Емоційні розлади в клімактеричному періоді

І. С. Майдан, лікар-психотерапевт, канд. мед. наук

ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України»

У статті розглянуто проблему психоемоційних розладів у жінок у  клімактеричному періоді. Визначаються фактори, що можуть впливати на час розвитку і протікання клімактеричних фаз та сприяти розвитку психоемоційних порушень у жінок у клімактеричному періоді. Представлено основні концепції щодо визначення патологічності клімактеричного періоду. Подано поділ психоемоційних розладів у жінок у клімактеричному періоді за групами.

Ключові слова: клімактеричний період, емоційні розлади, депресивні розлади, тривога, гормональні зміни.

Клімактеричний період (клімакс, клімактерій) – фізіологічний період у житті людини, протягом якого на фоні вікових змін домінують інволюційні процеси в репродуктивній системі.

У клімактеричному періоді виділяють пременопаузу, менопаузу та постменопаузу. Пременопауза зазвичай починається у віці 45–47 років і триває від двох до десяти років до моменту припинення менструацій. Середній вік, в якому відзначається остання менструація складає 50 років. Можлива рання менопауза у віці до 40 років і пізня – у віці старше 55 років. Точний термін менопаузи встановлюють ретроспективно, не раніше ніж через 1 рік після припинення менструацій. Постменопауза триває 6–8 років з моменту припинення менструацій.

Темпи розвитку клімаксу детерміновані генетично, але на час розвитку і протікання клімактеричних фаз можуть впливати нижчезазначені фактори.

Фактор старіння – природний процес, внаслідок якого спостерігається загибель клітин нервової системи, змінюється транспорт нейромедіаторів, знижується рухова активність, загострюються емоційні реакції, зростають когнітивні порушення.

Загальний стан здоров’я жінки, наявність соматичних та психічних порушень, які можуть бути характерними для даного вікового інтервалу, а також вплив навколишнього середовища (гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, атеросклероз, перенесені в минулому депресивні епізоди, тривожні розлади тощо).

Безпосередній вплив гормональних змін на периферичні та центральні структури нервової системи, які можуть проявлятися напливами жару, пітливості, а також у вигляді урогенітальних розладів. Частота таких розладів у клімактерії сягає від 40 до 80 %.

Психосоціальний статус жінки в цей період. Значним чином цей фактор пов’язаний з культуральними особливостями середовища. Професійний та фінансовий статус жінки, «синдром порожнього гнізда», коли дорослі діти покидають дім батьків, наявність чи відсутність сексуального партнера, дисгармонії інтимного життя, особливості самосприйняття себе як жінки – всі ці особливості життя певним чином впливають на перебіг клімаксу.  Крім того, у ряді випадків перед жінкою в клімаксі постають реальні труднощі середнього віку і менопаузи, які вони мусять долати, а також ціла низка забобонів та стереотипів [17].

Психологічні реакції жінок на появу клімактеричних змін можуть бути різноманітними. Традиційно наближення клімаксу жінки зустрічають з тривогою, але більше половини жінок поступово пристосовується до вікових нейрогуморальних змін організму. Може спостерігатись пасивний тип реакцій, коли жінка розцінює клімакс як неминучий символ старіння; або гіперактивний тип, при якому спостерігається досить необґрунтоване підсилення соціальної активності і критичне, навіть агресивне відношення до скарг інших жінок такого ж віку.

Необхідно зазначити, що навіть у медичній спільноті немає єдиної думки щодо визначення патологічності клімактеричного періоду. Згідно з концепцією В. М. Дильмана клімакс є одночасно і нормою, і патологією.  З одного боку, клімакс є закономірним явищем в організмі жінки, що демонструє нормальний фізіологічний процес. З іншого боку, клімакс є стійким порушенням регуляції, що призводить до зниження життєздатності [9]. Крім того, в основі вікового вимкнення репродуктивної функції полягає підвищення гіпоталамічного порога чутливості до регулюючого впливу статевих гормонів, тобто той же процес компенсації, який є невід’ємною частиною механізму розвитку, з часом може викликати патологічні зміни чи хворобу.

Однією з головних проблем, яка пов’язана з менопаузою, є хибне уявлення про неї та, відповідно, хибний підхід до лікування психосоматичних проявів. Багато дослідників визнають, що клімактеричні симптоми визначаються не тільки фізіологічними змінами в організмі, але також їхньою взаємодією з оточуючим середовищем [5]. Таким чином, можна припустити, що проблема менопаузи створюється негативним відношенням суспільства до старіння в цілому  і до старіння жінок зокрема [3; 16]. У випадках, коли клімактеричний період протікає з патологічними проявами, говорять про клімактеричний синдром. Це комплекс вегетативно-судинних, психічних та обмінно-ендокринних порушень, які виникають у жінок на фоні згасання гормональної функції яєчників та загальної вікової інволюції організму.

У нормі в жінок у клімактеричному періоді зміна діяльності різноманітних систем забезпечує адекватну реакцію для реалізації адаптаційної поведінки організму. Однак виникнення навіть мінімальних порушень в центральних регулюючих механізмах на фоні вікових порушень діяльності гіпоталамусу і лімбічної системи може служити базою для дезадаптації («зрив адаптації») в оточуючому середовищі [7]. У даному випадку будь-який подразник призводить до кризи адаптаційних механізмів та виникнення патологічних реакцій різної інтенсивності та тривалості [14].

У той же час основою, яка визначає переважний перебіг даного періоду за фізіологічним або патологічним типом, є стан адаптаційно-компенсаторних процесів у центральній нервовій системі. Серед найбільш частих клінічних проявів клімактеричного періоду відзначають насамперед порушення діяльності мозку, які пов’язані з ослабленням його адаптаційних можливостей.

Такі порушення розділяють на такі групи [10]:

  • психоемоційні;
  • вегетативні та диссомнічні;
  • обмінно-ендокринні і соматичні;
  • когнітивні;
  • сексуальні;
  • психосоціальні.

За даними сучасних досліджень жінок віком 45–54 роки з тривалістю захворювання до 5 років, найбільш високий рівень порушень відзначався в психоемоційній сфері 78,4 % [11], у той час як нейровегетативні та метаболічні зміни виявлялись лише у 63,6 % і 46,6 % жінок, що вказує на значну питому вагу психопатології в клініці клімактеричних розладів у жінок.

Факторами, які сприяють розвитку психоемоційних порушень у жінок у клімактеричному періоді, є психотравми, стреси, соціальні фактори (сімейний стан, матеріальна забезпеченість, взаємовідносини з дітьми, чоловіком, друзями), самоповага, життєва задоволеність, якість сексуальних відносин, психічні розлади в анамнезі тощо. Слід зазначити, що соціальні фактори можуть або сприяти адаптації жінки в перехідний життєвий період, або ускладнювати її. Деякі дослідники відзначали, що жінки, які перебувають удома з дітьми, мають меншу кількість симптомів, пов’язаних з клімаксом, а бездітні та розлучені жінки більше схильні до розвитку психічних розладів у клімактеричному періоді [2]. Інші дослідники встановили [1; 6; 4], що відсутність сексуальної активності або зниження інтересу до сексуальних відносин можуть сприяти погіршенню психопатологічної симптоматики.

У клімактеричному періоді деякі психотравми або втрачають, або, навпаки, набувають окремої значущості. Наприклад, така психотравмуюча ситуація як розлучення може інтерпретуватися жінкою як повний крах з елементами знецінення себе, який доводить старіння та самотність [13; 15].

Емоційні розлади в жінок у клімактеричному періоді зазвичай проявляються з іншими порушеннями психічної діяльності, наприклад з когнітивними, які включають у себе зниження пам’яті та розумової працездатності, продуктивності, знижену здатність до планування діяльності, а також зменшення швидкості переключення між робочими та побутовими задачами. Необхідно пам’ятати, що розлади пам’яті в клімактеричному періоді можуть бути пов’язані з розладами уваги на емоційному підґрунті.

З боку емоційної сфери відзначаються насамперед дратівливість, емоційна нестійкість, лабільність афекту, тривожність, неспокій, постійне відчуття внутрішнього напруження. Досить часто жінки відзначають підвищену вразливість, плаксивість. Коливання афекту можуть бути досить полярними за короткий проміжок часу: від плачу до дисфоричного фону настрою і навіть агресивних дій до оточуючих. Оскільки емоційна сфера людини несе в собі функцію первинного суб’єктивного відгуку на процеси, що відбуваються в оточуючому середовищі, то при емоційних порушеннях так чи інакше змінюється і поведінка.

Розрізняють декілька варіантів поведінки жінок у клімактеричному періоді: байдужу поведінку, пристосування, активне подолання і невротичну поведінку.  Перші три варіанти, якщо не призводять до дезадаптації, можуть вважатися нормою. Невротичний варіант передбачає більш глибокі зміни емоцій та поведінки, що навіть відображається в клінічних описах подібних станів: «інволюційна меланхолія», «клімактерична депресія», «клімактеричний невроз».

Психоемоційні розлади, які виникають у жінок у клімактеричному періоді, можна розділити за такими групами [12]:

  • депресивні;
  • істеричні;
  • тривожні;
  • іпохондричні;
  • фобічні.

Необхідно пам’ятати, що таке чітке розділення носить умовний характер. На практиці зазвичай зустрічається поєднані клінічні варіанти, наприклад депресивно-тривожні, депресивно-іпохондричні стани, тривожно-фобічні, істеро-іпохондричні тощо.

Найчастіше в жінок у клімактеричному періоді виникають депресивні розлади. Особливості депресивних розладів у жінок у клімактеричному періоді полягають у переважанні насамперед астенічних форм депресії на тлі соматовегетативних порушень, які можуть маскувати депресивну симптоматику. Астенія в даному випадку є патологічно зміненою реакцією адаптації нервової системи насамперед на процеси нейрогуморальної регуляції, які активовані у жінки в клімактеричному періоді.

Одним з основних психопатологічних симптомів емоційної сфери внаслідок астенізації є так звана «дратівлива слабкість», коли знижується поріг реагування на подразники. Ззовні це проявляється короткими афективними спалахами в провокованих конфліктних ситуаціях, іноді з агресивними тенденціями з подальшою плаксивістю і відчуттям провини. Наявні також і основні прояви депресивного синдрому: стабільно знижений фон настрою, зниження рухової активності та діяльності, знижений темп мислення. Інтерпретативний компонент полягає в самознеціненні, при розмові переважають ідеї неминучої старості, немічності, непотрібності, втрати жіночності.

Тривога також часто спостерігається у структурі депресивного епізоду, однак тривожний розлад у даного контингенту може спостерігатися ізольовано. У сучасному світі за останні десятиліття загалом виріс рівень тривожних розладів. Одним з факторів, який сприяє розвитку тривожності, є підвищені вимоги до людини в різних сферах життєдіяльності. Враховуючи те, що жінка в клімактеричному періоді перебуває  в більш вразливому стані, ризик відчувати тривогу на клінічному рівні збільшується. У таких випадках тривога має стабільний, дезорганізуючий характер. Найчастіше мотиви такої тривоги в розмові можна виявити – зазвичай вона пов’язана із труднощами прийняття змін свого організму і передбачення негативних соціальних і мікросоціальних наслідків, тобто жінка перебуває в невпевненості за своє подальше життя.

Істеричні, фобічні та іпохондричні розлади зустрічаються серед даного контингенту рідко, хоча явища іпохондричної фіксації можуть бути виявлені як у структурі депресивного синдрому, так і окремо від нього, як загострення особистісних рис. У цих випадках можна припустити, що такі жінки вже мали іпохондричні риси у характері, які загострилися під час клімактеричного періоду. За схожим механізмом загострюються істероїдні риси, які в період клімактерію проявляють психопатоподібний характер. Емоційні прояви в такому разі надмірно жваві, театральні, часто не відповідають ситуації та стимулу, у поведінці виявляються спроби маніпулювання оточуючими, неспроможність перебувати у фрустраційних ситуаціях, підвищена конфліктність, схильність звинувачувати оточуючих і неможливість прийняти не тільки свої недоліки, але й особливості поточного стану організму.

Фобічні прояви в структурі клімактеричних розладів зазвичай стосуються конкретних явищ, які пов’язані з наслідками клімактеричного періоду: страх старості, неспроможності, втрати роботи та поваги. Таким чином, фобії при клімактеричних розладах мають соціальну спрямованість.

За даними літератури,  до 75 % жінок у період клімаксу відзначають зниження сексуальної активності. При цьому погіршується переважно психологічний компонент – знижується цікавість, значущість сексу при відносно збереженій сексуальній реалізації. Зниження рівня задоволення від сексуальної сфери корелює з емоційним фоном жінки. Якщо ступінь сексуальної дисфункції досить велика, то емоційний стан так чи інакше буде погіршуватись.

Таким чином, серед психоемоційних розладів у жінок у клімактеричному періоді переважають тривожно-депресивні розлади. Досі невідомо, які психічні порушення пов’язані з менопаузою етіопатогенетично, а які лише провокуються ендокринною перебудовою. Деякі сучасні дослідники [10] припускають, що важкість клімактеричного синдрому можливо залежить не тільки від нейрогуморальних змін, але й від особистісних характеристик, ефективності індивідуальних стилів подолання стресу.

Терапія клімактеричного періоду містить декілька стратегій:

  • Симптоматичне лікування.
  • Гормонально-замісну терапію.
  • Психофармакотерапію.
  • Психотерапію.

Для жінок з клімактеричним синдромом, в якому переважають психоемоційні розлади, насамперед показана комбінована терапія: поєднання фармакотерапії та психотерапії. Залежно від провідної симптоматики можуть призначатися антидепресанти групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, транквілізатори та/або снодійні засоби коротким курсом. Психотерапевтична робота спрямована насамперед на прийняття свого стану, усвідомлення дезадаптаційних механізмів, підтримку жінки в дуже непростий період життя, а також формування нових, більш адаптивних моделей поведінки та реагування, що дасть змогу звести психоемоційні та психосоціальні порушення до мінімуму.

 

  1. Maidan, Psychotherapeutist, Cand. of Med. Sciences

SU «Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine»

MOOD DISORDERS IN MENOPAUSE

The article deals with the problem of psychoemotional disorders in women in the climacteric period. The factors that can influence the development and occurrence of climacteric phases and promote the development of psychoemotional disorders in women in the menopause are determined. The basic concepts for determining the pathological nature of the climacteric period are presented. The division of psycho-emotional role-makers in women in climacteric period by groups is presented.

 

Key words: menopausal period, emotional disorders, depressive disorders, anxiety, hormonal changes.

С. Майдан, врач-психотерапевт, канд. мед. наук

ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины»

ЭМОЦИОНАЛЬНЫЕ РАССТРОЙСТВА В КЛИМАКТЕРИЧЕСКОМ ПЕРИОДЕ

В статье рассмотрена проблема психоэмоциональных расстройств у женщин в климактерическом  периоде. Определяются факторы, которые могут влиять на время развития и протекания климактерических фаз и способствовать развитию психоэмоциональных нарушений у женщин в климактерическом периоде. Представлены основные концепции по определению патологичности климактерического периода. Подано разделение психоэмоциональных расстройств  у женщин в климактерическом периоде по группам.

Ключевые слова: климактерический период, эмоциональные расстройства, депрессивные расстройства, тревога, гормональные изменения.

 

ЛІТЕРАТУРА/REFERENCES

  1. Bart P. Depression in middle aged women. – In: Women in sexist society: studies in power and powerlesseneas. Eds. V. Gornick, В. К. Мог – N-Y, 1971. – Р. 99–117.
  2. Hallstrom T., Samuelsaon S. Mental health in the climacteric. The longitudinal etudy of women in Gothenburg. – Acta Obstet. Gynecol. Scand. – 1985, Suppl. 130. – Р. 13–18.
  3. Severne L. Coping with life events and stress at the climacteric. – In: The climacteric in perspective. Eds. M. Notelovitz, P. A. van Keep. – MTP Eress, Lancaster, – Р. 299–315.
  4. Stoica T. Sexologio. – Bucarasti: Editora medicala, 1992, 343.
  5. Vanwesenbeeck I., Vennix P., Van de Wiel H. Menopausal symptoms: associations with menopausal status and psychosocial factors // J. Psychosom. Obstet. Gynaecol. – 2001, Sep.; 22(3). – Р. 149–158.
  6. Агаркова Т. Е., Агарков С. Т. Особенности сексуальных расстройств у женщин // Сексопатология: Справочник : под ред. Г. В. Васильченко. – М.: Медицина, 1990. – С. 198–203.
  7. Бурчинский С. Г. Нейрофармакотерапия климактерического синдрома: цели, принципы, средства // Новости медицины и фармации. – № 10 (284). – 2009.
  8. Дикевич Е. А. Некоторые вопросы коррекции психоэмоциональных расстройств, связанных с климаксом // РМЖ. – № 28. – 2007.
  9. Дильман В. М. Большие биологические часы. – М., 1982. – 208 с.
  10. Дюкова Г. М. Качество жизни женщины в период климактерия // Лечащий врач. – 2001. – № 1. – С. 3–6.
  11. Зурикова С. И., Смирнова Н. П., Муханова Л. Ю., Шишкина Т. Л. Эффективность негормональных методов лечения больных с климактерическим синдромом // Гомеопатия для врачей общей практики. – М.: Медицина, – 345 с.
  12. Менделевич В. Д. Психопатология климакса. – Казань.: Изд-во Казанского ун-та, 1992. – 168 с.
  13. Менделевич В. Д., Соловьева С. Л. Неврозология и психосоматическая медицина. – М.: «МЕДпресс-информ», 2002. – С. 208–265.
  14. Поворознюк В. В., Григорьева Н. В. Менопауза и костно-мышечная система. – К., 2004. – 511 с.
  15. Савельева Н. М., Бреусенко В. Г., Каппушева Л. М. Постменопауза. Физиология и патология // Вестник Российской ассоциации акуш.-гинекол. – 1998. – № 2. – С. 45–49.
  16. Тювина Н. А. Психические нарушения у женщин в период климактерия. – М.: Крон–Пресс, 1996. – 224 с.
  17. Тювина Н. А., Балабанова В. В., Балан В. Е. Профилактика и лечение психических расстройств климактерического периода // Журн. невропат. и психиатрии им. С. С. Корсакова. –1991. – Вып. 9. – С. 79–82.

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH