Примітка. р1 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою контрольної групи; р2 – показник достовірності різниці порівняно з ІІ підгрупою контрольної групи; р3 – показник достовірності різниці порівняно з І підгрупою основної групи.

ГІ частіше спостерігали в пацієнток з надлишковою вагою, що зумовлено синер­гіч­ним ефектом ІР, властивій ожирінню та СПКЯ. Вік хворих СПКЯ з ГІ, відповідно і тривалість ановуляції не відрізнялись від пацієнток з нормоінсулінемією, що є підтвердженням первинності ІР при СПКЯ, а також показує важливість метаболічних порушень в патоґенезі захворювання (р>0,05). У хворих з ГІ незалежно від маси тіла частіше спостерігали виражений гірсутизм (р<0,05), порушення менструального циклу по типу вторинної аменореї (р<0,01). Зокрема, ГІ більше була характерною для пацієнток з чоловічим типом розподілу жирової тканини при значенні Т/С >0,85. Таку клінічну ознаку як «нігроїдний акантом» відзначали тільки в інсулінорезистентних хворих з чоловічим типом ожирінням – у 39,3 %. Bиявлена позитивна кореляція (r=0,37; р<0,05) між частотою порушення толерантності до глюкози і тривалістю захворювання.

Пацієнтки з СПКЯ незалежно від маси тіла характеризувались достовірним  (р<0,01) підвищенням рівня базального К при проведенні ТТГ, що визначалось зниженою периферійною чутливістю до інсуліну і ГІ, а також динамікою зниження К до кінця тесту з більшою швидкістю зниження у жінок з надмірною вагою  (р<0,05).

Результати обмінно-метаболічних обстежень доводять, що клінічний фенотип СПКЯ з надлишковою масою тіла характеризувався поєднанням ІР натще, зниженою інсуліночутливістю, адитивною ГІ та порушенням утилізації глюкози, високим базальним рівнем К і його супресією після навантаження глюкозою, дисліпідемією з підвищенням вмісту ХС, ЛПДНЩ, ЛПНЩ, ТГ натще та після навантаження і зниженням рівня ЛПВЩ. Клінічний  фенотип СПКЯ з нормальною масою тіла характеризувався тенденцією до абдомінальної акумуляції жиру при відсутності надлишкової маси тіла, зниженням метаболічного кліренса глюкози і підвищенням рівня двогодинного ТТГ інсуліну і глюкози натще, базальною гіперкортизолемією та його супресією на тлі навантаження глюкозою і дисліпідемією у вигляді зниження ЛПВЩ. Ці зміни є можливими факторами ризику формування серцево-судинних захворювань у жінок з СПКЯ, ЦД ІІ типу, а під час вагітності – гестаційного ЦД [21; 31; 33].

Проведені дослідження після лікування Міоксином виявили зниження вмісту ЛГ (p<0,05), зменшення ЛГ/ФСГ (p<0,05), Тсзаг (p<0,01), Тсвіл (p<0,05), А (p<0,05), АМГ (p<0,01), ІР (p<0,05), індексу НОМА (p<0,05) (таблиця 4).

Таблиця 4. Стан гормонального балансу у жінок із СПКЯ до та після лікування, n=67

Показник До лікування Після лікування
ЛГ, мМО/мл 11,7±1,7 6,1±1,3        р<0,01
ФСГ, мМО/мл 5,5±2,1 4,9±1,8
Прл, нг/мл 9,87±0,73 8,03±0,43        р<0,05
ДЕАС, мкг/мл 237,6±22,3 205,1±18,7
Е2, пмоль/л 91,7±27,6 104,9±11,5
ССЗГ, нмоль/л 33,1±8,5 43,0±7,6
Тс, нмоль/л 3,7±0,3 2,1±0,4        р<0,01
ІВА 11,2±0,5 5,7±1,2        р<0,001
Пг, нмоль/л 18,4±3,5 23,3±2,7
К, нмоль/л 280,1±71,7 271,0±80,1
17-ОНР, нг/мл 1,61±0,67 1,03±0,52
А, нмоль/л 14,1±0,41 12,2±1,01        р<0,05
АМГ, нг/мл 7,6±0,7 5,0±0,2        р<0,001
HOMA 4,72±1,11 3,04±1,15        р<0,001

p – достовірність різниці показників до і після лікування

У 17 (25,4 %) пацієнток з СПКЯ, які отримували інозитолвмісний комбінований препарат, відновилась спонтанна овуляція, проте за час спостереження спонтанних вагітностей не настало. Під час індукції овуляції у першому циклі завагітніли 27 (40,3 %) пацієнток (які в минулому були кломіфенрезистентними), у 19 (28,3 %) жінок тривають спроби реалізувати репродуктивну функцію. У 21 (31,3 %) жінки репродуктивні наміри на час спостереження були відсутні. У результаті лікування у 43 (64,2 %) пацієнток з СПКЯ відбулось урегулювання менструального циклу (p<0,05). Двадцять дві (32,8 %) жінки повідомили про зменшення проявів гіперандрогенної дермопатії.

Сказане вище доводить, що міо-інозитол є не тільки ефективною, але й безпечною альтернативою в лікуванні пацієнток з СПКЯ, оскільки  жодних побічних ефектів не спостерігалось.

ВИСНОВКИ

  1. У жінок з СПКЯ гормональні та обмінно-метаболічні порушення є вагомими, серед них чільне місце посідають порушення центральної регуляції функції яєчників, гіперандрогенія, гіпопрогестеронемія, інсулінорезистентність та дисліпідемія на тлі порушеної адреналової реакції на зміни.
  2. Беручи до уваги багатофакторність патофізіології СПКЯ з метою уникнення фармакологічної поліпрагмазії пацієнткам з СПКЯ пропонується комбінований препарат на основі міо-інозитолу.
  3. Клінічним підтвердженням ефективності лікування препаратом на основі міо-інозитолу в комбінації з екстрактом банаби, вітаміном D3, фолієвою кислотою і хромом є самостійні овуляції (25,4 %) та позитивні спроби індукції овуляції у резистентних пацієнток (40,3 %), ймовірно, за рахунок покращення якості яйцеклітин, гормонального балансу та зменшення частоти інсулінорезистентності.

ЛІТЕРАТУРА/REFERENCES

  1. Семенина Г. Б. Ендокринні та обмінно-метаболічні порушення в жінок із синдромом полікістозних яєчників і нові можливості їхньої корекції//Репродуктивна ендокринологія. – 2016. – №6 (32). – С. 69–76.

Semenyna G. B. Endocrine and metabolic disorders in women with polycystic ovary syndrome and new possibilities of their correction. Reprod Endocrinol 2016; 6(32): 69-76.

  1. Ципкун А. Г. Фармакологічна характеристика та використання міо-інозітолу в гінекологічній практиці // Репродуктивна ендокринологія. – 2015. – №5(25). – С. 28–30.

Tsypkun A. G. Pharmacological characterization and use myo-inositol in gynecological practice. Reprod Endocrinol 2015; 5(25): 28-30.

  1. Asuncion M., Calvo R. M., San Millan J. L. et.al. A prospective study of the prevalence of the polycystic ovary syndrome in unselected Caucasian women from Spain. J Clin Endocrinol Metab 2008; 85: 2434-8.
  2. Azadi-Yazdi M., Nadjarzaden A., Khosravi-Boroujeni H., Salehi-Abargouei A. The effect of vitamin D supplementation on the androgenic profile in patients with polycystic ovary syndrome: systematic review and meta-analysis of clinical trias. Horm Metab Res 2017; 49(3): 174-9.
  3. Bjorntorp P. The android women – a risky condition. J Intern Med 2006; 239: 105-10.
  4. Botto L. , Moore C. A., Khhoury M. J., Erikson J. D. Neural-tube defects. N Engl J Med 1999; 341: 1509-19.
  5. Ciotta L., Stracqadanio M., Pagano I., et al. Effect of myo-inositol supplementation a double blind trial. Eur Rev Med Pharmacol 2011; 15: 509-514.
  6. Ehrmann D. , Barnes R. B., Rosenfield R. L., et al. Prevalence of impaired glucose tolerance and diabetesin women with polycystic ovary syndrome. Diabetes Care. 2009; 22: 141-6.
  7. Eichholzer M.,Tonz O., Zimmermann R. Folic acid: a public-health challenge. Lancet 2006; 367: 1352-61.
  8. Fukushima M., et al. Effect of corosolic acid on postchalienge plasma glucose levels. Diabetes Res Clin Pract 2006.
  9. Gard D., Tal R. Inositol treatment and ART outcomes in women with PCOS. Int J Endocrinol 2016; 2016: 1-9.
  10. Genazzani A.D., Prati A., Santogni S., et al. Differential insulin response to myo-inositol administration in obese polycystic ovarian syndrome patients. Gynecol Endocrinol 2012;28:969-73.
  11. Hayashi T., et al. Ellagitannins from Lagerstroemia speciosa as activators of glucose transport infat cells. Planta Med 2002.
  12. Ichikawa H., et al. Lagerstroemia spesiosa extract inhibit TNF-induced activation of nuclear factor-kappaB in rat cardiomyocyte H9c2 cells. J. Ethnopharmacol 2010.
  13. Irani M., Seifer D. , Grazi R.V., Irani S., Rosenwaks Z., Tal R. Vitamin D decreases serum VEGF correlating with clinical improvement in vitamin D-deficient women with PCOS : a randomized placebo-controlled trial. Nutrients. 2017; 9(4).
  14. Iuorno M. , Nestler J. E. Insulin-lovering drugs in polycystic ovary syndrome. Obstet Gynecol Clin N Am 2011; 128: 453-64.
  15. 1 Judy W. V., et al. Antidiabetic activity of a standardized extract from Lagerstroemia spesiosa leaves in type II diabetics. A dose-dependence study. J Ethnopharmacol 2003.
  16. Kamenov Z., KovarovG., Gateva A., Carlomagno G.,Genazzani A.D. Ovulation induction with myo-inositol alone and in combination with clomiphen citrate in polycystic ovarian syndrome patients with insulin resistance. Gynec Endocrin 2014; 1-5.
  17. Klein G., et al. Antidiabetes and anti-obesity activity of Lagerstremia Spesiosa. Evid Based Complement Alternat Med 2007.
  18. Knochenhauer E. , Key T. J., Kahsar-Miller M., et.al. Prevalence of the polycystic ovary syndrome in unselected black and white women of the southeastern United Statses: a prospective study.J Clin Endocrinol Metab 2008; 83: 3078-82.
  19. Legro R.S., Kunselman A. , Dodson W. C., Dunaif A. Prevalence and predictors of risk for type 2 diabetes mellitusand impaired glucose tolerance in polycystic ovary syndrome:a prospective, controlled study in 254 affected women. J Clin Endocrinol Metab 2009; 84: 165-9.
  20. Miura T., Takagi S., Ishida T. Management of diabetes and its complications with Banaba and corosolic acide. Evid Based Compl Alternat Med 2012.
  21. Muracami C., et al. Screening of plant constituents for effect on glucose transport activity in Ehrlich ascites tumor cells. Chem Pharm Bull (Tokyo) 1993.
  22. Nestler J.E., Jakubowicz D.J. Decreases in ovarian cytochrome p450c17 alfa activity and serum free testosterone after reduction in insulin secretion in polycystic ovary syndrome. N Engl J Med 2016; 335: 617-23.
  23. Nestler J. E., Jakubowicz D.J. Lean women with polycystic ovary syndrome respond to insulin reduction with decreases in ovarian p450c17 alfa activity and serum androgens. J Clin Endocrinol Metab 2017; 82: 4075-9.
  24. Nestler J. , Jakubowicz D. J., Iuorno M. J. Role of inositolphosphoglycan mediators of insulin action in polycystic ovary syndrome. J Ped Endocrinol 2010; 113:1595-8.
  25. Nothrup H., Volcik K.A. Spina bifida and other tube defects. Curr Probl Pediatr 2000; 30: 313-332.
  26. Okada Y., Omae A., Okuyama T. A new triterpenoid isolated from Lagerstremia Spesiosa/ Pers Chem Pharm Bull (Tokyo) 2003.
  27. Padmanabhan R. Etiology, pathogenesis and prevention of neural tube defects. Congenit Anom (Kyoto) 2006; 46: 55-67.
  28. Papaleo E., Unfer V., Baillargeon J.P. Myo-inositol in patients with polycystic ovary syndrome : a novel method for ovulation induction. Gynecol Endocrinol 2017; 123: 700-3.
  29. Paradisi G., Steinberg H.O., Hempfling A., et al. Polycystic ovary syndrome is associated with endothelial dysfunction. Circulation 2011; 103: 1410-1415.
  30. Simi G., Genazzani A.R., Obino M.R. et al. Inositol and in vitro fertilization with embrio transfer. Int J Endocrinol 2017;217:1-5.
  31. Talbott E., Guzick D., Clerici A., et al. Coronary heart diseas risk factors in women with polycystic ovary syndrome. Arterioscler Thromb Vasc Biol 2015; 115: 821-6.
  32. Venturella R. Assesment of the modification of the clinical, endocrinol and metabolical profile of patients with PCOS treated with myo-inositol. Minerva Ginecol 2010; 64: 239-43.
  33. Vrbikova J., Cifcova R., Jirkovska A., et al. Cardiovascular risk factors in young Czech females with polycystic ovary syndrome. Hum Reprod 2013; 18: 980-4.
  34. Wild R. Obesity, lipids, cardiovascular risk, and androgen excess. Am J Med 2015; 198: 27S-32S.
  35.  Zhang J., et al. Determination of anthocyanins and exploration of relationship between their composition and petalcoloration in crape myrtle (Lagestroemia hybrid). J Integr Plant Biol 2008.
  1. Semenyna, MD, associate professor at the Obstetrics and Gynecology Department, Lviv National Medical University named after Danilo Galitskyi

ENDOCRINE AND METABOLIC DISORDERS IN WOMEN WITH POLYCYSTIC OVARY SYNDROME AND NEW POSSIBILITIES OF THEIR CORRECTION

The article presents the results of examination of hormonal parameters and exchange-metabolic homeostasis in women with polycystic ovary syndrome (PCOS). Under observation, there were 67 women with PCOS and 30 healthy women who entered the control group.

The analysis of the obtained results showed that hormone and metabolic metabolic disorders are significant in women with PCOS. Among them, a prominent place is occupied by violations of the central regulation of ovarian function, hyperandrogenism, hypoprogesteronemia, insulin resistance and dyslipidemia against a disturbed adrenal response to changes. These changes are possible risk factors for the formation of cardiovascular diseases in women with PCOS, type II diabetes, and during pregnancy – gestational diabetes mellitus.

Taking into account the multifactorial nature of the pathophysiology of PCOS, avoidance of pharmacological polyphragmia, a combination drug based on myo-inositol in combination with banaba extract, vitamin D3, folic acid and chromium was suggested to patients with PCOS. Patients received Mioksin 1 packet twice a day for 3 months.

Clinical confirmation of the effectiveness of treatment based on myo-inositol is independent ovulation (25.4%) and positive attempts to induce ovulation in resistant patients (40.3%), probably due to improved egg quality, hormonal balance and reduced insulin resistance. As a result of treatment, 43 (64.2%) patients with PCOS underwent a menstrual cycle (p <0.05). Twenty-two (32.8%) women reported a decrease in manifestations of hyperandrogenic dermopathy. No side effects were observed with the treatment.

Key words: polycystic ovary syndrome, hyperandrogenia, insulin resistance, hyperinsulinemia, myo-inositol, treatment.

Г. Б. Семенина, д-р. мед. наук., доцент кафедры акушерства и гинекологии Львовского НМУ им. Данила Галицкого

СИНДРОМ ПОЛИКИСТОЗНЫХ ЯИЧНИКОВ: АЛЬТЕРНАТИВНЫЙ ПОДХОД К КОМПЛЕКСНОМУ ЛЕЧЕНИЮ ПАЦИЕНТОК С ГИПЕРАНДРОГЕНИЕЙ ЯИЧНИКОВОГО ПРОИСХОЖДЕНИЯ

В статье представлены результаты обследования гормональных параметров и обменно-метаболического гомеостаза у женщин с синдромом поликистозных яичников (СПКЯ). Под наблюдением находилось 67 женщин с СПКЯ и 30 здоровых женщин, которые вошли в контрольную группу.

Анализ полученных результатов показал, что у женщин с СПКЯ гормональные и обменно-метаболические нарушения являются достаточно весомыми. Среди них видное место занимают нарушения центральной регуляции функции яичников, гиперандрогения, гипопрогестеронемия, инсулинорезистентность и дислипидемия на фоне нарушенной надпочечниковой реакции на изменения. Эти изменения являются возможными факторами риска формирования сердечно-сосудистых заболеваний у женщин с СПКЯ, сахарного диабета II типа, а во время беременности – гестационного сахарного диабета.

Принимая во внимание многофакторность патофизиологии СПКЯ во избежание фармакологической полипрагмазии, пациенткам с СПКЯ было предложено комбинированный препарат на основе мио-инозитола в сочетании с экстрактом банаба, витамином D3, фолиевой кислотой и хромом. Пациентки получали Миоксин по 1 пакетику два раза в сутки в течение 3 месяцев.

Клиническим подтверждением эффективности лечения на основе мио-инозитола являются самостоятельные овуляции (25,4 %) и положительные попытки индукции овуляции в резистентных пациенток (40,3 %), вероятно, за счет улучшения качества яйцеклеток, гормонального баланса и уменьшения частоты инсулинорезистентности. В результате лечения у 43 (64,2 %) пациенток с СПКЯ произошло урегулирования менструального цикла (p<0,05). Двадцать две (32,8 %) женщины сообщили об уменьшении проявлений гиперандрогенной дермопатии. Побочных эффектов при лечении не наблюдалось.

Ключевые слова: синдром поликистозных яичников, гиперандрогения, инсулинорезистентность, гиперинсулинемия, мио-инозитол, лечение.

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH