Cепсис новонародженої дитини: сучасні підходи до визначення, обстеження та надання медичної допомоги (частина 2)

Л. В. Квашніна,  лікар-педіатр, д-р. мед. наук, проф., керівник відділення медичних проблем здорової дитини та преморбідних станів ДУ ІПАГ НАМН України

І. М. Матвієнко,  лікар-педіатр, канд. мед. наук., старш. наук. співроб. відділення медичних проблем здорової дитини та преморбідних станів ДУ ІПАГ НАМН України

У статті розглядаються положення сучасних настанов на засадах доказової медицини щодо призначення антибіотиків  новонародженій дитини як з підозрою на неонатальний сепсис, так і з наявними ознаками інфекційного процесу. Особлива увага приділяється раціональним підходам щодо обстеження та лікування таких дітей для запобігання зростанню частоти виділення полірезистентних штамів збудників.

Ключові слова: неонатальний сепсис, ранній неонатальний сепсис, пізній неонатальний сепсис, загальний аналіз крові, клінічні критерії, лабораторні критерії, фактори ризику, С-реактивний білок, бактеріологічне дослідження крові.

Ранній неонатальний сепсис

Як було написано в першій частині статті, переважна кількість випадків раннього неонатального сепсису, за даними країн, які ретельно займаються епідеміологічним спостереженням, спричинена стрептококами групи B та грам-негативною флорою. Саме на цьому базується вибір емпіричної стартової антибактеріальної терапії. Наприклад, загальним підходом в 125 лікарнях Великобританії є стартове призначення комбінації бензилпеніциліну та гентаміцину [1].

Відповідно до положень настанови NICE-2016? дітям перших 72 годин життя з підозрою на сепсис та які перебувають у лікарні стартовою емпіричною терапією є довенне призначення бензилпеніциліну 25/мг/введення кожні 12 годин (при чому дозування можна підвищити в 3 рази, якщо для цього є клінічні підстави) та гентаміцину з початкової дози 5 мг/кг/введення кожні 36 годин. У разі позитивної культури крові або наявності чітких клінічних та лабораторних ознак (1 частина статті) [3] необхідно провести повний курс лікування.

Згідно з рекомендаціями Американської асоціації педіатрів (ААР, 2016), стандартною початковою емпіричною терапією є комбінація довенного ампіциліну 150 мг/кг/введення кожні 12 годин та довенного гентаміцину 4 мг/кг/введення кожні 24 години. Як тільки збудник буде виділений, необхідно «звузити» антибактеріальну терапію відповідно до грам-належності збудника та його чутливості. Використання цефалоспоринів третьої генерації (наприклад, цефотаксим) вважається адекватною альтернативою аміноглікозидам [2]. Загалом рекомендується 10-денний курс терапії, але настанова ААР 2016  рекомендує завершити введення антибіотиків через 48 годин у разі отримання клінічних та лабораторних даних, які підтверджують низьку імовірність сепсису в дитини.

Відповідно до BMJ Clinical Evidence-2016 [4], стартовою терапією є довенне введення комбінації бензилпеніциліну та гентаміцину; комбінація бензилпеніциліну та цефотаксиму є адекватною альтернативною схемою.

Тобто в більшості країн початкова емпірична антибактеріальна схема лікування раннього неонатального сепсису та тривалість лікування є практично однаковими.

 

Пізній  неонатальний сепсис

У більшості випадків пізнього сепсису його збудниками є стафілококи, стрептококи та грам-негативна флора (Klebsiella spp, Escherichia coli) [5].  І от саме  цікаве починається з вивчення схем антибактеріальної терапії: у своєму проспективному дослідженні Lutsar et al. [6] в 5 європейських країнах знайшли 18 різних емпіричних антибактеріальних схем: більшість з них містила ампіцилін,  цефалоспорини 3 генерації, або  меропенем плюс аміноглікозиди або ванкоміцин.

Наприклад, AAP-2016 рекомендує призначати довенно ампіцилін 75 мг/кг/введення кожні 6 годин та гентаміцин 4 мг/кг/введення кожні 24 години дітям, які потрапили в лікарню з ознаками захворювання вже після виписки. Трошки інший підхід до схеми лікування у дітей з пізнім сепсисом, які перебувають у лікарні: у цьому випадку рекомендується використовувати комбінацію ванкоміцину 10–20 мг/кг/введення кожні 12–48 годин (залежно від рівня креатиніну) та гентаміцину 4 мг/кг/введення кожні 24 години.

 NICE-2016 рекомендує  в разі надходження дитини з підозрою на сепсис вже після її виписки додому починати з цефалоспоринів 3 генерації: у разі якщо дитина отримала довенну інфузію кальцію, їй вводиться цефотаксим у дозуванні 50 мг/кг/дозування кожні 6–12 годин (залежно від віку); якщо ж дитині довенно не вводився кальцій, то призначають цефтріаксон 50 мг/кг/введення.

BMJ Clinical Evidence-2016 пропонує такі схеми базової емпіричної терапії:

  • Ампіцилін та гентаміцин АБО цефотаксім
  • Ванкоміцин та гентаміцин АБО цефотаксім

У разі виділення Pseudomonas додатково до схеми базової терапії рекомендується додати цефтазідим або піперацилін/тазобактам.

Якщо ж у дитини розвинувся некротизуючий ентероколіт, до терапії доцільно додати метронідазол або кліндаміцин.

Якщо у дитини менінгіт, спричинений грам-негативною флорою, стартова схема повинна комбінувати  цефотаксім та аміноглікозиди  [10].

           Тривалість курсу антибактеріальної терапії

Загальна тривалість лікування, яку рекомендують більшість настанов, більш менш однакова: 10–14 днів у разі сепсису та менінгіту, який спричинили грам-позитивні бактерії та   14–21 доба у разі менінгіту, спричиненого грам-негативними бактеріями [11].

Однак на сьогодні тривають дебати щодо тривалості курсу антибіотиків у дитини з сепсисом. Безперечним є той факт, що  введення антибіотиків слід розпочати відразу після виявлення факторів ризику або клінічних ознак сепсису [7]. Але ж коли припиняти введення антибіотиків? Занадто короткий курс не дасть змогу  повністю елімінувати збудника; занадто тривалий курс пов’язаний з ростом резистентності збудників до антибіотиків та порушенням формування мікробіоти, що негативно може вплинути на подальше життя та розвиток дитини [8]. У 2013 р. ВООЗ  оголосила проблему антибіотикорезистентності світовою проблемою [9]: зростання кількості резистентних штамів стає вже реальною загрозою для життя. Саме тому медичні працівники мають чітко розуміти, що в разі наявності доказів (клінічних та лабораторних) терапія має тривати необхідну кількість днів; але в разі відсутності клінічної картини та лабораторного підтвердження терапія антибіотиками має бути призупинена через 48 годин.

Ранній неонатальний сепсис

Стратегія визначення початку  лікування антибіотиками

Визначення новонароджених з клінічними ознаками сепсису, які будуть потребувати призначення антибактеріальних препаратів у перші години після народження.

У більшості новонароджених дітей з раннім неоанатальним сепсисом клінічні ознаки захворювання з’являються в перші 24 години життя, при чому значна кількість з них при народженні не мають жодної клінічної ознаки захворювання (тобто будуть виглядати як здорові діти)  [12; 13]. Звісно, що найбільшу складність для медичних працівників становить відокремлення дітей з ранніми ознаками сепсису від дітей, які мають схожі клінічні ознаки, але які розвинулись внаслідок неінфекційних причин. У цьому випадку вирішальними можуть  стати оцінювання наявності факторів ризику та/або результати лабораторних обстежень.

Клінічні ознаки раннього сепсису є дуже неспецифічними та умовно поділяються на основні та додаткові. До основних ознак, які вважаються характерними для сепсису, можна віднести:

  1. Ознаки шоку:
  • симптом «білої плями» > 3 секунди;
  • гіпотензія;
  • потреба дитини в пресорних амінах для підтримання артеріального тиску.
  1. Дихальні розлади, які з’явились пізніше 4 год. після народження.
  2. Потреба в штучній вентиляції легень у доношеної дитини.
  3. Судоми.

До додаткових ознак сепсису можна віднести такі:

  1. Порушені поведінка або реакція.
  2. Порушений м’язовий тонус (переважно гіпотонія).
  3. Проблеми з годуванням (відмова, мляве смоктання, постійні зригування).
  4. Знижена толерантність до ентерального харчування, включаючи блювання, збільшений об’єм шлункового аспірату, здуття живота.
  5. Дихальні розлади (особливо середньоважкого або важкого ступенів), апное.
  6. Потреба в ШВЛ у недоношеної дитини.
  7. Стійка легенева гіпертензія.
  8. Стійкі порушення серцевого ритму.
  9. Гіпоксемія.
  10. Розвиток жовтяниці в перші 24 год. після народження (виключити гемолітичну хворобу внаслідок резус-конфлікту).
  11. Температурна нестабільність (температура тіла < 36°С або > 38°C), що не пояснюється дією чинників навколишнього середовища (температура повітря в кімнаті, у кувезі).
  12. Значні кровотечі, тромбоцитопенія, що не мають іншої причини.
  13. Стійка олігурія (> 24 години після народження).
  14. Коливання рівня глюкози в крові.
  15. Метаболічний ацидоз.
  16. Наявність локальних вогнищ інфекції (наприклад, шкіри або очей).

Медичний працівник повинен під час клінічного огляду звертати увагу на наявність основних та/або додаткових ознак сепсису.  За наявності будь-якої основної ознаки або щонайменше 2 додаткових ознак слід призначити додаткове обстеження (культура крові, визначення рівня С-реактивного білка (СРБ), загальний аналіз крові; у разі підозри на менінгіт –  люмбальна пункція та бактеріологічне дослідження і загальний аналіз спинномозкової рідини.

  1. Розпочати емпіричну антибактеріальну терапію (після забору матеріалів на дослідження) та безперервне спостереження за станом життєвих функцій дитини.
  2. Проводити повні клінічні огляди дитини через 1, 2, 6, 12 годин.
  3. Через 18–24 години після початку антибактеріальної терапії дитині з клінічною підозрою на сепсис необхідно повторно визначити рівень СРБ та повторити загальний аналіз крові.
  4. У разі розвитку дихальних розладів зробити рентгенографію органів грудної клітки.
  5. Враховуючи результати всіх вищенаведених обстежень та оглядів дитини в динаміці, слід підтвердити або скасувати клінічну підозру на сепсис та вирішити питання щодо продовження або припинення антибактеріальної терапії.

Визначення новонароджених, які є клінічно здорові на момент народження, але в яких є високий ризик розвитку раннього неонатального сепсису та які будуть потребувати призначення антибактеріальних препаратів

До цієї категорії належать діти, в яких виявляється щонайменше один з нижченаведених ризик-факторів розвитку сепсису [12; 13]:

  1. Температура у матері під час пологів вище 38oC, або підтверджений/імовірний хоріоамніоніт:
  • клінічний діагноз хоріоамніоніту ґрунтується на таких ознаках: температура у матері понад 38̈ ºС ТА наявність щонайменше 2 подальших критеріїв:
  • лейкоцитоз понад 15–20 х 109/л за відсутності інших вогнищ інфекції;
  • тахікардія у матері понад 100 за 1 хвилину;
  • тахікардія у плода понад 160 за 1 хвилину;
  • чутливість (болючість) матки під час пальпації;
  • неприємний запах навколоплідних вод.
  1. Допологовий розрив оболонок плода.
  2. Імовірний або підтверджений інтранатальний розрив оболонок плода > 18 годин у випадку передчасних пологів.
  3. Самовільні передчасні пологи в терміні вагітності менше 37 тижнів.
  4. Колонізація матері стрептококом групи В (СГВ), АБО бактеріурія або інфекція, спричинені цим мікроорганізмом під час поточної  вагітності.
  5. Інфекція, спричинена СГВ, у попередньо народженої дитини.

Найбільша частота важкого раннього неонатального сепсису реєструється саме в групі дітей, які народились від жінок з хоріоамніонітом, які колонізовані СГБ та не отримували антибіотикопрофілактики в пологах.

Необхідно пам’ятати, що колонізація матері СГБ не вважається фактором ризику розвитку сепсису у дитини, якщо вагітна отримала адекватну антибіотикопрофілактику в пологах (введення пеніциліну або ампіциліну  (цефазоліну у разі чутливості до напівсинтетичних пеніцилінів) не менше ніж за 4 години до народження дитини.

Рис. 1. Ведення новонароджених без клінічних ознак сепсису в терміні гестації  при народженні < 37 тижнів, в яких наявні фактори ризику розвитку сепсису.

Рис. 2. Ведення новонароджених без клінічних ознак сепсису в терміні гестації  при народженні > 37 тижнів, в яких наявні фактори ризику розвитку сепсису (хоріоамніоніт).

Рис. 3.  Ведення новонароджених без клінічних ознак сепсису в терміні гестації  при народженні > 37 тижнів, в яких наявні фактори ризику розвитку сепсису (крім хоріоамніоніту).

Пізній неонатальний сепсис

У переважній більшості випадків пізній неонатальний сепсис спричинений внутрішньолікарняними штамами збудників. Як правило, пізній неонатальний сепсис розвивається переважно в недоношених дітей,  а також у дітей, які отримують лікування у відділеннях інтенсивної терапії. До факторів ризику, які сприяють розвитку сепсису, у переважній більшості випадків належать:

  • Мала маса тіла при народженні.
  • Недоношеність, особливо в комбінації з такими нозологіями як відкрита артеріальна протока; бронхолегенева дисплазія; некротизуючий ентероколіт.
  • Перебування дитини у відділенні інтенсивної терапії.
  • Механічна вентиляція.
  • Інвазивні маніпуляції, у т. ч. внутрішньовенні катетери.
  • Парентеральне харчування та введення парентерально розчинів.

Як правило, у дітей з пізнім сепсисом відсутній швидкий розвиток проблеми, і більшість медичних працівників починає думати про цю проблему тоді, коли бачить поганий прогрес лікування, або коли  стан дитини поступово погіршується (незважаючи на правильну терапію та догляд).  Клінічні ознаки пізнього сепсису дуже схожі на ознаки раннього сепсису, а саме:

  • Погіршення загального стану.
  • Термолабільність (гіпотермія або лихоманка).
  • Летаргія, слабкий крик, погане смоктання/відмова від смоктання.
  • Погіршення периферичної перфузії, симптом «білої плями» > 3 секунд.
  • Гіпотонія, пригнічення неонатальних рефлексів.
  • Браді-/тахіпное, апное, гаспінг.
  • Гіпо-/гіперглікемія.
  • Метаболічний ацидоз.

На  вибір антибіотиків для лікування пізнього неонатального сепсису впливає визначення збудників. Як було наведено в першій частині статті, у нашій країні відсутня будь-яка легалізована та достовірна інформація щодо тих збудників, які є причиною пізнього сепсису. Натомість більшість країн світу такою інформацією володіє, а нам лишається лише орієнтуватись тільки на їхні результати (рисунок 4).

Рис. 4. Late-onset neonatal sepsis: recent developments. Ying Dong, Christian P Speer. Arch Dis Child Fetal Neonatal Ed published online November 25, 2014.

Як і при ранньому неонатальному сепсисі, культура крові вважається золотим стандартом; але як і при ранньому сепсисі, культура крові може давати достатню кількість як фальш-позитивних, так і фальш-негативних результатів [14].

Комбінація таких показників, як загальна кількість нейтрофілів, співвідношення незрілих та зрілих форм нейтрофілів, рівень СРБ є найбільш швидкими та інформативними з огляду на діагностування пізнього сепсису. Нормальний рівень СРБ дає можливість медичним працівникам своєчасно прийняти рішення щодо припинення антибіотикотерапії [14; 15]. На сьогодні набирає обертів використання швидкісних методик ПЦР задля визначення збудників [16; 17].

Світова медична спільнота вже давно дійшла висновку, що розвитку пізнього сепсису в багатьох   випадках можна уникнути за рахунок контролю виконання епідеміологічних заходів: гігієна рук персоналу, одноразові витратні матеріали, якомога швидке видалення зайвих катетерів, постійне навчання персоналу та батьків.

Вибір антибіотиків повністю залежить від збудника. Деякі настанови звели рекомендації до таблиці (приклад Таблиця 1 [21]), яка дає змогу медичним працівникам правильно обирати ліки.

Таблиця 1.  Підходи до вибору антибіотиків при пізньому неонатальному сепсисі

Пізній сепсис або умбілікальна інфекція Комбінація: пеніциліни та гентаміцин
У разі виділення Enterococci, Strep fecaelis (підозра на НЕК), Listeria або Group B Streptococcus Додати Амоксицилін
Підозра на анаеробну інфекцію (НЕК або інтраабдомінальний сепсис) Додати Метронідазол
Сепсис, викликаний Coagulase negative Staphylococcal Ванкоміцин
Сепсис, викликаний Candidа Амфотерицин В
Менінгіт Цефотаксім

Висновки

Основна проблема ведення дітей з раннім та пізнім неонатальним сепсисом полягає у виборі антибіотиків, їх дозуванні та тривалості курсу. Нераціональний підхід приводить до зростання антибіотикорезистентності  та більш важкого перебігу захворювання, викликаного полірезистентними штамами збудників. Недавні дослідження в Англії продемонстрували досить високу чутливість виділених збудників (в 95–98 %) до комбінації  пеніцилін/ампіцилін+гентаміцин [22]. Але в країнах з недостатнім розвитком економіки зовсім інша ситуація: у неонатальних відділеннях виділяється 14,7–37 % грам-негативних штамів збудників, які резистентні до гентаміцину [23; 24], що пов’язано з нераціональним використанням антибіотиків.

Завданням медичних працівників є недопущення розвитку нозокоміального сепсису, своєчасне виявлення клінічних ознак сепсису, правильне проведення обстежень, раціональне припинення антибіотикотерапії та забезпечення якісного догляду за дитиною.

ЛІТЕРАТУРА / REFERENCES

  1. Behjati,, Prentice, P., Rennie, J. (2012). Management of Group B streptococcal sepsis risk in well, term newborns. Acta Paediatrica. Feb; 101(2):128-31[in English].
  2. Management of Neonates With Suspected or Proven Early-Onset Bacterial Sepsis. 2016[in English].
  3. Neonatal infection (early onset): antibiotics for prevention and treatment Clinical guideline (2012). August[in English].
  4. Aline Fuchs, Julia Bielicki, Shrey Mathur, Mike Sharland, Johannes N. Van Den Anker. Antibiotic Use for Sepsis in Neonates and Children: 2016 Evidence Update. WHO. Retrieved from http://www.who.int/selection_medicines/committees/expert/21/applications/s6_paed_antibiotics_appendix4_sepsis.pdf [in English].
  5. Tsai, M.H., Hsu, J.F., Chu, S.M., Lien, R., Huang, H.R., Chiang, M.C., Fu, R.H., Lee, C.W., Huang. Y.C. (2014). Incidence, clinical characteristics and risk factors for adverse outcome in neonates with late-onset sepsis. Pediatr Infect Dis J. 2014 Jan; 33(1):e7-e13 [in English].
  6. Lutsar, I., Chazallon, C., Carducci, F.I., Trafojer, U., Abdelkader, B., de Cabre, V.M., Esposito, S., Giaquinto, C., Heath, P.T., Ilmoja, M.L., Katragkou A., Lascoux C., Metsvaht T., Mitsiakos G., Netzer E., Pugni L., Roilides E., Saidi Y., Sarafidis K., Sharland M., Usonis V., Aboulker J.P., NeoMero Consortium (2014). Current management of late onset neonatal bacterial sepsis in five European countries. Eur. J Pediatr. Aug; 173(8):997-1004 [in English].
  7. Havey, T.C., Fowler, R.A., Daneman, N. (2011). Duration of antibiotic therapy for bacteremia: a systematic review and meta-analysis. Critical Care, 15(6):R2671979654 [in English].
  8. Douglas-Escobar, M., Elliott, (2013). Effect of intestinal microbial ecology on the developing brain. Neu J JAMA Pediatr. Apr; 167(4):374-9[in English].
  9. Department of Health, World Health Assembly . Geneva: May 20-28, 2013. Antibiotic resistance — a threat to global health security and the case for action. Antibiotic resistance side event held at the 66th World Health Assembly. Presented at the 66th World Health Assembly[in English].
  10. Nizet, V., Klein, J. (2010). Bacterial sepsis and men- ingitis. In: Remington, J.S., Klein, J.O., Wilson Christopher, B., Nizet, V., eds. Infectious Dis- eases of the Fetus and Newborn Infant. 7th ed. Philadelphia, PA: Saunders:222–275 [in English].
  11. Pickering, L.K., Baker, C.J., Kimberlin, D.W., Long SS, eds. Red Book: 2009 Report of the Committee on Infectious Diseases. 28th ed. Elk Grove Village, IL: American Academy of Pediatrics; 2009 [in English].
  12. Centers for Disease Control and Prevention. Prevention of perinatal group B strepto- coccal disease—revised guidelines from CDC, 2010. MMWR Recomm Rep. 2010;59 (RR-10):1–36 [in English].
  13. Ottolini, M.C., Lundgren, K., Mirkinson, L.J., Cason, S., Ottolini, M.(2003). Utility of complete blood count and blood culture screening to diagnose neonatal sepsis in the asymp- tomatic at risk newborn. Pediatr Infect Dis J. ;22(5):430–434[in English].
  14. Meem, M., Modak, J.K., Mortuza, R., et al. (2011). Biomarkers for diagnosis of neonatal infections: A systematic analysis of their potential as a point-of-care diagnostics. J Glob Health;1:201–9 [in English].
  15. Ng, P.C., Lam, H. (2012). Biomarkers in neonatology: the next generation of tests. Neonatology;102:145–51[in English].
  16. Kasper, D.C., Altiok, I., Mechtler, T.P., et al. (2013). Molecular detection of late-onset neonatal sepsis in premature infants using small blood volumes: proof-of-concept. Neonatology;103:268–73[in English].
  17. Edmond, K., Zaidi,(2010). New approaches to preventing, diagnosing, and treating neonatal sepsis. PLoS Med;7:e1000213[in English].
  18. Tourneur, E., Chassin, (2013). Neonatal immune adaptation of the gut and its role during infections. Clinical and Developmental Immunology;270301[in English].
  19. Eckburg, P.B., Bik, E.M., Bernstein, C.N., et al. (2005). Diversity of the human intestinal microbial flora. Science;308:1635–8[in English].
  20. Madan, J.C., Salari, R.C., Saxena, D., et al. (2012). Gut microbial colonisation in premature neonates predicts neonatal sepsis. Arch Dis Child Fetal Neonatal Ed;97:F456–62[in English].
  21. NICE Guideline CG149. Antibiotics for early-onset neonatal infection August 2012 by A.Radcliffe revised by Liz Mills Aug 16[in English].
  22. Muller-Pebody, B., Johnson, A.P., Heath, P.T., et al. (2011). Empirical treatment of neonatal sepsis: are the current guidelines adequate? Arch Dis Child Fetal Neonatal Ed;96:F4–8[in English].
  23. Hammoud, M.S., Al-Taiarm A., Thalib, L., et al.(2012). Incidence, aetiology and resistance of late-onset neonatal sepsis: a five-year prospective study. J Paediatr Child Health;48:604–9 [in English].
  24. Al-Taiar, A., Hammoud, M.S., Cuiqing, L., et al. (2013). Neonatal infections in China, Malaysia, Hong Kong and Thailand. Arch Dis Child Fetal Neonatal Ed; 98:F249–55 [in English].

Kvashnina, I. Matvienko,

Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine

NEWBORN SEPSIS: MODERN APPROACHES TO DEFINITION, EXAMINATION, AND PROVISION OF MEDICAL AID

There are statements of current international guidelines, the recommendations of which are based on the provisions of evidence-based medicine in the field of antibiotic therapy for newborn children with suspected and proven neonatal sepsis. Special attention is paid to rational approaches to the investigation and treatment of such children in order to prevent the increasing of the frequency of isolating multiresistant strains of pathogens.

Key words: myonatal sepsis, early neonatal sepsis, late neonatal sepsis, general blood test, clinical criteria, laboratory criteria, risk factors, C-reactive protein, bacteriological blood test

Л. В. Квашнина, И. М. Матвиенко,

ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины»

СЕПСИС НОВОРОЖДЕННОГО РЕБЕНКА: СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ОПРЕДЕЛЕНИЮ, ОБСЛЕДОВАНИЮ И ОКАЗАНИЮ МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ

Рассматриваются положения современных установок на основе доказательной медицины при назначении антибиотиков новорожденному ребенку как с подозрением на неонатальный сепсис, так и с имеющимися признаками инфекционного процесса. Особое внимание уделяется рациональным подходам в обследовании и лечении таких детей для предотвращения роста частоты выделения полирезистентных штаммов возбудителей. Вывод. Основная проблема ведения детей с ранним и поздним неонатальным сепсисом заключается в выборе антибиотиков, их дозировке и продолжительности курса.

Ключевые слова: неонатальный сепсис, ранний неонатальный сепсис, поздний неонатальный сепсис, общий анализ крови, клинические критерии, лабораторные критерии, факторы риска, С-реактивный белок, бактериологическое исследование крови.

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH