Сучасний менеджмент синдрому полікістозних яєчників у пацієнток без ожиріння

Г. О. Ісламова, канд. мед. наук, гінеколог-ендокринолог

ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. акад. О. М. Лук’янової НАМН України»

У статті наведений аналіз основних гормональних та обмінно-метаболічних порушень у жінок при СПКЯ без ожиріння на фоні сучасної терапії препаратом «Міоксель», що доводить його високу клінічну ефективність та безпечність. Ключові слова: синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), гіперандрогенія, інсулінорезистентність, міо-інозитол, лікування, нормальна маса тіла.

 Проблема СПКЯ на сьогодні є вкрай актуальною й важливою, адже приблизно 15 % жінок репродуктивного віку страждають на це захворювання. Фертильність жінок зі СПКЯ заслуговує на особливу увагу, оскільки частота репродуктивних втрат у цій групі сягає майже 67 % [2; 3]. СПКЯ є мультисистемною проблемою у зв’язку з тим, що дисфункції в репродуктивній системі призводять до порушення функціонування майже всіх органів та систем організму. Отже, менеджмент СПКЯ передбачає необхідність комплексного підходу до корекції цього стану з боку гінекологів, репродуктологів, ендокринологів, кардіологів, дерматологів та сімейних лікарів [1; 7; 10; 20].

Для детального розуміння патогенезу захворювання, клінічної картини та прогнозу щодо репродуктивного та соматичного здоров’я на ІІІ консенсусі Робочої групи зі СПКЯ [American Society for Reproductive Medicine (ASRM) та European Society of Human Reproduction and Embryology (ESHRE)] в Амстердамі у 2011 р. були визначені фенотипи СКПЯ. Для встановлення діагнозу СКПЯ в жінки мають бути хоча б два з трьох діагностичних критеріїв: хронічна ановуляція, гіперандрогенія, мультифолікулярна структура яєчників (наявність 20 та більше фолікулів з об’ємом хоча б одного яєчника понад 10 см3 за відсутності домінантного фолікула, кісти жовтого тіла). Згідно з цими критеріями визначено чотири фенотипи СПКЯ:

I – неповний класичний фенотип: гіперандрогенія (клінічна та біохімічна) та хронічна ановуляція (Н-СА);

II – овуляторна форма: гіперандрогенія та полікістозні яєчники за даними УЗД (PCOm), але з овуляторними циклами (Н-PCOm);

III – нормоандрогенна форма: хронічна ановуляція та полікістозні яєчники без гіперандрогенії (CA-PCOm);

IV – повний або класичний фенотип: гіперандрогенія, хронічна ановуляція та полікістозні яєчники (H-СА-PCOm) [3; 15].

  Хоча  критерії діагностики СПКЯ широко визнані, але вони не враховують, що перебіг захворювання асоціюється з інсулінорезистентністю (ІР) і компенсаторною гіперінсулінемією (ГІ), що є центральними пошкодженнями при СПКЯ [7; 21]. Відомо, що інсулінорезистентність спостерігається приблизно у 80 % жінок зі СПКЯ на тлі андроїдного ожиріння та майже в 40 % – за відсутності надлишку маси тіла [1; 5]. ГІ відіграє провідну патогенетичну роль у гіперандрогенії (ГА) та ановуляції при СПКЯ як у жінок з ожирінням, так і в худорлявих [4; 7; 22; 23]. Порушення чутливості до інсуліну призводить до компенсаторного збільшення секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, що надалі збільшують імовірність розвитку діабету ІІ типу та кардіоваскулярних проблем: артеріальної гіпертензії, дисліпідемії й субклінічного запалення, атеросклерозу [8; 12; 26; 27; 29].

   Інсулін відіграє важливу роль у патогенезі СПКЯ як безпосередньо, так й опосередковано. Він чинить пряму стимулюючу дію на секрецію андрогенів тека-клітинами яєчників та підсилює ЛГ-залежний синтез андростендіону тека- та стромальними клітинами яєчників [8; 11]. Отже, інсулінорезистентність можна розглядати як один з ланцюгів, що об’єднує дисгормональні та метаболічні порушення при СПКЯ. Саме тому триває пошук інструментів впливу на ці патогенетичні ланки синдрому. Досить перспективним у цьому плані є використання препаратів інозитолу, доцільність застосування яких при СПКЯ обґрунтована доведеною на сьогодні участю молекул інозитолу в численних фізіологічних функціях організму та певними порушеннями обмінних процесів за участі інозитолу при зазначеній патології [5; 13; 28].

Примітно, що наприкінці 2014 р. кількість публікацій щодо дослідження біологічних, метаболічних, фармакологічних ефектів та досвіду клінічного застосування інозитолу в різних сферах медицини в рецензованих журналах сягнула 40 тисяч. Враховуючи роль інозитолу в реалізації ефектів ЛГ та ФСГ, дозрівання яйцеклітин, здатність впливати на функціональний стан ооцитів, процес інвазії трофобласта при закріпленні бластоцисти, за даними літератури, представлена достатня кількість досліджень щодо ефективності застосування інозитолу при СПКЯ. Ще у 2007 – 2009 рр. італійські дослідники звернули увагу на спільність гормональних та метаболічних ефектів інозитолу та основних ланок патогенезу СПКЯ, вплив на які дав би змогу підвищити ефективність лікування безпліддя у даних пацієнток. Насамперед йшлося про поліпшення функції яєчників не лише за рахунок відновлення її спонтанної активності й збільшення частоти овуляцій, а й покращення дозрівання фолікулів. Крім того, важливим ефектом інозитолу є здатність поліпшувати стан жирового обміну, порушення якого є причиною зниження продукції ключових гормонів, що регулюють процеси фолікуло- й оогенезу, ЛГ та ФСГ [2; 5; 14].

  Інозитол є хімічною сполукою C6H12O6 – спиртом циклогексану з п’ятьма екваторіальними й однією гідроксильною групою. Речовина досить поширена в природі. Існує дев’ять різних стереоізомерних форм, але міо-інозитол (МІ) – найбільш поширений у рослинах і тканинах тварин. Джерелом надходження МІ для людини є рослинні продукти: злакові та бобові, горіхи, дині, апельсини. Декілька досліджень довели, що молекула інозитолу безпосередньо бере участь у передаванні сигналів з боку інсуліну на клітинному рівні [5; 7; 19]. Треба зазначити, що в рослинних продуктах МІ загалом міститься у вигляді фітинової кислоти, що на 50 % зменшує його біодоступність. В організмі людини МІ приблизно 4 г на добу у вільній формі синтезується в нирках, статевих залозах та головному мозку. МІ є компонентом клітинних мембран і відіграє важливу роль у клітинному морфогенезі та цитогенезі, синтезі ліпідів, а також у підтриманні структури клітинних мембран та клітинному рості. МІ бере участь в активації сигнальних білків, чим регулює численні клітинні процеси, у тому числі гаметогенез, запліднення, клітинну проліферацію, розвиток клітин, нейронну активність [5; 9].

Дія міо-інозитолу при СПКЯ може бути пов’язана з покращенням чутливості до інсуліну й наступним збільшенням поглинання внутрішньоклітинної глюкози [5; 9; 24; 25]. Ці факти виявили клінічну зацікавленість до міо-інозитолу як до потенційного сенсибілізатора інсуліну, що може застосовуватись як безпечний та ефективний варіант для лікування  пацієнток зі СПКЯ шляхом відновлення їхнього метаболічного профілю та наступної індукції овуляції при безплідді. Дослідження демонструють високий рівень безпеки молекули навіть при введенні її до 12 г на добу, що супроводжувалося мінімальними побічними ефектами у шлунково-кишковому тракті. Міо-інозитол позитивно впливає на якість яйцеклітин до запліднення. За даними авторів, під час підготовки  пацієнток зі СПКЯ до екстракорпорального запліднення виявлено, що застосування міо-інозитолу і фолієвої кислоти дає змогу збільшити кількість яйцеклітин з 29 до 68,1 % [5; 7; 9; 14; 17; 18].

   Згідно з останнім гайдлайном з лікування, діагностики та профілактики СПКЯ від 2018 р. призначення препаратів інозитолу (у будь-якій формі) слід розглядати як експериментальну терапію СПКЯ з наявними доказами ефективності, що викликають необхідність подальших досліджень [6].

Зважаючи на вищевикладене, викликає інтерес інноваційний інозитолвмісний комбінований препарат «Міоксель» (ВЕЛІТ Біофармасьютікалс ГмбХ, Австрія. м. Відень, Воллзеілл 1-3/3/3.2 – 1010 Австрія. VELIT Biopharmaceuticals GmbH, Austria. 1010 Wien – Wollzeile 1-3/3/3.2, Austria), що являє собою оригінальну багатокомпонентну формулу вітамінів та мікроелементів. Він містить: міо-інозитол – 2 000 мг, фолієва кислота – 400 мкг, вітамін D3 – 1 000 МО, селен – 55 мкг, магній – 400 мг, цинк – 10 мг, вітаміни: В1 – 1,1мг, В2 –1,4 мг, В3 – 16 мг, В5 – 6 мг, В6 – 1,4 мг, В12 – 25 мкг.

 Зупинимось на важливості для людського організму складових препарату.

Фолієва кислота (400 мкг у саше). Проблема нестачі фолієвої кислоти є актуальною для нашої країни, оскільки вона необхідна для поділу та росту нових клітин в організмі, синтезу мелатоніну та метаболізму декількох важливих амінокислот. Фолієва кислота бере участь й у реплікації ДНК клітин. Особлива роль їй відводиться під час вагітності, адже вона стимулює еритро- та лейкопоез [7; 16].

Холекальциферол (вітамін D3 – 1 000 МО у саше). З дефіцитом цього вітаміну пов’язують анемії, гестози, невиношування вагітності, вроджені вади та дефекти розумового розвитку дитини. Значення холекальциферолу  в організмі жінки не можна недооцінювати. На сьогодні публікується дедалі більше даних про роль дефіциту вітаміну D у патогенезі не лише патології кісткової системи, а й ожиріння, цукрового діабету, дисліпідемії, артеріальної гіпертензії, запалення, аутоімунної та онкологічної патології, порушень репродуктивного здоров’я. Активні метаболіти вітаміну D регулюють проліферацію та диференціацію клітин, синтез ліпідів, білків, ензимів, гормонів, роботу органів і систем, забезпечують захисну та репродуктивну функції і сприяють зниженню рівня судиноендотеліального фактора росту в сироватці крові  пацієнток зі СПКЯ. Після приймання вітаміну D3 результати продемонстрували значне зменшення міжменструальних інтервалів, показника гірсутизму Феррімана–Голлвея і тригліцеридів. Цікаво, що після додавання в лікування вітаміну D3 вміст судиноендотеліального фактора росту позитивно корелював з тригліцеридами. Низка публікацій демонструє зв’язок між дефіцитом вітаміну D і рівнями тестостерону, дегідроепіандростерон-сульфату і глобуліном, що зв’язує статеві гормони. Описана позитивна кореляція між рівнем сексстероїдзв’язуючого глобуліну та 25(ОН) D у плазмі крові, а також негативна – між вітаміном D і гірсутним числом, причому показники залишалися статистично значущими після поправки на ІМТ. Зниження рівня вітаміну D можна розглядати як тригер у формуванні гормональних дисбалансів із гіперандрогенним домінуванням у жінок [4; 7; 19].

Селен (55 мкг у саше) здійснює антиоксидантний вплив на організм, запобігає росту аномальних клітин, сповільнює старіння, зміцнює імунну систему, сприяє активності вітаміну Е, бо є його синергістом, захищає клітини від вільних радикалів, бере участь у багатьох біохімічних реакціях і, в першу чергу, у підтримці окислювального-відновного балансу та обміну гормонів щитоподібної залози [7].

Магній (400 мг у саше) бере участь у регуляції синтезу інсуліну, підтримці нормального рівня глюкози в крові, знижує ризик безпліддя, що пов’язаний з коливаннями рівня глюкози в крові. Вірогідно знижує прогресування інсулінорезистентності при діабеті ІІ типу.

Цинк (10 мг у саше) є важливим мікроелементом в обміні вуглеводів та статевих гормонів.

Тіаміну гідрохлорид (вітамін В1 – 1,1 мг у саше) як кофермент бере участь у вуглеводному обміні, критичних метаболічних реакціях, пов’язаних з метаболізмом енергії, функціонування нервової системи.

Рибофлавін (вітамін В2 – 1,4 мг у саше) – важливий каталізатор процесів клітинного дихання. Перетворюється в організмі на два коферменти – флавінмононуклеотид і флавінаденіндинуклеотид, які необхідні для нормального клітинного дихання й метаболізму ліпідів. Вітамін В2 також потрібен для активації піридоксину (вітамін В6) і перетворення триптофану на ніацин. Дефіцит вітаміну В2 пов’язаний з безпліддям.

Нікотинамід (вітамін В3 – 16 мг у саше) необхідний для синтезу гормонів кортизону, тироксину й інсуліну, а також статевих гормонів естрогену, прогестерону й тестостерону. Під час лікування СПКЯ вітамін В3 покращує чутливість до інсуліну за наявності інсулінорезистентності.Кислота пантотенова (вітамін В5 – 6 мг у саше) як складова коензиму А сприяє розвитку і регенерації клітин епітелію й ендотелію. Коензим А діє як каталізатор, взаємодіючи з вітамінами В1, В2, В3 і В6. Пантотенова кислота також необхідна для синтезу вітаміну D, стероїдних гормонів, холестерину, еритроцитів, порфіринів, нейромедіаторів.Піридоксину гідрохлорид (вітамін В6 – 1,4 мг у саше) як кофермент бере участь у білковому обміні та синтезі нейромедіаторів. Важливий для жінок, які вже приймали оральні контрацептиви, що могло призвести до виснаження наявного депо піридоксину в організмі. Вітамін В6 необхідний для синтезу жіночих статевих гормонів.Ціанокобаламін (вітамін В12 – 25 мкг у саше) бере участь у синтезі нуклеотидів; є важливим фактором нормального росту, кровотворення та розвитку епітеліальних клітин; необхідний для метаболізму фолієвої кислоти та синтезу мієліну. Бере участь в абсорбції заліза і дозріванні ооцитів. Наукові дослідження демонструють, що застосування вітаміну В12 сприяє підвищенню фертильності та покращенню стану жінок зі СПКЯ.Мета роботи: оцінити сучасні експериментальні методи   корекції гормональних та обмінно-метаболічних порушень у жінок з СПКЯ без ожиріння.

Матеріали й методи дослідження. Було обстежено 80 жінок віком від 20 до 39 років (середній вік склав 28,3 ± 2,1), з них 48 пацієнток зі СПКЯ та 32 здорові жінки, які склали контрольну групу. Для оцінювання антропометричних даних використовували розрахування індексу маси тіла (ІМТ), який вираховується як відношення маси тіла (кг) до зросту (м²). Відповідно жінки були рандомізовані за ІМТ, середній ІМТ склав 24,7 ± 1,2.

Визначення гормонів було проведено різними методами. АМГ – імуноферментний аналіз [Sunrise, Beckman Coulter (USA)], нг/мл. Тестостерон вільний (Тсвіл.) – імуноферментний аналіз [Sunrise, LDN (Germany)], пмоль/л. Андростендіола глюкуронід (Аг) – імуноферментний аналіз [Sunrise, DBC (Канада)], нг/мл. Іммунохемілюмінесцентним методом [Centaur XP, Siemens] визначалися такі рівні: естрадіолу (Е2), пг/мл; прогестерону (Пг), нг/мл; сексстероїдзв’язуючого глобуліну (ССЗГ), нмоль/л; дегідроепіандростерону сульфату (ДГЕАС), мкг/дл; лютеїнізуючого гормону (ЛГ), Од/л та фолікулостимулюючого гормонів (ФСГ), Од/л; пролактину (Прл), нг/мл;, інсуліну, мОд/л. Базальні рівні гормонів ФСГ, ЛГ, пролактину, естрадіолу, ДГЕАС, АМГ, Тсвіл., Аг визначали на 3–5-й день менструального циклу, рівень прогестерону – на 20–22-й. Порушення толерантності до глюкози діагностували згідно з класифікацією ВООЗ. Щодо ІР робили висновок за індексом НОМА: глюкоза натще (ммоль/л) × імунореактивний інсулін натще (мкОд/мл) / 22,5. Проводилось УЗД органів малого тазу з розрахунком об’єму яєчників та підрахунком кількості фолікулів. Статистичне оброблення отриманих даних проводили за допомогою стандартних методів описової й категоріальної статистики.

 Пацієнтки зі СПКЯ отримували «Міоксель» протягом чотирьох місяців по одному саше двічі на добу. Клінічно для жінок зі СПКЯ найбільш типовим виявилося поєднання порушення овуляції та гіперандрогенії: оліго-/аменорея – у більшості хворих, 42 жінки (87,5 %), гірсутизм – у 38 (79,1 %), безпліддя – у 40 жінок (83,3 %). Гормональне обстеження пацієнток зі СПКЯ виявило достовірне підвищення у периферичній крові ЛГ, яєчникових андрогенів (р < 0,01), відмічено тенденцію до зниження рівня Е2 і недостатній вміст прогестерону (р < 0,01) (табл. 1).Таблиця 1 Порівняльна характеристика стану гормонального гомеостазу пацієнток зі СПКЯ та жінок контрольної групи 

Показник Пацієнтки зі СПКЯ (n = 48) Контрольна група (n = 32)
ФСГ, Од/л 5,7 ± 0,1 6,5 ± 1,7
ЛГ, Од/л 12,7 ± 0,9* 3,7 ± 1,2
Прл, нг/мл 14,1 ± 0,9 10,7 ± 1,3
ДГЕАС, мкг/дл 267,6 ± 2,31* 158,2 ± 2,8
Е2, пг/мл 22,14 ± 1,1* 44,39 ± 7,9
ССЗГ, нмоль/л 36,1 ± 8,5* 97,8 ± 13,2
Твіл., пмоль/л 4,7 ± 1,1* 1,1 ± 0,2
Аг, нг/мл 4,66 ± 0 ,32* 0,74 ± 0,40
Пг, нг/мл 5,7 ± 1,5* 20,43 ± 6,4
АМГ, нг/мл 7,6 ± 0,7* 2,1 ± 0,3

    *Відмінність достовірна у порівнянні з контрольною групою, р < 0,01 Рівень АМГ був підвищений у жінок зі СПКЯ (табл. 1). Крім того, цей показник корелював з об’ємом яєчників та підвищеною кількістю фолікулів, що встановлено за допомогою УЗД.Дослідження інсулінорезистентності та гіперандрогенії в жінок вперше були представлені у 1921 р. в роботі Achard та Thiers про «бородатих жінок» із діабетом. Вивчення цієї проблеми в першу чергу стосується жінок із СПКЯ та надлишковою масою тіла: саме в таких пацієнток серйозні відхилення в секреції інсуліну можуть впливати на гормональний гомеостаз. Існує так звана інсулінорезистентність «PCOS-specific insulin resistance», яка пов’язана не з патологією самого інсуліну, кількістю чи концентрацією інсулінових рецепторів у тканинах-мішенях, а з порушеннями на пострецепторному рівні [1; 3; 4; 7].Результати метаболічних досліджень виявили інсулінорезистентність у 18 (37,5 %) хворих зі СПКЯ на тлі нормальної маси тіла, та в середньому показник індексу НОМА склав 2,8 ± 0,2, що відповідає нормальному значенню. Отже, згідно з даними літератури, у  пацієнток зі СПКЯ та надлишковою масою тіла цей показник набагато вищий.  Обстеження гормонального гомеостазу після лікування препаратом «Міоксель» протягом чотирьох місяців виявили зниження рівня ЛГ, зменшення співвідношення ЛГ/ФСГ, рівня Тсвіл., Аг та індексу НОМА (табл. 2).Таблиця 2Динаміка гормонального гомеостазу після лікування препаратом «Міоксель» у пацієнток зі СПКЯ

Показник

 

До лікування  Після лікування
ФСГ, Од/л

 

5,7 ± 0,1 6,2 ± 3,7
ЛГ, Од/л

 

12,7 ± 0,9* 6,3 ± 1,2
Прл, нг/мл

 

14,1 ± 0,9 15,7 ± 1,3
ДГЕАС, мкг/дл

 

267,6 ± 2,31* 207,8 ± 7,7
Е2, пг/мл

 

22,14 ± 1,1 24,9 ± 1,3
ССЗГ, нмоль/л

 

36,1 ± 8,5 47,8 ± 13,2
Тcвіл., пмоль/л

 

4,7 ±1,1* 2,01 ± 0,2
Аг, нг/мл

 

4,66 ± 0,32* 2,74 ± 0,40
Пг, нг/мл

 

5,7 ± 1,5 6,8 ± 1,4
АМГ, нг/мл

 

7,6 ± 0,7 5,1 ± 0,3
Індекс НОМА 2,8 ± 0,2* 2,1 ± 0,1

*Відмінність достовірна порівняно з контрольною групою, р<0,01 У 14 (29,1 %)  пацієнток зі СПКЯ, які отримували інозитолвмісний комбінований препарат «Міоксель» протягом чотирьох місяців, відновилася спонтанна овуляція, у 3 (6,2 %) за час спостереження відбулася вагітність, та слід наголосити, що в більшості досліджуваних не було репродуктивних намірів. Загалом у результаті лікування у 34 (70,8 %)  пацієнток зі СПКЯ відбулось врегулювання менструального циклу, 12 жінок (25 %) відмітили полегшення передменструального синдрому (див. діаграму).  Слід відзначити також позитивну динаміку гірсутних проявів протягом лікування. Вираженість і розподіл гірсутизму визначали за модифікованою шкалою Феррімана–Голлвея, при цьому оцінювався ріст волосся на дев’яти андроген-чутливих ділянках тіла жінки, кожна – за бальною шкалою [4]. До лікування кількість балів становила 12 балів, що відповідає легкому ступеню гіперандрогенії, після лікування – 5 балів. Отже, 10 жінок (20,8 %) повідомили про зменшення проявів гіперандрогенної дермопатії. Таким чином, вищевикладене доводить, що застосування міо-інозитолу (а саме препарату «Міоксель») є не лише ефективним, а й безпечним альтернативним лікуванням СКПЯ у пацієнток з нормальною масою тіла.

Висновки

1.    Для жінок зі СПКЯ характерні такі гормональні та обмінно-метаболічні порушення: підвищений рівень АМГ та ЛГ, гіперандрогенія, гіпопрогестеронемія, інсулінорезистентність.

2. Зважаючи на мультисистемність патогенезу СПКЯ, з метою запобігання фармакологічної поліпрагмазії, пацієнткам зі СПКЯ рекомендовано призначати комбінований препарат на основі міо-інозитолу «Міоксель» протягом не менш як чотирьох місяців.

3.     Клінічна ефективність лікування препаратом «Міоксель» (на основі міо-інозитолу в комбінації з комплексом вітамінів) була доведена покращенням циклічності менструального циклу (70,8 %), відновленням регулярності овуляцій (29,1 %), полегшенням проявів передменструального синдрому (25 %) та гіперандрогенної дермопатії (20,8 %), підвищенням чутливості до інсуліну й, відповідно, зменшенням частоти інсулінорезистентності, що загалом покращує фертильність жінок зі СПКЯ з нормальним ІМТ. G. O. Islamovа, cand. med. sciences, gynecologist-endocrinologist

SU «Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of  O. Lukyanova NAMS of Ukraine», Kyiv

 NEW APPROACH OF POLYCYSTIC OVARY SYNDROME IN PATIENTS WITHOUT OBESITY The article presents an analysis of the main hormonal and metabolic-metabolic disorders in women with obesity without obesity against the background of modern treatment with the drug Mioxel, which proves its high clinical efficacy and safety. Key words: polycystic ovary syndrome, hyperandrogenism, insulin resistance, myo-inositol, treatment, normal body mass. А. О. Исламова, канд. мед. наук, гинеколог-эндокринолог

ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии им. акад. Е. М. Лукьяновой НАМН Украины»

 СОВРЕМЕННЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ СИНДРОМА ПОЛИКИСТОЗНЫХ ЯИЧНИКОВ У ПАЦИЕНТОК БЕЗ ОЖИРЕНИЯВ статье приведен анализ основных гормональных и обменно-метаболических нарушений у женщин при СПКЯ без ожирения на фоне современной терапии препаратом Миоксель, что доказывает его высокую клиническую эффективность и безопасность. Ключевые слова: синдром поликистозных яичников, гиперандрогения, инсулинорезистентность, мио-инозитол, лечения, нормальная масса тела. ЛІТЕРАТУРА.

  1. Гуриев Т. Д. СПКЯ // Акушерство, гинекология, репродукция.–2010. – № 2 (Т4). – С.10–15.
  2. Дубоссарская З. М. Обсуждение нового подхода к менеджменту синдрома поликистозных яичников // Здоровье женщины. – 2017. – № 6 (122). –С.45–48.
  3. Жук С. И., Гордийчук А. Б. СПКЯ: Фенотипы, висцеральное ожирение и персонализованный подход в назначении КОК // Репродуктивная эндокринология. – 2018. – № 2(40). – С. 34– 41.
  4. Камінський В. В., Татарчук Т. Ф., Дубоссарская Ю.О. Національний консенсус щодо ведення пацієнток з гіперандрогенією // Репродуктивна ендокринологія. – 2016. – № 4 (30). – С. 19 – 31.
  5. Капшук І. М., Ісламова Г. О. Особливості лікування синдрому полікістозних яєчників у жінок з метаболічним синдромом // Слово о здоровье. – 2018. – № 1. – С. 32 – 35.
  6. Нові міжнародні рекомендації з менеджменту пацієнток із синдромом полікістозних яєчників (2018) / Наук.-дослід. центр СПКЯ CREPCOS (Австралія) у партнерстві з Європ. т-вом репродукції людини та ембріології (ESHRE) та Америк. т-вом репродуктивної медицини (ASRM).
  7. Семенина Г. Б. Ендокринні та обмінно-метаболічні порушення в жінок із синдромом полікістозних яєчників і нові можливості їхньої корекції // Репродуктивна ендокринологія. – 2016. – № 6 (32). – С. 69 – 76.
  8. Семенюк Л. М., Юзвенко Т. В., Ларіна О. В. Особливості вуглеводного обміну у жінок раннього репродуктивного віку із склерополікістозом яєчників. // International Journalof Endocrinology. – 2018. – №3 (14). – С. 229 – 234.
  9. Ципкун А. Г. Фармакологічна характеристика та використання міо-інозітолу в гінекологічній практиці // Репродуктивна ендокринологія. – 2015. – № 5 (25). – С. 28 – 30.
  10. Asuncion M., Calvo R.M., San Millan J.L. et.al. A prospective study of the prevalence of the polycystic ovary syndrome in unselected Caucasian women from Spain. J Clin Endocrinol Metab 2008; 85: 2434-8.
  11. Azadi-Yazdi M., Nadjarzaden A., Khosravi-Boroujeni H., Salehi-Abargouei A. The effect of vitamin D supplementation on the androgenic profile in patients with polycystic ovary syndrome: systematic review and meta-analysis of clinical trias. Horm Metab Res 2017;49(3):174-9.
  12. Bjorntorp P. The android women – a risky condition. J Intern Med 2006;239:105–10.
  13. Carlomagno G1, De Grazia S, Unfer V Myo-inositol in a new pharmaceutical form: a step forward to a broader clinical use. Expert Opin Drug Deliv. 2012 Mar;9(3):267–71.
  14. Ciotta L., Stracqadanio M., Pagano I. и соавт. Effekt of myo-inositol supplementation oocytes quality on PCOS patiens: a double blind trial. Eur Rev Med Pharmakol. 2011;15:509-514.
  15. Conway G. et al. «The polycystic ovary syndrome: a position statement from the European Society of Endocrinology» European Journal of Endocrinology 171(2014):1-29.
  16. Eichholzer M.,Tonz O., Zimmermann R. Folic acid : a public-health challenge. Lancet 2006;367:1352-61.
  17. Gard D., Tal R. Inositol treatment and ART outcomes in women with PCOS. Int J Endocrinol 2016;2016:1-9.
  18. Genazzani AD., Prati A., Santogni S. et al. Differential insulin response to myo-inositol administration in obese polycystic ovarian syndrome patients. Gynecol Endocrinol 2012;28:969-73.
  19. Iuorno MJ., Nestler JE. Insulin-lovering drugs in polycystic ovary syndrome. Obstet Gynecol Clin N Am 2011;128:453-64.
  20. Knochenhauer E.S., Key T.J., Kahsar-Miller M. et.al. Prevalence of the polycystic ovary syndrome in unselected black and white women of the southeastern United Statses: a prospective study.J Clin Endocrinol Metab 2008; 83:3078-82.
  21. Legro R.S., Kunselman A.R., Dodson W.C.,Dunaif A. Prevalence and predictors of risk for type 2 diabetes mellitusand impaired glucose tolerance in polycystic ovary syndrome: a prospective, controlled study in 254 affected women. J Clin Endocrinol Metab 2009; 84:165-9.
  22. Nestler J.E., Jakubowicz D.J. Decreases in ovarian cytochrome p450c17 alfa activity and serum free testosterone after reduction in insulin secretion in polycystic ovary syndrome. N Engl J Med 2016;335:617-23.
  23. Nestler J.E., Jakubowicz D.J. Lean women with polycystic ovary syndrome respond to insulin reduction with decreases in ovarian p450c17 alfa activity and serum androgens. J Clin Endocrinol Metab 2017;82:4075-9.
  24. Nestler J.E., Jakubowicz D.J., Iuorno M.J. Role of inositolphosphoglycan mediators of insulin action in polycystic ovary syndrome. J Ped Endocrinol 2010;113:1595-8.
  25. Papaleo E., Unfer V., Baillargeon J.P. Myo-inositol in patients with polycystic ovary syndrome : a novel method for ovulation induction. Gynecol Endocrinol 2017;123:700-3.
  26. Paradisi G., Steinberg H.O., Hempfling A. et al. Polycystic ovary syndrome is associated with endothelial dysfunction. Circulation 2011;103:1410-1415.
  27. Pasquali R., Gambineri A. Glucose intolerance states in women with polycystic ovary syndrome. Journal of Endocrinological Investigation 2013;36:648-653.
  28. Unfer V1, Carlomagno G, Dante G et al . Effects of myo-inositol in women with PCOS: a systematic review of randomized controlled trials. Gynecol Endocrinol 2012 Jul;28(7):509-15.
  29. Vrbikova J., Cifcova R., Jirkovska A., et al. Cardiovascular risk factors in young Czech females with polycystic ovary syndrome. Hum Reprod 2013;18:980-4.

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH