Сучасний стан регіоналізації перинатальної допомоги в Україні

С.  Г. Лесовська, канд. мед. наук, лікар акушер-гінеколог вищої категорії

Резюме. У статті проведено аналіз та оцінювання стану регіоналізації перинатальної допомоги (РПД) в Україні з урахуванням досвіду розвинутих країн, розроблення і впровадження національної системи регіоналізації  перинатальної допомоги, її моніторингу і оцінювання (МіО) та SWOT-аналізу.

Ключові слова: регіоналізація, перинатальна допомога, моніторинг і оцінювання, індикатори якості, swot-аналіз.

Мета: здійснити аналіз та оцінювання повноти та ефективності РПД в Україні.

Матеріали та методи. Дослідження проведено за даними державної і галузевої статистики та матеріалами моніторингу і оцінювання регіоналізації перинатальної допомоги  МіО і SWOT-аналізу РПД. В аналіз даних державної і галузевої статистики не включено показники діяльності АР Крим, а МіО РПД не охоплено АР Крим, Донецьку і Луганську області.  Використано методи системного підходу, бібліосемантичний, соціологічний, статистичний, експертних оцінок.

ВСТУП

В умовах депопуляції, що зберігається в країні, нестабільної соціально-економічної ситуації, тривалих воєнних дій, надвисокої захворюваності всіх верств населення країни збереження здоров’я потомства, що народжується, є основною передумовою забезпечення громадського здоров’я, пріоритетним завданням соціальної політики і розглядається як чинник національної безпеки. Перинатальний період є стартовим, визначаючим потенціал здоров’я людини на все подальше життя; перинатальна патологія стоїть біля витоків більшості дитячих захворювань; переконливо доведена роль перинатальної складової у формуванні здоров’я населення країни.

Відомо, що ефективність медичної допомоги визначається переорієнтацією закладів охорони здоров’я на науково обґрунтовану практику та доказовий менеджмент. Ця теза набуває особливого значення в перинатології, оскільки вагітність, пологи і період постнатальної адаптації є критичними етапами життя, коли існує дуже висока небезпека раптового розвитку загрозливого для життя стану, пов’язаного з порушенням життєво важливих функцій організму як матері, так і дитини.

В Україні переорієнтація закладів перинатальної допомоги на науково обґрунтовану практику розпочата ще з 2004 р., а впровадження всесвітньо визнаної доказової технології регіоналізації перинатальної допомоги – із 2012 р. Наразі розроблено і впроваджено в діяльність закладів перинатальної допомоги понад 50 клінічних протоколів, медикоорганізаційні технології яких ґрунтуються на даних надійних досліджень, розроблено і впроваджено систему моніторингу і оцінювання перинатальної допомоги, алгоритм ведення вагітних з перинатальним ризиком, у більшості регіонів створена трирівнева система перинатальної допомоги, забезпечено достатній доступ до високоспеціалізованої перинатальної допомоги вагітних з вадами серця, хворобами системи кровообігу, новонароджених з дуже малою масою тіла при народженні. Для аналізу і оцінювання впровадження РПД розроблено систему моніторингу і оцінювання (МіО ) та SWOT-аналізу РПД [16, 17].

Впровадження сучасних медико-організаційних технологій  у роботу закладів перинатальної допомоги сприяло зменшенню показників перинатальної патології, материнських і плодово-малюкових втрат, збільшенню виживання новонароджених з дуже малою масою тіла при народженні.

Проте незважаючи на позитивні тенденції змін цих показників, стан здоров’я матерів і дітей ще не відповідає міжнародним стандартам. Викликає занепокоєння незабезпечення достатнього доступу до високоспеціалізованої перинатальної допомоги вагітних з цукровим діабетом, еклампсією та прееклампсією, високий рівень екстрагенітальної патології вагітних, захворюваності недоношених новонароджених тощо. Високими, незважаючи на значне зниження, у 2–3 рази вищими за середні показники у країнах Євросоюзу, залишалися у 2015 р. рівні материнської (14,6 на 100 тис. народжених живими) та перинатальної (9,1 на 1 тис. народжених живими і мертвими) смертності [20].

Регіоналізація – це система організації етапності надання перинатальної допомоги (жінкам, вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим тощо) за трьома рівнями з урахуванням регіональних особливостей, яка максимально забезпечує своєчасність, доступність, адекватність, ефективність, безпечність перинатальної допомоги при раціональних витратах ресурсів системи охорони здоров’я.

Метою регіоналізації перинатальної допомоги визначено підвищення якості, доступності перинатальної допомоги з урахуванням: раціонального використання можливостей існуючої системи надання медичної допомоги жінкам репродуктивного віку, вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим; створення можливості виходжування дітей з малою та дуже малою масою тіла при народженні, що сприяє зниженню материнської, перинатальної і малюкової смертності та запобіганню дитячої інвалідності [5].

Результати дослідження та їх обговорення

Аналіз даних зарубіжної й вітчизняної літератури показав, що в країнах світу з низькими показниками репродуктивних втрат зниження материнської, малюкової смертності та інвалідизації дітей стало можливим завдяки запровадженню ефективної перинатальної допомоги, створенню не лише мережі перинатальних центрів, а й запровадження регіоналізації медичної допомоги, чітких схем перенаправлень вагітних, роділь, породіль та немовлят [15, 19, 21–24].

В Україні розроблено дієву нормативно-правову базу регіоналізації перинатальної допомоги, яка відповідає принципам Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з цих питань і містить порядок та терміни РПД, порядок аудиту стану надання перинатальної допомоги та кадрового забезпечення перинатальних центрів ІІІ рівня, індикатори якості та безпеки діяльності закладів охорони здоров’я І, ІІ і ІІІ рівнів перинатальної допомоги; перелік матеріально-технічного оснащення закладів  відповідно до рівня перинатальної допомоги та його оновлення, створено систему цілодобового транспортування жінок та новонароджених з високим перинатальним ризиком; пацієнтоорієнтовану систему шляхом чіткого визначення «маршруту пацієнта» та правила взаємовідносин «лікар – пацієнт (жінка – дитина)» тощо. Так, Указом Президента від 12.03.2010 р. «Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 рр.» [18] передбачена модернізація системи третинної (високоспеціалізованої) медичної, у тому числі перинатальної допомоги, та створення перинатальних центрів другого рівня перинатальної допомоги [1].

Відповідно до концепції, затвердженої Наказом МОЗ України від 02.02.2011 р. № 52 «Про затвердження концепції подальшого розвитку перинатальної допомоги та плану реалізації заходів концепції» [8], регіоналізація перинатальної допомоги повинна розглядатися як складова реформи галузі охорони здоров’я в цілому, а її метою є зниження материнської, перинатальної та малюкової захворюваності, інвалідності та смертності в Україні шляхом структурної реорганізації системи надання медичної допомоги жінкам під час вагітності та пологів, а також їхнім новонародженим дітям, підвищення рівня доступності та якості рододопомоги, її безпечності та економічного використання ресурсів.

Наказом державного агентства з інвестицій та Управління національними проектами України від 08.09.2011 р. № 74 «Про затвердження концепції реалізації національного проекту “Нове  життя – нова якість охорони материнства та дитинства”» щодо створення мережі регіональних перинатальних центрів визначені шляхи реалізації Проекту на 2011–2013 рр., зокрема створення перинатальних центрів ІІІ рівня [6].

Примірний перелік послуг перинатальної допомоги та примірні переліки обладнання і витратних матеріалів, необхідних для надання послуг на первинному, вторинному і третинному рівнях надання затверджено Наказом МОЗ України від 13.04.2011 р. № 204 «Про затвердження та провадження примірного переліку послуг перинатальної допомоги на всіх етапах її надання» [12].

Створення перинатальних центрів ІІІ рівня здійснюється  відповідно до наказів МОЗ України № 514 «Про затвердження Примірного статуту Перинатального центру зі стаціонаром та Примірного положення про Перинатальний центр у складі закладу охорони здоров’я» та № 160 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15.08.2011 р. № 514 «Про затвердження Примірного статуту Перинатального центру зі стаціонаром та Примірного положення про Перинатальний центр у складі закладів охорони здоров’я» [7, 14].

Організація і діяльність перинатальних центрів ІІ рівня регламентована наказами МОЗ України від 25.07.2013 р. № 641 «Примірне положення про Перинатальний центр ІІ рівня» та від 09.10.2013 р. № 871 «Про внесення змін до Примірного положення про Перинатальний центр ІІ рівня, затвердженого наказом МОЗ України від 25.07.2013 р. № 641» [10, 11].

Нова, відповідно до вимог ВООЗ, система транспортування роділь, породіль та новонароджених регламентована Наказом МОЗ України від 28.11.2013 р. № 1024 «Про затвердження Порядку транспортування новонароджених дітей високого перинатального ризику в Україні» [13], та від 06.02.2014 р. № 51 «Порядок транспортування вагітних, роділь та породіль» [9].

Теоретичне підґрунтя та шляхи практичної реалізації алгоритму дій з розбудови трирівневої системи перинатальної допомоги в Україні та інструменти оцінки якості надання такої допомоги представлено в практичних настановах «Національні засади впровадження системи регіоналізації перинатальної допомоги» [5].

Моніторинг та оцінка (МіО) регіоналізації перинатальної допомоги є невід’ємним компонентом загальної системи МіО, яка здійснюється на різних рівнях і за допомогою різних засобів. Завдання МіО – максимально повне та об’єктивне оцінювання процесу і результатів діяльності окремих служб, програм та/або діяльності закладу, установи. Оцінювання необхідне для того, щоб виділити результати діяльності цих служб, програм, закладів, установ серед інших чинників, що сприяють досягненню кінцевої мети заходів або втручань, що впроваджуються. МіО забезпечує працівників закладів, установ та осіб, які ухвалюють рішення, засобами операційної оцінки, що використовуються на стадіях планування та реалізації, особливо при відборі організацій, що надають послуги, при порівнянні досягнутих результатів зі встановленими цілями, а також при коригуванні заходів під час процесу реалізації програми.

З метою забезпечення більш повного аналізу і оцінювання впровадження регіоналізації перинатальної допомоги та перспектив її подальшого розвитку отримані дані МіО РПД були доповнені даними SWOT-аналізу.

SWOT-аналіз – це групування факторів середовища на зовнішні та внутрішні (щодо організації) та їхній аналіз з позиції визначення позитивного чи негативного впливу на діяльність об’єкта, що досліджується [4].

SWOT-аналіз є дієвим інструментом для прийняття стратегічних, коротко- та довгострокових управлінських рішень щодо подальшого вдосконалення РПД з урахуванням регіональних особливостей та організаційних структур системи охорони материнства та дитинства.

З метою здійснення аналізу й оцінювання прогресу на шляху до досягнення завдань РПД закладами і установами охорони здоров’я діяльності щодо регіоналізації перинатальної допомоги необхідні достатні обсяги якісної статистичної інформації. Розроблена система МіО щодо виконання заходів Національного проекту «Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства» містить набір індикаторів для аналізу і оцінювання повноти реструктуризації закладів перинатальної допомоги за її рівнями, забезпечення доступності (індекс концентрації) пацієнток з ризиком перинатальної патології до закладів перинатальної допомоги ІІ і ІІІ рівнів відповідно до алгоритмів ведення вагітних з перинатальним ризиком, виживаність новонароджених з низькою та дуже низькою масою тіла при народженні, рівень та індекс концентрації фетоінфантильних і материнських втрат за рівнями перинатальної допомоги, індекс неонатальних трансферів, частоту дистанційних консультацій тощо [17].

Враховуючи, що розроблена система МіО передбачена для оцінювання діяльності Національного проекту «Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства» з метою застосування її для аналізу регіоналізації перинатальної допомоги в цілому, в Україні було проведено соціологічне опитування серед медичних працівників (акушерів-гінекологів та неонатологів) закладів перинатальної допомоги щодо їх відношення до обсягів даних для моніторингу РПД і термінів їх надання та експертна оцінка основних компонентів запропонованої системи МіО РПД.

У соціологічному опитуванні було задіяно 393 лікаря закладів перинатальної допомоги,  з них 82,4 % становили акушери-гінекологи і 17,6 % – педіатри-неонатологи. Експертна група складалася з 14 експертів.

У цілому дані проведеного анкетування спеціалістів щодо визначення показників МіО РПД та термінів їх надання довели позитивну оцінку спеціалістами за всіма запропонованими показниками в орієнтовні терміни. Практично всі респонденти підтримали ідею впровадження системи МіО РПД, а майже половина з них – 42,7±2, 5%, у т. ч. 42,3±2,74 % акушерів-гінекологів і 44,9±5,99 % неонатологів вважають доцільним проведення МіО РДП за всіма запропонованими показниками в орієнтовні терміни. Дані анкетування медичних працівників щодо визначення показників МіО РПД та термінів їх надання підтверджені позитивною оцінкою експертів усіх компонентів МіО РДП (середній бал 9,1±0,15-7,6±0,21 при десятибальному оцінюванні) при високому ступені їхнього узгодження (5,2–10,2 %). І респонденти, і експерти найбільш високо оцінили доцільність включення в систему МіО РДП індексів концентрації розроджень вагітних з перинатальним ризиком та народжень немовлят  залежно від маси тіла при народженні, виживаності новонароджених, рівнів фетоінфантильних втрат. Щодо частоти проведення аналізу, то ¾ респондентів погоджується з орієнтовними термінами рік – щоквартально і два рази на рік  залежно від показника.

Таким чином, матеріали проведеного соціологічного дослідження підтверджують доцільність впровадження запропонованої системи МіО для оцінювання повноти й ефективності регіоналізації перинатальної допомоги за всіма показниками у визначені терміни надання й аналізу інформації [2].

За даними МіО РДП, у переважній більшості регіонів, за винятком Волинської, Закарпатської, Чернігівської областей, створена трирівнева система перинатальної допомоги. Дані проведеної реструктуризації закладів перинатальної допомоги (ЗПД) за їхніми рівнями наближаються до орієнтовних – у 2015 р. у ЗПД ІІІ рівня частота розроджень вагітних становила 17,7 % при орієнтовному, за даними світового досвіду, показнику 17 %, у ЗПД ІІ рівня –42,5 %, у ЗПД І рівня – 40,3 % при орієнтовних, за даними досвіду ННД, показниках близько 50 % і близько 30 % відповідно. Незначне зміщення акценту реструктуризації на первинний рівень може бути зумовлене особливостями системи фінансування ЗПД різних рівнів і в цілому сфери охорони здоров’я.

Одним з основоположних чинників, що зумовлюють зниження рівня життєздатності потомства на всіх етапах його розвитку, є висока захворюваність вагітних і породіль. Відповідно до Концепції регіоналізації перинатальної допомоги її індикатором визначено зниження рівнів захворюваності серед вагітних.

Наразі доведено, що перенесення акценту лікування жінок з екстрагенітальними захворюваннями, ускладненнями вагітності і пологів ЗПД ІІІ рівня перинатальної допомоги є резервом зниження перинатальної і материнської смертності в країні [3].

У цілому по Україні і в переважній більшості областей у 2014–2015 рр. забезпечена оптимальна доступність до високоспеціалізованої високотехнологічної перинатальної допомоги під час пологів вагітних з вадами серця (ІК у ЗПД ІІІ рівня 61,0–66,9 % ) та з хворобами системи кровообігу (ІК 50,5–47,0 %) при порогових значеннях цих показників не менше 50 % і 25–30 % відповідно.

Задовільною можна вважати доступність до спеціалізованої і високоспеціалізованої перинатальної допомоги у ЗПД ІІ–ІІІ рівнів розроджень вагітних з тяжкими формами прееклампсії та еклампсії – ІК 78,0 % та 83,0 %, та з антенатальною загибеллю плода – ІК 75,1 % і 72,2  %.

При цьому низьким, що не відповідає медичним стандартам супроводу та надання допомоги вагітним з перинатальним ризиком, залишається ІК розроджень вагітних з цукровим діабетом у ЗПД ІІІ рівня – 46,3 % і 46,9  % при регіональній диспропорції від 100 % до 5,75 %.

Показники процесу ефективності регіоналізації перинатальної допомоги, які залежать від методичного регулювання організації перинатальної допомоги у регіоні обслуговування, вивчалися і за даними частоти кесаревого розтину, переведених із закладів перинатальної допомоги І–ІІ рівнів у ЗПД ІІІ-го рівня пацієнтів та проведених дистанційних і виїзних консультацій.

Високим, з тенденцією до зростання, залишається показник частоти кесаревих розтинів – 17,7–18,3 %, при коливанні його від 13,0 % у ЗПД І рівня до 19,3 % у ЗПД ІІ рівня та 27,6 % у ЗПД ІІІ рівня. Доволі високим (4,1 % при оптимальному близько 1 %) залишається й індекс неонатальних трансферів.

Характерна позитивна тенденція концентрації у ЗПД ІІІ рівня розроджень немовлят з дуже малою масою тіла при народженні – 59,0 %  у 2014 р. і 62,0 % у 2015 р. новонароджених масою тіла при народженні 500–999 г і 52,4–55,3 % з масою тіла 1000–1499 г та достатня концентрація у ЗПД ІІ–ІІІ рівнів новонароджених з масою тіла при народженні 1500,0–2499 г – 75,8–71,4 %.

Ефективність упровадження регіоналізації перинатальної допомоги підтверджена достатніми,  порівняно з даними ВООЗ у економічно розвинутих країнах, показниками виживання новонароджених у перші 168 годин життя – з дуже низькою масою тіла 81,3–81,9 %, у т. ч. з масою тіла при народженні 500–999 г – 64,2–63,0 %, та новонароджених з масою тіла при народженні  1000–1499 г – 90,1–91,3 %. При цьому непідтверджена гіпотеза залежності виживання немовлят з дуже малою масою тіла при народженні від рівня ЗПД (найбільш високий рівень у ЗПД ІІІ рівня і найнижчий у ЗПД І рівня). За даними МіО РПД, рівень виживання немовлят цієї вагової категорії  у ЗПД ІІ рівня вищий, ніж у ЗПД ІІІ рівня.

Характерна і позитивна тенденція у ЗПД перинатальні – 8,6 на 1 тис. народжених живими і мертвими у 2014 р. і 8,5 у 2015 р. та неонатальні – 3,4 на 1 тис. народжених живими і 3,1 смертності відповідно при відносно низьких показниках материнської смертності (12,6 на 100 тис. народжених живими у 2014 р. і 12,8 у 2015 р).

Проте досі ще не відповідають орієнтовним (60–70 %) індекси концентрації у ЗПД ІІІ рівня перинатальних (40,8 % у 2014 р. і 39,4 % у 2015 р.) і неонатальних (49,3 % і 50,7 % відповідно) втрат при високому (близько 4 %) індексі неонатального трансферу, що потребує проведення клінічних аудитів.

ВИСНОВКИ

Відповідно до вимог ВООЗ, в Україні розроблено дієву нормативно-правову базу з питань регіоналізації перинатальної допомоги, яка містить порядок та терміни РПД, порядок аудиту стану надання регіональної перинатальної допомоги та кадрового забезпечення перинатальних центрів ІІІ рівня; індикатори якості та безпеки діяльності закладів І, ІІ і ІІІ рівнів перинатальної допомоги; перелік матеріально-технічного оснащення закладів відповідно до рівня перинатальної допомоги та його оновлення.

Це сприяло раціональній оптимізації закладів перинатальної допомоги за її рівнями, підвищенню якості, доступності до високоспеціалізованої високотехнологічної перинатальної допомоги з урахуванням раціонального використання можливостей існуючої системи надання медичної допомоги жінкам репродуктивного віку, вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим, створенню можливості виходжування дітей з дуже низькою масою тіла при народженні.

Дані аналізу ефективності впровадження РПД в Україні в цілому підтвердили очікувані результати – наближаються до орієнтовних (17 %) показники питомої ваги пологів у перинатальних центрах ІІІ рівня – 17,7 %, індекс концентрації розроджень в умовах ЗПД ІІІ рівня вагітних із вадами серця – 66,9 % (не менше 50  %), з хворобами системи кровообігу – 47,0 % (25–30 %).

Спостерігається позитивна тенденція перинатальної – 8,6 на 1 тис. народжених живими і мертвими у 2014 р. – 8,5 у 2015 р., неонатальної –  3,4 на 1 тис. народжених живими – 3,1 смертності, відповідно, при відносно низьких показниках материнської смертності (12,6 на 100 тис. народжених живими у 2014 р. і 12,8 у 2015 р.).

Однак, незважаючи на позитивні тенденції змін цих показників, стан здоров’я матерів і дітей ще не відповідає міжнародним стандартам. Потребують посилення загальнодержавні заходи щодо поліпшення екологічної та  економічної ситуації, мінімізації соціально небезпечних і психопатологічних станів, розроблення й впровадження зміни нових функцій для системи фінансування сфери охорони здоров’я з використанням порядку фінансування за двома кодами, концентрацією фінансових, кадрових і матеріальних ресурсів на рівні обласного бюджету, що дасть змогу підвищити доступ до якісної перинатальної допомоги усім пацієнтам, враховуючи малозахищені верстви населення і тих, хто живе у віддалених регіонах.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Дудіна О. О. Нормативно-правове забезпечення регіоналізації перинатальної допомоги в Україні / О. О. Дудіна, У. В. Волошина // Економіка і право охорони здоров’я. – 2015. – № 1 (1). – С. 64–69.
  2. Дудіна О. О. Результати вивчення доцільності проведення моніторингу і оцінки регіоналізації перинатальної допомоги / О. О. Дудіна, Г. А. Дзюба,  А. В. Терещенко, О. О. Коваленко // Україна. Здоров’я нації. – 2015 – № 3 (35). – С. 50–58.
  3. Дудіна О. О. Перші результати впровадження заходів національного проекту «Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства» / О. О. Дудіна, А. В. Терещенко // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров’я України. – –  № 1. – С. 5–12.
  4. Липчук В. В. Маркетинговий аналіз : навч. посіб. / [В. В. Липчук, І. Б. Яців, Б. М. Гошко та ін.]. – К.: Академвидав., 2007. – 216 с.
  5. Моісеєнко Р. О. Національні підходи до впровадження системи регіоналізації перинатальної допомоги в Україні / за ред. Р. О. Моісеєнко / Міністерство охорони здоров’я України. – 2012. – 136 с.
  6. Наказ державного агентства з інвестицій та Управління національними проектами України від 08.09.2011 р. № 74 «Про затвердження концепції реалізації національного проекту “Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства”» щодо створення мережі регіональних перинатальних центрів визначені шляхи реалізації Проекту на 2011–2013 роки, зокрема створення перинатальних центрів ІІІ рівня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/search/?refs_to=1039.10908.1&card=card1.
  7. Наказ МОЗ України від 15.08.2011 р. № 514 «Про затвердження Примірного статуту Перинатального центру зі стаціонаром та Примірного положення про Перинатальний центр у складі закладу охорони здоров’я» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MOZ14034.html].
  8. Наказ МОЗ України від 02.02.2011 р. № 52 «Про затвердження концепції подальшого розвитку перинатальної допомоги та плану реалізації заходів концепції» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: офіційний веб-сайт Міністерства охорони здоров’я України: http://moz.gov.ua/ua/portal/dnhtml.
  9. Наказ МОЗ України від 06.02.2014 р. № 51 «Порядок транспортування вагітних, роділь та породіль» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0220–15.
  10. Наказ МОЗ України від 25.07.2013р. № 641 «Примірне положення про Перинатальний центр ІІ рівня» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.medprosvita.com.ua/mediczinskie_protokolyi?prot_start=40.
  11. Наказ МОЗ України від 09.10. 2013 р. № 871 «Про внесення змін до Примірного положення про Перинатальний центр ІІ рівня № 641» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.medprosvita.com.ua/mediczinskie_protokolyi?prot_start=40.
  12. Наказ МОЗ України від 13.04.2011 р. № 204 «Про затвердження та провадження примірного переліку послуг перинатальної допомоги на всіх етапах її надання» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uozoda.if.net.ua/nakaz_moz011.html.
  13. Наказ МОЗ України від 28.11.2013 р. № 1024 «Про затвердження Порядку транспортування новонароджених дітей високого перинатального ризику в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://motherandchild.org.ua/ukr/resource/412.
  14. Наказ МОЗ України від 12.03.2012 р. № 160 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15.08.2011 р. № 514 «Про затвердження Примірного статуту Перинатального центру зі стаціонаром та Примірного положення про Перинатальний центр у складі закладів охорони здоров’я» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/pro-vnesennja-zmin-do-nakazu-moz-ukrayini-vid-15.08.2011-n-5-doc96744.html.
  15. Регіоналізація перинатальної допомоги: американський досвід // Доповідь на міжнародній конференції» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slideshare.net/MCH–org–ua/ss–17177098.
  16. Слабкий Г. О. Використання SWOТ-аналізу при оцінці впровадження регіоналізації перинатальної допомоги в Україні /Г.  О. Слабкий, Н. Г. Гойда, Р. О. Моісеєнко, А. В. Терещенко, О.  О. Дудіна // Україна. Здоров’я нації. – 2016 – № 4 – С. 142–148.
  17. Терещенко А. В.Технологія моніторингу й оцінювання регіоналізації перинатальної допомоги / А. В. Терещенко, О. О. Дудіна, Р.  О. Моісеєнко // Здоровье женщины . – 2014 г. – № 9 (95). – С. 22–27.
  18. Указ Президента України «Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/128/2013.
  19. Устинов А. В. Регіоналізація перинатальної допомоги: міжнародний досвід / А. В. Устинов // Український медичний часопис, 2012. – № 4 (90) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.umj.com.ua/article/38071/regionalizaciya–perinatalnoi–dopomogi–mizhnarodnij–dosvid. – [Назва з екрану].
  20. Характеристика діяльності служби надання медичної допомоги матері і дитини / О. О. Дудіна, Р. О. Моїсеєнко, А. В. Терещенко, О. М. Ковальова, Ю. Л. Тибінь, В. М. Гончаренко, О. П. Мельничук // Щорічна доповідь «Про стан здоров’я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я України на 2015 рік.» К., 2016 р. – С. 222–
  21. Committee on Fetus and Newborn// Levels of Neonatal Care. Pediatrics// (2004) 114: 1341–1347. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://www.slideshare.net/MCH–org–ua/ss–17177098.
  22. Rogowski JA et al. Indirect vs direct hospital quality indicators for very low–birth–weight infants. JAMA (2004) 291(2):202-
  23. Van Reempts P et al. Characteristics of neonatal units that care for very preterm infants in Europe: Results from the MOSAIC Study// Pediatrics (2007) // 120(4):815-
  24. Zeitlin Regionalisation of perinatal care in Europe/ J. Zeitlin, E. Papiernik, G.// Breart and the Europet Group // Scmin Neonatol. 2004. V. 9. P. 99-110.

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH