Особливості сексуальної дисфункції у жінок у період менопаузи

І. С. Майдан, лікарка-психотерапевт, мол. наук. співроб.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології ім. акад. О. М. Лук’янової НАМН України»

Розглянуто аспекти сексуального здоров’я жінок середнього віку й основні види сексуальної дисфункції. Зазначені гормональні та негормональні чинники, що впливають на сексуальну дисфункцію, зосереджено увагу на психосоціальних аспектах сексуальної дисфункції жінок середнього віку.

Ключові слова: жінки середнього віку, менопауза, сексуальна дисфункція в жінок.

Багатогранність проявів жіночої сексуальності полягає в поєднанні фізіологічних, психологічних і міжособистісних компонентів. Попри те що загальні механізми сексуальності вивчені, не можна недооцінювати вплив індивідуальних відмінностей, соціально-культурних і вікових чинників на сексуальну функцію жінок. Хоча сьогодні є значні успіхи в розумінні нейробіології жіночої сексуальності, та визначення нормальної сексуальної реакції жінок і надалі залишається досить складним і суперечливим питанням. Сьогодні під нормальною сексуальною реакцією розуміють відсутність аномальних проявів, тобто відсутність явної сексуальної дисфункції [21].

Сексуальне функціонування є важливою складовою життя жінки, тому ця тема поступово привертала увагу служб охорони здоров’я, медичних і навіть фармацевтичних досліджень [22]. У довгострокових епідеміологічних дослідженнях понад 75 % жінок середнього віку повідомляли, що секс для них був надзвичайно важливим [10]. Проте сексуальна активність з віком знижується, що спричиняє дискусії про вплив менопаузи на сексуальну функцію в жінок [15; 16].

На сьогодні існує досить чітке розуміння менопаузи як аменореї впродовж 12 місяців за відсутності хірургічного втручання або будь-яких інших патофізіологічних причин, як-от вагітність і грудне вигодовування [29]. Поняття перименопаузи, однак, і досі викликає дискусії. Часто послуговуються епідеміологічним визначенням перименопаузи як зміни регулярності менструацій протягом останніх 12 місяців чи відсутності менструального циклу протягом останніх 3–11 місяців [8].

За останні десятиліття кількість досліджень жіночої сексуальності суттєво збільшилась. Попри те що вперше питання сексуальної поведінки жінки було висвітлено ще в 1953 р. [20], фокусні дослідження сексуальності в періоді менопаузи не проводились аж до 1990-х рр. Сьогодні експерти розуміння дійшли висновку: здорова сексуальна активність, що задовольняє жінку, може виявлятися протягом усього життєвого циклу.

Для розуміння нормальної сексуальної реакції застосовуються три відомі моделі. На основі своїх досліджень Мастерс і Джонсон у 1966 р. [23] розробили лінійну модель сексуальної реакції, що складається з чотирьох фаз: збудження, плато, оргазму й затухання, кожна з яких пов’язана з генітальними чи екстрагенітальними реакціями. Проте ця модель передбачає, що сексуально активна жінка завжди реагує лише на сексуальну стимуляцію, а сексуальному бажанню або лібідо не приділено жодної уваги.

Для розв’язання цієї проблеми Гелен Каплан [19] у 1979 р. запропонувала альтернативну трифазну модель, увівши поняття бажання в концепцію нормальної сексуальної реакції. У ній бажання спричиняє збудження, далі настає фаза плато, яка закінчується оргазмом з наступним затуханням. Каплан розуміла бажання як необхідний передвісник розвитку адекватного збудження й подальшого оргазму. Ця модель покладена в основу класифікації жіночої сексуальної дисфункції в DSM третьої та четвертої редакцій.

Однак зараз частіше послуговуються поточною моделлю жіночої сексуальної реакції, що ґрунтується на моделі близькості, розробленої Розмарі Бассон [7]: вона пояснює жіночу сексуальну реакцію як циклічну за своєю природою. Бассон відходить від традиційних елементів бажання, збудження, плато, оргазму й затухання, стверджуючи, що вони не відображають повністю сексуальний досвід жінки. Її модель  заснована на спостереженнях, що жінки відчувають фази сексуальної реакції непослідовним чином із залученням психічних і фізичних чинників. На відміну від традиційної моделі, яка пов’язує початок сексуальної поведінки зі статевим потягом, дослідниця припустила, що жінка може ініціювати або прийняти сексуальний контакт з різних причин, наприклад, прагнучи до близькості, інтимності, прихильності або для вияву турботи.

Сенд та Фішер виявили, що приблизно рівна кількість жінок схильна до кожної моделі поведінки, і зробили висновок, що жіночі сексуальні реакції за своєю суттю неоднорідні [26].

Зазвичай, коли репродуктивна функція жінки згасає, питання сексуального здоров’я рідко стає предметом діалогу з медичним фахівцем. Далеко не всі лікарі адекватно можуть оцінити сексуальне здоров’я жінки в періоді менопаузи і пізніше. Ще менше фахівців мають чітке розуміння, як лікувати сексуальні проблеми, що можуть виникнути у цьому періоді. Крім самої менопаузи, жінки середнього віку можуть страждати від соматичних захворювань, і таким чином соціальні та сексуальні функції можуть бути порушені патофізіологією цих хворобливих процесів.

Можна виділити кілька ключових моментів, які випливають з досліджень сексуальної поведінки жінки в період менопаузи:

  1. Жінки продовжують виявляти сексуальну активність з багатьох причин, але не обов’язково за власним бажанням. Крім того, частота сексуальних контактів зазвичай є поганим показником сексуального благополуччя жінки.
  2. Сексуальність є значущою сферою життя для жінок незалежно від статусу стосунків, тобто оцінка сексуального благополуччя не повинна бути обмежена тільки контекстом встановлених відносин.
  3. Попри великий обсяг і доступність інформації, що пов’язана із сексуальним життям людини, не слід переоцінювати знання жінки про її власну сексуальність і сексуальну поведінку. Через те що рівень освіти сам собою не є абсолютним показником знань у царині сексуальності, лікар може бути основним джерелом такої інформації, привносячи тим самим благополуччя у сексуальну сферу життя жінки

Найпоширеніші сексуальні труднощі в жінок середнього віку:

  • втрата зацікавленості сексом;
  • нездатність розслабитися;
  • диспареунія;
  • труднощі зі збудженням;
  • аноргазмія [1].

Приблизно у 10–15 % жінок у періоді перименопаузи відсутнє сексуальне бажання, а майже 5 % повідомляли, що взагалі не відчувають збудження [3]. Десь 20 % жінок відзначали диспареунію, а 5 % відзначали регулярність цієї проблеми.

Велике довгострокове дослідження жінок у періоді менопаузи виявило, що частота мастурбації збільшується в ранній перименопаузі й зменшується в постменопаузі [3]. Імовірно, це пов’язано із посиленням вагінального болю, який може відчувати жінка в менопаузальний період.

Жінки з вагінальною сухістю частіше страждають від диспареунії, мають проблеми зі збудженням, схильні до частої мастурбації й відчувають менше фізичного й емоційного задоволення під час сексуального контакту. Слід зауважити, що попри зниження статевого потягу та посилення больових відчуттів у період менопаузи, сексуальна активність практично не знижується.

Неможливість досягти оргазму під час статевого акту відзначають 20–30 % жінок [17]. Ця проблема може бути хронічною, набутою, загальною чи ситуаційною і може бути пов’язана з такими чинниками:

  • проблемами у стосунках;
  • досвідом сексуального насильства в минулому;
  • хронічними соматичними хворобами;
  • нетриманням сечі;
  • прийманням психотропних препаратів (антидепресанти, антипсихотики, стабілізатори настрою);
  • функціональними порушеннями та захворюваннями тазових органів.

Сексуальні труднощі в середньому віці переважно мають жінки з високим рівнем освіти, які перебувають у стосунках, мають проблеми із фізичним здоров’ям, депресію, та ті, що пережили досвід сексуального насильства [1]. Домашні чи робочі складнощі, втрати, економічні проблеми, вихід на пенсію, діти, розлучення, захворювання або хвороба партнера чи близького родича можуть бути чинниками, що спричиняють сексуальні порушення під час перименопаузи [2].

Зміна сексуальної поведінки партнера – знижена або посилена через приймання ліків – може змінити динаміку сексуальних стосунків. Несприйняття свого тіла і зниження самооцінки внаслідок надмірної ваги часто призводять до зниження сексуальної активності жінки.

Порушення статевої функції є одним з важливих виявів депресії. Це може статися й унаслідок неповного лікування депресії або побічної дії антидепресантів. Вияви сексуальної дисфункції найбільш поширені серед жінок, які приймають антидепресанти групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну [24; 28]. Найчастіші симптоми – втрата лібідо, труднощі зі збудженням, відстрочений оргазм чи аноргазмія. Сексуальна дисфункція внаслідок терапії антидепресантами може бути розцінена як невелика проблема на ранній стадії лікування. Однак за тривалого лікування пацієнтки зазвичай починають почуватися краще і більш критично ставляться до проблем сексуального функціонування та їхніх наслідків.

Жінки, що перенесли видалення матки зі збереженням яєчників, переважно не помічали порушень сексуальної функції на відміну від жінок із хірургічною менопаузою [25].

Період менопаузи пов’язаний із коливанням рівня естрогена, нерегулярним менструальним циклом і часто характеризується поєднанням симптомів надлишку й дефіциту естрогена. Таким чином, жінка впродовж одного тижня відчуває болі в молочних залозах і виражену кровотечу, а наступного тижня через дефіцит естрогена з’являються вазомоторні симптоми, порушення сну та тривога. Такі гормональні коливання безпосередньо впливають на сексуальний потяг жінки, здатність збуджуватися та/або відчувати оргазм.

Іншим наслідком дефіциту естрогена в постменопаузі є вагінальна атрофія, та, оскільки рівень естрогена загалом залишається достатнім під час останнього менструального періоду, у більшості жінок у перименопаузі цієї проблеми нема [11].

У періоді перименопаузи жінки часто скаржаться на вагінальну сухість, з якою пов’язують зміну сексуальної активності. Це відбувається не стільки через нестачу естрогена, скільки через неможливість збудитися, і як наслідок спостерігається недостатнє зволоження слизових оболонок піхви.

На відміну від менопаузи, яка пов’язана з падінням рівня естрогена, рівень тестостерону суттєво не знижується в менопаузальний період, але відзначається його поступове зниження, починаючи з середнього репродуктивного віку [13]. Призначення тестостерону жінкам пізнього репродуктивного віку та в періоді постменопаузи сприяє покращенню збудження й вагінальному зволоженню, а також знижує явища диспареунії [27].

Сексуальна дисфункція досить сильно впливає на самооцінку, настрій, стосунки з партнером [14; 28] і суттєво знижує якість життя. Крім того, сексуальне бажання є одним з ключових моментів, який визначає несексуальні аспекти у стосунках. Більшість чоловіків і жінок, які помічали нерівномірність у виявах сексуального бажання, відзначали незадоволеність стосунками [12]. За аналогічних ситуацій серед подружніх пар респонденти розцінювали шлюб як не досить щасливий [9].

Інші проблеми у стосунках, як-от недостатнє спілкування, постійна злість, образа або відчуття недооцінення також впливають на лібідо та знижують сексуальне задоволення. У більшості випадків зниження сексуального потягу призводить до розвитку дистресу у жінки незалежно від того, продовжує вона сексуальні контакти чи ні. Таким чином, вкрай важливо, щоб сексуальна проблематика жінки оцінювалася в контексті особистих обставин, статусу стосунків, сексуального досвіду й культуральних особливостей.

На сьогодні прямого зв’язку між менопаузою та частотою статевих зносин або задоволеності партнерки не виявлено. Це вказує на те, що ці аспекти сексуальної функції не пов’язані безпосередньо з менопаузою.

Психосоціальні чинники визначають сексуальну функцію в зрілому віці на рівні з функцією яєчників [18]. Задоволення партером під час статевого акта і взагалі характер стосунків разом з позитивним емоційним фоном життя жінки були визначені як найсильніші предиктори сексуального здоров’я [6].

Наявність партнера, попередньої сексуальної поведінки, якість стосунків, фізичне й психологічне здоров’я є важливими чинниками, які впливають на жіночу сексуальність у зрілому віці. Массачусетське дослідження показало, що здоров’я жінок дуже залежить від усіх аспектів сексуального функціонування [5]. У Мельбурнському довгостроковому  дослідженні щодо здоров’я жінок середнього віку були виявлені важливі чинники, які впливають на лібідо й сексуальну реакцію: рівень сексуального функціонування в минулому, зміни у стосунках, почуття до партнера та рівень естрогена. Частота сексуальних дій не залежить від рівня естрогена, але була пов’язана з колишнім рівнем сексуальної функції, зміною у стосунках, почуттями до партнера та рівнем сексуальної реакції [16].

Також довготривалі дослідження виявили, що здоров’я, психологічне функціонування і важливість сексу були пов’язані з усіма результатами сексуальної функції [3]. Так, вагінальна сухість пов’язана з мастурбацією, болем, збудженням, фізичним й емоційним задоволенням. Жінки, в яких нові стосунки мали велике значення, відчували достатнє бажання, збудження, частоту й емоційне задоволення. У той час жінки, які втратили сексуальний зв’язок зі своїм партнером, частіше повідомляли про мастурбацію, знижене збудження, невелику частоту зносин та знижене емоційне й фізичне задоволення. Одним з головних чинників, пов’язаних із сексуальною функцією, була важливість сексу, який корелювався з усіма результатами.

Загалом дослідження показало, що деякі зміни в статевій функції в перименопаузі передусім пов’язані з вагінальною сухістю, але є й інші важливі чинники, як-от патерни попереднього сексуального досвіду жінки, історія фізичного й психічного здоров’я, а також стан здоров’я партнера.

Сексуальна функція жінок середнього віку залежить від багатьох чинників, у тому числі від гормональних і  негормональних. Зв’язок важливості сексу з усіма напрямами сексуальної функції передбачає, що опитування серед  пацієнток про важливість сексу може стати ключовим пунктом у дослідженні сексуальних проблем жінок середнього віку. Виражений зв’язок фізичного здоров’я і психосоціальних чинників із сексуальною функцією підкреслює клінічну значущість цих факторів під час опитування жінок щодо сексуальної дисфункції. Потрібні подальші дослідження у діагностиці й потенційних методах лікування сексуальних розладів у жінок з метою поліпшення сексуальної функції та підвищення якості життя жінок.

І. Maidan, Junior Resercher, psychiatrist

SU «Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of O. Lukyanova NAMS of Ukraine», Kyiv

FEATURES OF SEXUAL DYSFUNCTION IN WOMEN DURING MENOPAUSE

The article discusses aspects of sexual health of middle-aged women and main types of sexual dysfunction. Hormonal and non-hormonal factors that influence sexual dysfunction were mentioned and psychosocial aspects of sexual dysfunction middle-aged women were discussed.

Keywords: middle-aged women, menopause, female sexual dysfunction.

И. С. Майдан, врач-психиатр, мл. науч. сотруд.

ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии им. акад. Е. М. Лукьяновой НАМН Украины»

ОСОБЕННОСТИ СЕКСУАЛЬНОЙ ДИСФУНКЦИИ У ЖЕНЩИН В ПЕРИОД МЕНОПАУЗЫ

Рассмотрены аспекти сексуального здоровья женщин среднего возраста и основные виды сексуально дисфункции. Указаны гормональные и негормональные факторы, влияющие на сексуальную дисфункцию, отдельно освещены психосоциальные аспекты сексуальной дисфункции женщин среднего возраста.

Ключевые слова: женщины среднего возраста, менопауза, сексуальная дисфункция у женщин.

ЛІТЕРАТУРА/REFERNCES

  1. Addis IB, Van Den Eeden SK, Wassel-Fyr CL et al. Sexual activity and function in middle-aged and older women. Obstet Gynecol 2006;107:755-64.
  2. Amore M, Di Donato P, Berti A et al. Sexual and psychological symptoms in the climacteric years. Maturitas 2007;56:303-11.
  3. Avis NE, Brockwell S, Randolph JF Jr et al. Longitudinal changes in sexual functioning as women transition through menopause: results from the Study of Women’s Health Across the Nation. Menopause 2009;16:442-52.
  4. Avis NE, Brockwell S, Randolph JF Jr, Shen S, Cain VS, Ory M et al. Longitudinal changes in sexual functioning as women transition through menopause: Results from the study of women’s health across the nation. Menopause 2009;16:442-52.
  5. Avis NE, Stellato R, Crawford S, Johannes C, Longcope C. Is there an association between menopause status and sexual functioning? Menopause 2000;7:297-309.
  6. Bancroft J, Loftus J, Long JS. Distress about sex: A national survey of women in heterosexual relationships. Arch Sex Behav 2003;32:193-208.
  7. Basson R. Women’s sexual dysfunction: Revised and expanded CMAJ 2005;172:1327-33.
  8. Brambilla D,     McKinlay    S,      Johannes           Defining     the perimenopause for application in epidemiologic investigations. Am J Epidemiol 1994;140:1091-5.
  9. Brezsnyak M, Whisman MA. Sexual desire and relationship functioning: the effects of marital satisfaction and power. J Sex Marital Ther 2004;30:199-217.
  10. Cain VS, Johannes CB, Avis NE, Mohr B, Schocken M, Skurnick J et al. Sexual functioning and practices in a multiethnic study of midlife women: Baseline results from SWAN. J Sex Res 2003;40:266-76.
  11. Crandell C. Vaginal estrogen preparations: a review of safety and efficacy for vaginal atrophy. J Womens Health (Larchmt) 2002;10:857-77.
  12. Davies S, Katz J, Jackson JL. Sexual desire discrepancies: effects on sexual and relationship satisfaction in heterosexual dating couples. Arch Sex Behav 1999;28:553-67.
  13. Davison SL, Bell R, Donath S, Montalto JG, Davis SR. Androgen levels in adult females: changes with age, menopause, and oophorectomy. J Clin Endocrinol Metab 2005;90:3847-53.
  14. Davison SL, Bell RJ, LaChina M, Holden SL, Davis SR. The relationship between self-reported sexual satisfaction and general well-being in women. J Sex Med 2009;6:2690-7.
  15. Dennerstein L, Dudley EC, Burger H. Are changes in sexual functioning during midlife due to aging or menopause? Fertil Steril 2001;76:456-60.
  16. Dennerstein L, Hayes RD. Confronting the challenges: Epidemiological study of female sexual dysfunction and the menopause. J Sex Med 2005;2(Suppl 3):118–32.
  17. Harris JM, Cherkas LF, Kato BS, Heiman JR, Spector TD. Normal variations in personality are associated with coital orgasmic infrequency in heterosexual women: a population-based study. J Sex Med 2008;5:1177-83.
  18. Hawton K, Gath D, Day A. Sexual function in a community sample of middle‑aged women with partners: Effects of age, marital, socioeconomic, psychiatric, gynecological, and menopausal factors. Arch Sex Behav 1994;23:375-95.
  19. Kaplan HS. Disorders of sexual desire and other new concepts and techniques in sex therapy. New York: Brunner/Hazel Publications; 1979.
  20. Kinsey A. Sexual behavior in the human female. Philadelphia: Saunders; 1953.
  21. Laumann EO, Paik A, Rosen RC. Sexual dysfunction in the United States: Prevalence and predictors. JAMA 1999;281:537-44.
  22. Magon N. Babu KM. Medicalisation of female sexuality. Int J Clin Cases Investig 2011;2:1–2.
  23. Masters WH, Johnson VE. Human sexual response. Boston: Little, Brown; 1966.
  24. Montejo AL, Llorca G, Izquierdo JA, Rico-Villademoros F. Incidence of sexual dysfunction associated with antidepressant agents: a prospective multicenter study of 1022 outpatients. Spanish Working Group for the Study of Psychotropic-Related Sexual Dysfunction. J Clin Psychiatry 2001;62 (Suppl 3):10-21.
  25. Nathorst-Boos J, von Schoultz H. Psychological reactions and sexual life after hysterectomy with and without oophorectomy. Gynecol Obstet Invest 1992;34:97-101.
  26. Sand M, Fisher WA. Women’s endorsement of models of female sexual response: The nurses’ sexuality study. J Sex Med 2007;4:708-19.
  27. Somboonporn W, Davis S, Seif MW, Bell R. Testosterone for peri– and postmenopausal women. Cochrane Database Syst Rev 2005;4:CD004509.
  28. Williams VS, Baldwin DS, Hogue SL, Fehnel SE, Hollis KA, Edin HM. Estimating the prevalence and impact of antidepressant-induced sexual dysfunction in 2 European countries: a cross-sectional patient survey. J Clin Psychiatry 2006;67:204-10.
  29. World Health Organization. Research on the menopause in the 1990s, WHO technical services report series no. 866 82. Geneva: World Health Organization; 1996.

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH