Результати контрольованої стимуляції у програмах донації ооцитів

Т. А. Продан, лікар акушер-гінеколог, МЦ «Мати та дитина»

Н.О. Данкович, д-р мед. наук., проф., генеральний директор МЦ «Мати та дитина»

О. М. Бабенко, лікар акушер-гінеколог, канд. мед. наук., доцент, МЦ «Мати та дитина»

Метою роботи було вивчення ефективності контрольованої стимуляції овуляції у донорів ооцитів залежно від протоколу стимуляції.

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було проаналізовано медичну документацію 120 донорів ооцитів, яким проводилася стимуляція суперовуляції в медичному центрі «Мати та дитина» у 2012–2015 рр. Всі картки були розподілені на дві групи: до І групи увійшли жінки, у яких в циклі стимуляції для запобігання передчасним пікам лютеїнізуючого гормону  використовувався агоніст гонадотропін-рилізінг гормон (n=70), а до ІІ – у яких використовувався антагоніст (n=50).

Результати. Середня тривалість стимуляції при використанні агоністів гонадотропін-рилізінг гормонів була в середньому на 2 дні довшою. Загальна кількість витраченого рекомбінантного фолікулостимулюючого гормону була також достовірно (у середньому на 500 МО) більшою, а отриманих фолікулів та яйцеклітин – меншою.

Висновки. Таким чином, проведене дослідження продемонструвало, що оптимальним у програмах отримання донорських ооцитів є протокол стимуляції суперовуляції з використанням щодобових доз антагоністу гонадотропін-рилізінг гормонів для запобігання передчасним пікам лютеїнізуючого гормону. Подальший пошук з метою оптимізації схем стимуляції суперовуляції у донорів доцільно проводити в межах саме даного протоколу.

Ключові слова:  екстракорпоральне запліднення, стимуляція суперовуляції, донорство ооцитів.

Проблема інфертильності подружніх пар набуває сьогодні не тільки медичного, а й великого соціально-демографічного та економічного значення [1]. За даними ВООЗ (2009), понад 100 млн подружніх пар безплідні і їх кількість з кожним роком зростає [1]. Частота безплідних шлюбів серед подружжя репродуктивного віку коливається від 20 % до 30 % [2; 3]. Причиною безплідного шлюбу в 40–50 % випадків є патологія репродуктивної системи в одного з партнерів, рідше – в 25–30 % – в обох [4]. Методи допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) є найбільш ефективними в подоланні різних форм чоловічого та жіночого безпліддя. Вони розвиваються і вдосконалюються, з їхньою допомогою у світі народилося понад 2 млн дітей. Однак незважаючи на всі досягнення, частота настання вагітності все ще залишається порівняно низькою і становить 25–30 % на цикл лікування, причому за останні 10 років цей показник істотно не змінився [1]. Це пов’язано з великою кількістю різних чинників, що впливають на репродуктивний процес.

При цьому актуальним та важливим залишається питання про отримання вагітності у жінок з важкими або некурабельними (незворотніми) змінами в яєчниках. При цьому функція яєчників, хоча і частково, може бути збережена або бути відсутньою. Для лікування безпліддя, обумовленого перерахованими вище факторами, широко застосовується програма донації ооцитів. Показання до донації ооцитів: первинне випадання функції яєчників через агенезію і/або дисгенезію гонад; передчасне випадання функції яєчників – гіпергонадотропна аменорея в жінок молодше 35 років; передчасне ятрогенне випадання функції яєчників – гіпергонадотропна аменорея в жінок внаслідок хірургічного втручання або радіаційного, або хіміотерапевтичного ураження гонад; синдром резистентних яєчників; пізній репродуктивний вік жінки; носійство аутосомно-рецесивних хвороб; менопауза [4].

Згідно з наказом МОЗ України № 787,  проведення запліднення in vitro (ЗІВ) з використанням донорських ооцитів можливо в таких випадках: відсутність ооцитів набута чи вроджена, обумовлена природною менопаузою; ризик передачі спадкових захворювань; невдалі повторні спроби ЗІВ при низькій якості ембріонів та незадовільному реагуванні яєчників на контрольовану стимуляцію і неодноразовому отриманні ооцитів та ембріонів низької якості [5]. У літературі не існує єдиного погляду щодо протоколів стимуляції у донорів ооцитів. Нами також не знайдено даних щодо їх ефективності.

Отже, метою роботи було вивчення ефективності контрольованої стимуляції овуляції у донорів ооцитів залежно від протоколу стимуляції.

Матеріали та методи дослідження

Для досягнення поставленої мети було проаналізовано медичну документацію 120 донорів ооцитів, яким проводилася стимуляція суперовуляції в медичному центрі «Мати та дитина» у 2012–2015 рр. Всі картки були розподілені на дві групи. До першої групи увійшли жінки, у яких у циклі стимуляції для запобігання передчасним пікам лютеїнізуючого гормону (ЛГ) використовувався агоніст гонадотропін-рилізінг гормону (а-ГнРГ) (n=70), а до другої – у яких використовувався антагоніст ГнРГ (ант-ГнРГ) (n=50) .

До групи донорів ооцитів включали жінок з такими характеристиками: вік у межах від 20 до 30 років, відсутність шкідливих звичок, будь-якої соматичної патології, наявність нормального каріотипу, наявність хоча б одних пологів в анамнезі. Пацієнтки обох груп отримували з 2–3 дня менструації в межах протоколу контрольованої стимуляції овуляції щодобові ін’єкції фолітропіну бета (Пурегон, Н. В. Органон, Нідерланди) по 150–200 МО залежно від ІМТ та кількості антральних фолікулів (КАФ)  у вигляді підшкірних ін’єкцій протягом 6–12 днів. При досягненні щонайменше 3 фолікулів розміром 17 мм, пацієнткам вводили хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ)  5000 МО внутрішньом’язово. Через 36 годин після введення ХГЛ  проводили трансвагінальну пункцію фолікулів.  В І групі аГнРГ (триптореліна ацетат 3,75 мг) використовували з 21 дня попереднього до стимуляції циклу у вигляді одноразової  ін’єкції (Діферелін, IPSEN PHARMA BIOTECH), а в II  ант-ГнРГ (ганіреліксу ацетат 0,5 мг/мл) –  з 6-го або 7-го дня стимуляції у вигляді щодобових ін’єкцій (Оргалутран, Organon Ltd, Ireland.). Вказані препарати вводили до дня, який передував введенню ХГЛ.

Оцінювали тривалість стимуляції, кількість витрачених препаратів, отриманих фолікулів, яйцеклітин та їхню якість. Оброблення даних проводили з використанням методів варіаційної статистики, рангового критерію Манна-Уїтні, χ2-критерію і точного критерію Фішера.

Результати дослідження та його обговорення

Обстежені донори ооцитів були у віці від 20 до 30 років, середній вік достовірно не відрізнявся  у групах і становив 26,15±0,35 і 25,73±0,68 років відповідно у І та ІІ групах (p>0,05). Між групами не зареєстровано статистично  значущих відмінностей за соціальним станом, соматичним, гінекологічним та репродуктивним анамнезом  (p>0,05).

Всі жінки мали щонайменше одні пологи в анамнезі, оскільки це  один з обов’язкових критеріїв відбору до програм донорства ооцитів. Середня кількість вагітностей (1,85±0,16 та 1,92±0,18 відповідно по групах)  та  пологів (1,34±0,12 та 1,27±0,09 відповідно по групах)   в обох групах була схожою (p>0,05).    Вивчення клінічних даних продемонструвало відсутність ожиріння в усіх обстежених: ІМТ у жінок обох груп істотно не відрізнявся та складав 21,84±1,28 та 22,27±1,63 кг/м2. Основні показники гормонального статусу у всіх обстежених донорів ооцитів були в межах норми (p>0,05) та не відрізнялись від таких у здорових жінок [6]. Ультразвукове дослідження не виявило патологічних утворень органів малого тазу. КАФ у донорів обох груп становив 8–10 на один яєчник: 8,45±0,76 й 9,12±0,68 відповідно по групах (p>0,05).

Усім жінкам після повного клініко-лабораторного  обстеження на 2–3-й день менструального циклу виконувалося УЗД органів малого тазу, й при відсутності патологічних  утворень у яєчниках, структурних змін ендометрію та його товщині не більше 3,5 мм починали стимуляцію суперовуляції. Середня тривалість стимуляції (див. табл.) у пацієнток І групи склала в середньому  11,25±0,05 днів порівняно з 13,03±0,04 днів  (p<0,05) у ІІ групі. Тобто стимуляція суперовуляції при використанні а-ГРГ тривала на 2 дні довше, ніж при використанні ант-ГРГ. Загальна кількість витраченого рФСГ була також достовірно (на 500 МО) більшою (2450,19±121,43 МО у порівнянні з 1960,67±117,26 МО, p<0,05).

Таблиця

Результати контрольованої стимуляції яєчників  донорів ооцитів

Покажчик Група І, n=70 Група ІІ , n=50
Період стимуляції 13,03±0,04 11,25±0,05 *
Кількість рФСГ (МО) 2450,19±121,43 1960,67±117,26 *
Кількість отриманих фолікулів 25,15±0,77 32,41±0,83*
Кількість отриманих ооцитів 21,07±0,38 20,59±0,42
Кількість зрілих ооцитів 16,53±0,17 19,12±0,21*
Примітка. *- різниця між групами статистично достовірна, p<0,05.

Кількість отриманих фолікулів при використанні ант-ГнРГ була достовірно вищою (32,41±0,83 у порівнянні з 25,15±0,77 при використанні а-ГнРГ, p<0,05). Тоді як кількість отриманих ооцитів достовірно не відрізнялась і становила близько 20 яйцеклітин (21,07±0,38 та 20,59±0,42 відповідно по групах, p>0,05).  Водночас кількість якісних (зрілих) ооцитів у І групі була достовірно нижчою (6,53±0,17 та 19,12±0,21 відповідно по групах, p<0,05).

Вивчення ускладнень перебігу контрольованої стимуляції яєчників показало, що у 23 жінок (32,85 %) І  групи та  у 7 жінок ІІ групи (14,00 %) розвинувся синдром гіперстимуляції 1 ст. (p<0,05), а ще у 2 жінок  (2,86 %), у яких використовувався а-ГнРГ, – СГЯ 3 ст.

Таким чином, проведене ретроспективне дослідження показало, що у донорів ооцитів використання агоністів гонадотропін-рилізінг гормонів підвищує тривалість стимуляції, кількість використаного препарату ФСГ з паралельним зниженням кількості отриманих яйцеклітин та їхньої якості.

Висновки

Оптимальним у програмах отримання донорських ооцитів є протокол стимуляції суперовуляції з використанням щодобових доз антагоністу гонадотропін-рилізінг гормонів для запобігання передчасним пікам ЛГ. Подальший пошук з метою оптимізації схем стимуляції суперовуляції у донорів доцільно проводити в межах саме даного протоколу.

        

 Стаття надана МЦ «Мати та дитина»

РЕЗУЛЬТАТЫ КОНТРОЛИРУЕМОЙ СТИМУЛЯЦИИ ОВУЛЯЦИИ В ПРОГРАММАХ ДОНАЦИИ ООЦИТОВ

        

Т. А. Продан, врач акушер-гинеколог, МЦ «Мати та дитина»

Н. А. Данкович, д-р. мед, наук., проф., генеральный директор МЦ «Мати та дитина»

О. М. Бабенко, врач акушер-гинеколог, канд. мед. наук, доцент, МЦ «Мати та дитина»

Целью работы было изучение эффективности контролируемой стимуляции овуляции у доноров ооцитов в зависимости от протокола стимуляции.

Материалы и методы исследования. Для достижения поставленной цели была проанализирована медицинская документация 120 доноров ооцитов, которым проводилась стимуляция суперовуляции в медицинском центре “Мати та дитина” в 2012-2015 годах. Все карточки были распределены на две группы: в первую группу вошли женщины, у которых в цикле стимуляции для предупреждения преждевременных пиков лютеинизирующего гормона использовался агонист гонадотропин-рилизинг гормона (n=70), а во вторую – в которых использовался антагонист (n = 50).

Результаты. Средняя продолжительность стимуляции при использовании агонистов гонадотропинрилизинг гормонов была в среднем на 2 дня дольше. Общее количество затраченного рекомбинантного фолликулостимулирующего гормона была также достоверно (в среднем на 500 МЕ) больше, а полученных фолликула и яйцеклеток – меньше.

Выводы. Таким образом, проведенное исследование показало, что оптимальным в программах получения донорских ооцитов является протокол стимуляции суперовуляции с использованием ежедневных доз антагониста гонадотропинрилизинг гормонов для предупреждения преждевременных пиков лютеинизирующего гормона. Дальнейший поиск с целью оптимизации схем стимуляции суперовуляции у доноров целесообразно проводить в рамках именно данного протокола.

Ключевые слова: экстракорпоральное оплодотворение, стимуляция суперовуляции, донорство ооцитов

  

RESULTS OF CONTROLLED OVARIAN STIMULATION  IN PROGRAMS

 OF OOCYT DONATION

  1. Prodan, Obstetrician-Gynecologist, Medical Center «Mother and Child»

 N.  Dankovich, Doc. of Med. Sciences, Prof., General Director Medical Center «Mother and Child»

  1. Babenko, Obstetrician-Gynecologist, Cand. of Med. Sciences, Medical Center «Mother and Child»

The aim of the study was to study the effectiveness of controlled ovarian stimulation in oocyte donors depending on the stimulation protocol.

Materials and methods of research. To achieve this goal, the medical documentation of 120 oocyte donors was analyzed, which was stimulated  in the Medical Center “Mother and Child” in 2012-2015. All medical cards were divided into two groups: the first group included women in which was used a gonadotropin-releasing hormone agonist (n = 70) in the stimulation cycle to prevent premature luteinizing hormone peaks (n = 70), and the second group used an antagonist (n = 50) .

Results. The average duration of stimulation in case of usage of gonadotropin-releasing hormone agonists was on average 2 days longer. The total amount of recombinant follicle-stimulating hormone was also significantly (on average 500 IU) more, and the resulting follicle and oocytes – less.

The conclusion. Thus, the study showed that optimal protocol for obtaining donor oocytes is a protocol with usage daily doses of a gonadotropin-releasing hormone antagonist to prevent premature luteinizing hormone peaks. Further search for the purpose of optimizing the schemes of stimulation of superovulation in donors is  to be carried out within the framework of this particular protocol.

Key words: in vitro fertilization, stimulation of superovulation, donation of oocytes

ЛІТЕРАТУРА

  1. Палыга И. Е. Клинический анализ неудачных попыток использования вспомогательных репродуктивных технологий / И. Е. Палыга // Здоровье женщины. – № 8 (84). – 2013. – C. 164–166.
  2. Гьюдайс Л. С. Имплантирующаяся оплодотворенная яйцеклетка и материнский организм // Проблемы эндокринологии. – 2009. – № 5. – С. 30–32.
  3. Баскаков В. П. Состояние репродуктивной системы женщины при эндометриозе // Проблемы репродукции. – 2005. – № 2. – С. 15–18.
  4. Авраменко Н. В. Вспомогательные репродуктивные технологии // Запорожский медицинский журнал. – № 3 (84). – 2014. – С. 95–100.
  5. Наказ МОЗ 09.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні».
  6. Лабораторный справочник СИНЭВО : под ред. Небыльцовой О. В. – К.: ООО «Доктор5Медиа», 2011. – 420 с.

REFERENCES

 

  1. Palyiga I. E. Klinicheskiy analiz neudachnyih popyitok ispolzovaniya vspomagatelnyih reproduktivnyih tehnologiy/I.E. Palyiga // Zdorove zhenschinyi. – № 8 (84). – 2013. – C. 164–166.
  2. Gyudays L. S. Implantiruyuschayasya oplodotvorennaya yaytsekletka i materinskiy organizm // Problemyi endokrinologii. – 2009. – № 5. – S. 30–32.
  3. Baskakov V. P. Sostoyanie reproduktivnoy sistemyi zhenschinyi pri endometrioze // Problemyi reproduktsii. – 2005. – № 2. – S. 15–18.
  4. Avramenko N. V. Vspomogatelnyie reproduktivnyie tehnologii // Zaporozhskiy meditsinskiy zhurnal. – № 3 (84). – 2014. – S. 95–100.
  5. Nakaz MOZ 09.09.2013 № 787 Pro zatverdzhennya Poryadku zastosuvannya dopomIzhnih reproduktivnih tehnologIy v UkraYinI.
  6. Laboratornyiy spravochnik SINEVO : pod red. Nebyiltsovoy O.V. – K.: OOO «Doktor5Media», 2011. – 420 s.

 

 

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH