Важность грудного вскармливания для установления психоэмоционального связи матери и ребенка

І. С. Майдан, канд. мед. наук, лікар-психотерапевт

ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. акад. О. М. Лук’янової НАМН України».

Описано вплив грудного вигодовування на емоційний зв’язок дитини з матір’ю. Зазначено, що емоційні відносини, які формуються під час вагітності, після народження дитини підкріплюються зоровим, тактильним контактом, запахами тощо. Припускається, що грудне вигодовування має далекосяжний вплив на когнітивні функції, поведінку й психічний стан як дитини, так і матері.

Ключові слова: грудне вигодовування, когнітивні функції, психічний стан дитини й матері, емоційні відносини.

Лактація є процесом, що властивий ссавцям. Вона сформувалась у процесі еволюції як оптимальна й збалансована система постачання усіх необхідних поживних речовин від матері до дитини [14]. У людини грудне вигодовування є безсумнівним стандартним джерелом їжі у перші місяці постнатального періоду. ВООЗ рекомендує грудне вигодовування щонайменше перші шість місяців життя немовля, з можливістю й надалі, аж до другого року, годувати грудним молоком, доповнюючи основний раціон малюка [7]. Попри те що головна функція такого вигодовування – поживна, дослідження демонструють, що воно має безпосередній вплив та далекосяжний ефект на когнітивні функції, поведінку та психічний стан як дитини, так і матері [24].

Рішення, як саме вигодовувати немовля, може бути складним для жінки, адже залежить від соціальних, психологічних, емоційних чинників і способу її життя [3]. Основні аргументи, які наводять жінки на користь грудного вигодовування (за ступенем важливості для породіллі) такі:

  • користь для здоров’я дитини;
  • природність процесу;
  • зміцнення зв’язку з дитиною;
  • зручність;
  • користь для власного здоров’я.

Проте є й чинники, які утримують жінок від грудного вигодовування, а саме:

  • відсутність на це згоди батька дитини;
  • сумніви, що дитина буде отримувати достатню кількість молока;
  • необхідність вийти на роботу;
  • можливий дискомфорт під час годування;
  • стійке переконання, що грудне вигодовування назавжди змінить форму грудей.

Для вирішення цієї дилеми бажано, щоб жінка була достатньо поінформована про користь і переваги грудного вигодовування. Численні наукові дослідження підтверджують користь такого вигодовування насамперед для фізичного здоров’я породіллі.  Годування груддю допомагає матері у близькій перспективі знизити вагу, яка була набрана під час вагітності [9; 17], та сприяє скороченню матки у післяпологовий період [21]. У довгочасній перспективі – знижує ризик онкологічних захворювань репродуктивної системи, розвитку метаболічного синдрому, цукрового діабету ІІ типу й серцево-судинних захворювань [4; 8; 17; 27; 25].

Слід відзначити вплив грудного вигодовування на психічний стан породіллі. Роль матері пов’язана не лише з позитивними емоціями, а й низкою стресових чинників. Це можуть бути як сумніви жінки на кшталт: чи хороша вона мати, так і фізичні стресори: недостатня кількість сну, фізіологічні зміни, сексуальна дисфункція. Перед матерями постають проблеми нестачі часу, коли потрібно приділяти увагу і немовляті, і партнеру, і старшим дітям, і собі. Прагнення бути ідеальною матір’ю спричиняє емоційне напруження, особливо в жінок, які народили вперше [11]. Проте дослідження показали: в умовах експерименту в матерів, які годували груддю, гормональна відповідь на стресові чинники була значно нижчою, ніж у жінок з дітьми на штучному вигодовуванні та в бездітних жінок [1].

Зв’язок між матір’ю та новонародженим

Між матір’ю та дитиною існує зв’язок, і формується він ще до народження немовля, у періоді вагітності жінки. Материнська прихильність до плода є підґрунтям до розвитку здорових взаємовідносин із дитиною надалі [29].

Коли породілля чує перший крик немовля, процес формування зв’язку, який розпочався від зачаття, набуває нового значення. Попри расу, стать, культуральну й етнічну приналежність зв’язок між матір’ю та новонародженим є природним процесом, який існує стільки, скільки існує людство. Відома сила першого враження, тому первинний досвід спілкування немовля з матір’ю має вкрай важливе значення [23]. Процеси, що відбуваються в ранньому післяпологовому періоді, можуть мати наслідки в подальшому житті і дитини, і матері.

Для більшого розуміння зв’язку матері й дитини важливо розуміти процеси, які визначають прихильність на хімічному рівні [22]. Досвід новонародженого внаслідок взаємодії з ним у ранньому післяпологовому періоді відіграє велику роль у розвитку його гормональних систем та перманентної організації синаптичних зв’язків між нейронами головного мозку.

На хімічному рівні процес формування материнського зв’язку з немовлям пов’язують з окситоцином. Це нейропептид, який у великій кількості присутній у головному мозку і є базою для формування близьких взаємин з іншими людьми [10]. Окситоцин активується високим рівнем естрогену в період вагітності й збільшує чутливість матері до плода та, як наслідок, визначає материнську лінію поведінки [22]. Перший значний викид окситоцину відбувається під час пологів та проходження плода через пологові шляхи. Ці викиди впливають на підготовку жінки до ролі матері. Окситоцин вивільняється із задньої долі гіпофізу в післяпологовий період і допомагає зменшувати неприємні психологічні симптоми, які може відчувати мати, наприклад тривогу чи напруження [6]. Це допомагає закріпляти зв’язок між матір’ю та дитиною навіть у тих випадках, коли мати перебуває в значній тривозі після важких пологів.

Окситоцин вивільняється під час годування груддю, що також формує процес зв’язку. Згідно з дослідженнями І. Gordon, О. Zagoory-Sharon та ін., високий рівень окситоцину внаслідок годування груддю корелює з проявами материнського інстинкту, як-от емоційне залучення до піклування за немовлям, м’якість і заспокійливість голосу, позитивне емоційне реагування на дитину та тактильний контакт [10].

Рівень окситоцину зростає вже тоді, коли новонароджений охоплює губами сосок матері [13]. Надалі це формує психологічні, імунологічні й поведінкові механізми, які створюють основу зв’язку між матір’ю та дитиною. Прояви материнства підтримують продукування та вироблення окситоцину. Збільшення концентрації окситоцину сприяє тому, що матір звикає до унікального запаху новонародженого. У свою чергу відгук матері стає основою для зміцнення зв’язку та прихильності, що набуває значущості саме при ранній взаємодії «мати-дитина».

Дослідження прихильності «мати-дитина» сягнули піка популярності ще в 70-ті рр. XX ст. На сьогодні існує кілька теорій, які намагаються пояснити зв’язок між матір’ю та дитиною. Британські психіатр Дж. Боулбі та психолог Мері Ейнсворт запропонували теорію прихильності, що визначає формування зв’язку між матір’ю та дитиною як тривалий процес, в якому дитина спонукає до виникнення прихильності матері до неї. Ця прихильність, що починає формуватися з народження, має вплив на все життя матері та дитини. Дж. Боулбі наголосив на тому, що ініціація цього зв’язку в післяпологовому періоді є основою численних емоційних, розвиткових та соціальних особливостей людини в подальшому житті [31].

Прихильність визначається як стійка потреба у близькості та контакті з певною людиною, особливо в складних ситуаціях, як-от страх, втома, хвороба чи дискомфорт [32]. Однак матір, яка відчуває зв’язок із дитиною, насправді не перебуває в стані прихильності, бо вона не може отримати від новонародженого піклування, захист і безпеку [12]. Таким чином, зв’язок матері з немовлям вважається одностороннім і вирізняється від прихильності, яка передбачає саме двосторонній зв’язок, заснований на взаємному піклуванні.

Психоаналітична теорія пояснює сильний емоційний зв’язок дитини з матір’ю насамперед тим, що вона задовольняє базову потребу немовля в їжі. Згідно з теорією емоційний зв’язок відбиває вторинний потяг дитини задовольняти власні фізичні потреби і нічого екстраординарного у стосунках «мати-новонароджений» нема. Проте Дж. Боулбі піддав цю концепцію сумніву після спостереження за сиротами, які втратили батьків. Навіть через кілька років після смерті батьків ці діти так і не змогли сформувати схожий зв’язок із дорослими, які цілком задовольняли їхні фізичні потреби. Опираючись на спостереження, психіатр припустив, що, можливо, зв’язок матері з новонародженим пояснюється не вторинним потягом, а іншими причинами в ранньому післяпологовому періоді.

Американський психолог Е. Еріксон вважав, що в основі раннього розвитку лежить почуття довіри чи недовіри до світу: немовля формує здатність довіряти іншим, відчувати ступінь довіри та почуття надії [16]. Маля має бути впевнене в тому, що його потреби в їжі та комфорті задовольнять [30]. Е. Еріксон вважав, що розвинуте почуття довіри, яке сформувалося завдяки базовому фізичному комфорту й безпеці з боку батьків, надалі допоможе дитині впоратися зі складними ситуаціями без значних переживань страху й тривоги. Коли мати постійно підтримує тактильний контакт із новонародженим під час годування груддю, рівень кортизолу дитини знижується, а окситоцину – зростає [22].

Ці спостереження підтверджують, що окситоцин впливає на розвиток зон головного мозку немовляти, які відповідають за керуванням стресом, а також формує безпечний або небезпечний стиль прихильності, який реалізується в підлітковому та дорослому віці. Якщо на ранній стадії розвитку сформувалася небезпечна прихильність, новонароджений найімовірніше буде відсторонюватися та намагатися переривати контакт з іншими потенційними особами прихильності.

Згідно з дослідженнями перша година після пологів має дуже важливе значення для формування зв’язку «мати-дитина» [31]. У цей час новонароджений вкрай розгублений і шукає грудей матері для смоктання й тактильного контакту. Коли через якісь причини новонародженого відокремлюють від матері, початковий досвід прихильності слабшає. Важливо, щоб медичний персонал сприяв формуванню зв’язку «мати-дитина», підтримуючи контакт між породіллю й новонародженим.

Годування груддю у першу годину після пологів є одним з найкращих шляхів закріплення материнсько-дитячого зв’язку. Згідно з поведінковою теорією новонароджений формує прихильність з тим, хто забезпечує його їжею та емоційним комфортом. Одразу після народження дитина не має прихильності до матері. Однак, коли породілля починає годувати груддю, новонароджений починає асоціювати матір з їжею та комфортом. Контактуючи з материнською груддю, новонароджений ідентифікує запах грудей із запахом амніотичної рідини, що на цьому етапі є основою відчуття безпеки й комфорту [22].

Годування груддю в першу годину сприяє вивільненню окситоцину, а той, у свою чергу, стимулює рефлекс виділення молока, завдяки чому перша спроба годування для жінки відбувається простіше. Якщо ж годування затримується або взагалі відсутнє, рівень цих гормонів (вони зазвичай виробляються після пологів) знижується як у матері, так і в дитини [22]. Коли в процесі годування новонароджений масажує материнські груди, у матері виділяється окситоцин. [23]. Гормон передається з материнським молоком, що сприяє близькості матері й дитини та тривалому заспокоєнню немовля [22]. Матері, які почали годування в перші дві години після пологів, були більш впевнені у власних материнських здібностях через рік після пологів. Окситоцин та пролактин, які виробляються під час грудного вигодовування, сприяють адаптації матері до стресових ситуацій [19].

Не менш важливим є зоровий контакт матері й дитини [5]. Бажано, щоб мати достатньо часу підтримувала цей контакт. Коли очі немовля відкриті, вона інстинктивно вітає його та розмовляє з ним заспокійливим голосом, що є ознаками усталення зв’язку з дитиною.

Підтримка тактильного контакту під час годування також має велике значення. Одразу після пологів, коли новонароджений лежить на материнських грудях, цей тактильний контакт має аналгетичний ефект, відволікаючи матір від больових відчуттів. Дослідження довели, що тактильний контакт знижує концентрацію кортизолу в крові дитини, а це свідчить про зниження рівня стресу. Тактильний контакт до того ж сприяє формуванню впевненості матері у своїх можливостях задовольнити потреби дитини [2].

Важливо, що фізичний контакт з матір’ю захищає новонародженого від переохолодження. Коли дитина народжується, температурний режим навколишнього середовища виявляється занадто холодним для неї, тому притискання до матері зігріває її. Немовля відчуває комфорт, що покращує процес формування зв’язку [2]. Підтримка тілесного контакту сприяє зменшенню кількості епізодів плачу й збільшує час, коли дитина перебуває у стані спокійного спостереження [23].

Існує думка, що грудне вигодовування може впливати на формування темпераменту й особистість дитини. Наприклад, немовля 3-місячного віку на грудному вигодовуванні демонстрували ширший діапазон емоційних реакцій негативного спектра, ніж діти-«штучники» [18]. Такі емоційні прояви, як нестриманість, спостерігались у дітей з пролонгованим періодом грудного вигодовування [28]. З іншого боку, згідно з деякими спостереженнями, 3-місячні діти на грудному вигодовуванні виявляли більшу активність та зацікавленість, ніж діти на штучному вигодовуванні [15].

Проте є дослідження, що не виявляють зв’язку між грудним вигодовуванням й агресивною поведінкою. Наприклад, у дітей віком 4–11 років з асоціальною та агресивною поведінкою не було виявлено кореляції з тривалістю грудного вигодовування [26]. Прояви асоціальної поведінки взагалі виходять за межі дитинства в доросле життя і можуть визначати основну модель реагування. Лонгітудинальне дослідження дорослих віком  20–40 років виявило, що агресивна поведінка частіше спостерігалася в тих осіб, яких не годували груддю [20].

Наведені спостереження свідчать про те, що на сьогодні складно довести прямий зв’язок грудного вигодовування і формування особистісних емоційних моделей реагування, а їхні результати – підігнати до єдиної бази, бо досліджувались окремі характеристики емоційної сфери. Утім, такі роботи є цікавими й можуть стати ключовими в розумінні далеких наслідків грудного вигодовування.

Підсумовуючи, слід зазначити, що емоційні відносини, які формуються під час вагітності, після народження дитини підкріплюються зоровим і тактильним контактом, запахами тощо. Вигодовування груддю є найкращим засобом задовольнити емоційні потреби дитини та сформувати безпечний зв’язок із матір’ю. Зоровий і тактильний контакти за грудного вигодовування сприяють адекватному емоційному розвитку. Обійми й розмови з дитиною під час годування впливають на розвиток її емоційних і когнітивних функцій. Те задоволення, яке отримує матір у процесі годування, сприяє зменшенню симптомів тривоги й стану пригніченості. Враховуючи вразливість новонародженого у перші тижні життя, грудне вигодовування вважається одним з основних чинників запобігання неонатальній смертності. Грудне вигодовування є першою і дуже важливою емоційною роллю матері, а дитина у цей час через тактильний контакт задовольняє свої біологічні й емоційні потреби.

T. S. Maidan, Psychotherapeutist, Cand. of Med. Sciences

SU «Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of O. Lukyanova NAMS of Ukraine», Kyiv

THE IMPORTANCE OF BREASTFEEDING TO ESTABLISH A PSYCHO-EMOTIONAL CONNECTION BETWEEN MOTHER AND CHILD

The influence of breastfeeding on the emotional connection between the child and the mother is described. It is noted that emotional relations, which are formed during pregnancy, after the birth of a child are supported by visual contact, tactile sphere, odors, etc. It is possible to see the influence of breastfeeding on far-reaching effects on cognitive functions, behavior and mental state of both the child and the mother.

Key words: breastfeeding, cognitive functions, mental status of the child and mother, emotional relationships.

И. С. Майдан, канд. мед. наук, врач-психотерапевт

ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии им. акад. Е. М. Лукьяновой НАМН Украины»

ВАЖНОСТЬ ГРУДНОГО ВСКАРМЛИВАНИЯ ДЛЯ УСТАНОВЛЕНИЯ ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОЙ СВЯЗИ МАТЕРИ И РЕБЕНКА

Описано влияние грудного вскармливания на эмоциональную связь ребенка с матерью. Отмечено, что эмоциональные отношения матери и плода, которые формируются при беременности, после родов подкрепляются зрительным, тактильным контактом,  запахами и т. д. Предположено, что грудное вскармливание имеет долгосрочное влияние на  когнитивные функции, поведение и психическое состояние как ребенка, так и матери.

Ключевые слова: грудное вскармливание, когнитивные функции, психическое состояние ребенка и матери, эмоциональные отношения.

 

ЛІТЕРАТУРА/REFERENCES

  1. Altemus M., Deuster P. A., Galliven E., Carter C. S., Gold P. W. Suppression of hypothalmic-pituitary-adrenal axis responses to stress in lactating women. Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. 1995;80(10):2954-
  2. Arivabene J. С. Kangaroo mother method: Mothers’ experiences and contributions to nursing. Revista Latino-Americana De Enfermagem (RLAE). 2010;18(2):262-268.
  3. Arora S., McJunkin C., Wehrer J. Major factors influencing breastfeeding rates: Mother’s perception of father’s attitude and milk supply. Pediatrics.2000;106(5):
  4. Bernier M. O., Plu-Bureau G., Bossard N., Ayzac L. Breastfeeding and risk of breast cancer: A metaanalysis of published studies. Human Reproduction Update.2000;6(4): 374-
  5. Davidson M., London M., Ladewig P. Postpartum family adaptation and nursing assessment. In M. Davidson, M. London, & P. Ladewig, Old’s maternal-newborn nursing & women’s health across the lifespan, 9th edition (pp. 992-1016). Upper Saddle River, NJ: Pearson Education, Inc.
  6. Feldman R., Gordon I., Zagoory-Sharon O. (2011).Maternal and paternal plasma, salivary, and urinary oxytocin and parent-infant synchrony: Considering stress and affiliation components of human bonding. Developmental Science. 2011;14(4):752-761.
  7. Figueiredo , Canario C., Field T. Breastfeeding is negatively affected by prenatal depression and reduces postpartum depression.Psychol Med. 2014;44:927-936.
  8. Ford E. S., Giles W. H., Dietz W. H. Prevalence of the metabolic syndrome among US adults: Findings from the third National Health and Nutrition Examination Survey. JAMA.2002;287(3): 356-
  9. Garza, R., Ramussen, K. Pregnancy and lactation. In J. S. Garrow, W. P. T. James, & A. Ralph (Eds.), Human nutrition and dietetics (10th ed., pp. 437-448). Edinburgh, Scotland: Churchill-Livingstone.
  10. Gordon I., Zagoory-Sharon O., Leckman J., Feldman R. Oxytocin and the development of parenting in humans. Biological Psychiatry. 2010; 68(4): 377-382.
  11. Hahn-Holbrook J., Holbrook C., Haselton M. Parental precaution: Neurobiological means and adaptive ends. Neuroscience & Biobehavioral Reviews.2011; 35(4):1052-
  12. Hazan C., Campa M. (2013). Human bonding: The science of affectional ties. New York: The Guilford Press.
  13. Himani, Kaur B., Kumar P. (). Effect of initiation of breast-feeding within one hour of the delivery. Nursing and Midwifery Research Journal. 2011; 7(3): 99-110.
  14. Hinde Food in an evolutionary context: insights from mother’s milk., German JBJ Sci Food Agric. 2012 Aug 30; 92(11):2219-23.
  15. Kielbratowska , Kazmierczak M., Michalek J., Preis K. Temperament and the mother-infant dyad: associations with breastfeeding and formula feeding with a bottle.Infant Ment Health J. 2015;36:243-250.
  16. Kneisl, C. R. Theories for interdisciplinary care in psychiatry. In C. R. Kneisl, & E. Trigoboff, Contemporary psychiatric-mental health nursing, 3rd edition. 2013:72-85. Uppersaddle River: Pearson.
  17. Kramer M. S., Kakuma, R. The optimal duration of exclusive breastfeeding: A systematic review. Advances in Experimental Medicine and Biology. 2004; 554: 63-
  18. Lauzon-Guillain , Wijndaele K., Clark M. et al. Breastfeeding and infant temperament at age three months. PLoS One. 2012.
  19. Liu J., Leung P., Yang A. Breastfeeding and active bonding protects against children’s internalizing behavior problems. Nutrients.2014; 6(1): 76-89.
  20. Merjonen P., Jokela M., Pulkki-Raback L. et al. Breastfeeding and offspring hostility in adulthood. Psychother Psychosom. 2011;80:371-
  21. Negishi H., Kishida T., Yamada H., Hirayama E., Mikun, M., Fujimoto S. Changes in uterine size after vaginal delivery and cesarean section determined by vaginal sonography in the puerperium. Archives of Gynecology and Obstetrics.1999; 263: 13-
  22. Palmer L. Bonding matters: The chemistry of attachment. Attachment Parenting International.2013 August 6; 5(2).
  23. Phillips R. Uninterrupted skin-to-skin contact immediately after birth. Newborn and Infant Nursing Reviews.2013: 67-72.
  24. Raju N. Breastfeeding is a dynamic biological process – not simply a meal at the breast. Breastfeed Med. 2011;6:257-259.
  25. Schwarz E. B., Ray R. M., Stuebe A. M., Allison M. A., Ness R. B. Duration of lactation and risk factors for maternal cardiovascular disease. Obstetrics and Gynecology. 2009; 113(5): 974-
  26. Shelton , Collishaw S., Rice F., Harold G., Thapar A. Using a genetically informative design to examine the relationship between breastfeeding and childhood conduct problems.Eur. Child Adolesc. Psychiatry. 2011;20:571-579.
  27. Stuebe, A. M., Rich-Edwards, J. W. The reset hypothesis: Lactation and maternal metabolism. American Journal of Perinatology2009; 26(1):81-
  28. Taut , Kelly A., Zgaga L. The association between infant temperament and breastfeeding duration: a cross-sectional study.Breastfeed Med. 2016;11:111-118.
  29. Toosi , Akbarzadeh M., Shariff F., Zare N. Effect of training attachment behaviors on maternal-fetal attachment in primipara mothers visiting selected obstetric-clinics of Shiraz City-2010. Iran J Obstet Gynecol Infertil. 2012
  30. Wilson D. (2013). Health promotion of the infant and family. In M. J. Hockenberry, & D. Wilson, Wong’s essentials of pediatric nursing (pp. 308-320). St. Louis: Mosby.
  31. Young R. The importance of bonding. International Journal of Childbirth Education. 2013; 28(3):11.
  32. Zeanah C., Berlin L., Boris N. Practitioner review: Clinical applications of attachment theory and research for infants and young The Journal of Child Psychology and Psychiatry. 2011; 52(8): 819-833.

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH