Сучасні можливості діагностики та лікування папіломавірусної інфекції шийки матки в жінок з порушеннями репродуктивного здоров’я

Вл. В. Подольський,1 В. В. Подольський1,2, А. В. Дербак1,2
1ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. акад. О. М. Лук’янової НАМН України»
2Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика

Список скорочень:

ЖФВ – жінки фертильного віку
ПРЗ – порушення репродуктивного здоров’я
ВПЛ – вірус папіломи людини
ПВЛ – папіломавірус людини
ПВІ – папіломавірусна інфекція
РШМ – рак шийки матки
PCNA – проліферативно-клітинно-нуклеарний антиген
СЕА – канцер-ембріональний антиген
ФНП – фактор некрозу пухлин
ХЗЗСО – хронічні запальні захворювання статевих органів

Збільшення кількості жінок фертильного віку, інфікованих папіломавірусом людини (ПВЛ), є реальною загрозою для репродуктивного здоров’я цієї категорії. Автори розробили діагностувальний алгоритм для жінок із ПВЛ під час вагітності та в післяпологовому періоді.

Ключові слова: жінки фертильного віку, вагітні, папіломавірус людини, шийка матки, репродуктивне здоров’я.

Дослідження провідних вітчизняних вчених [1; 4], проведені в попередні роки, показали, що стан репродуктивного здоров’я населення України викликає занепокоєння, оскільки не лише не відповідає міжнародним стандартам, а й зазнав впливу, особливо останнім десятиріччям, негативних чинників, що спричиняють зростання захворюваності в жінок [2; 3]. Серед найбільш впливових чинників можна назвати  соціально-економічні зміни й погіршення умов життя значної частини населення. Це призводить до порушення психологічного стану, соматичних і ракових захворювань, які впливають не лише на рівень народжуваності, а й на життєздатність майбутніх поколінь.

Проте чи не найбільший вплив на порушення репродуктивного здоров’я (ПРЗ) у жінок фертильного віку (ЖФВ) здійснюють мікроби, віруси та їхні асоціації, що спричиняють запальні захворювання органів малого таза. В Україні ці проблеми виникають  майже у 60 % ЖФВ. Неабияку роль останніми роками відіграє папіломавірус людини (ПВЛ) у зв’язку з різким зростанням інфікованості населення цим збудником, зі значною його контагіозністю і здатністю викликати злоякісну трансформацію уражених органів [5; 6].

Вірусні генітальні інфекції у ЖФВ становлять серйозну медико-соціальну проблему, оскільки швидкими темпами інфікується населення саме молодого репродуктивного віку, а це може стати серйозною причиною скорочення репродуктивного потенціалу нації. Наразі отримані переконливі докази того, що ВПЛ є однією з основних причин декількох типів злоякісних трансформацій, що включають генітальний рак, у тому числі рак шийки матки (РШМ). За даними ВООЗ, в економічно розвинутих країнах за 10 років помічено зростання дисплазій і помолодшання РШМ, зокрема й у вагітних. Захворювання серед молодих жінок зросло вдвічі! У світі щороку реєструють приблизно 500 тис. випадків РШМ, кожний другий закінчується смертю пацієнтки протягом першого року після встановлення діагнозу. Частота виявлення РШМ під час вагітності коливається від 1:2000 до 1:5000. Преінвазивна карцинома in situ трапляється частіше: десь один випадок на 770 вагітних [7].

Згідно з даними Міжнародної організації з досліджень раку (IARC, 2004), у 98 % випадків РШМ у світі виявляються 13 типів ПВЛ, з них серотипи 16, 18 ВПЛ є етіологічним агентом РШМ, першого виявленого типу раку в жінок, викликаного вірусом, а серотипи 31, 33, 35 – потенційними канцерогенами.

Доведено, що персистенція або очищення від ВПЛ залежить саме від імунної відповіді організму-хазяїна як важливого кофактора в розвитку РШМ. Глибина імунологічних порушень визначається не стільки ступенем важкості, скільки площею ураження шийки матки, а саме в пацієнток з поширеними ураженнями спостерігається й вища частота вагінальних дисбіозів.

На сьогодні не існує чітких даних про негативний вплив ВПЛ на перебіг вагітності, пологів і післяпологовий період. Водночас відомо, що інфікування вагітних жінок бактеріально-вірусними асоціаціями (ізольоване інфікування ВПЛ трапляється рідко) або реактивація латентної, наявної до вагітності інфекції на фоні характерних змін в імунній, гормональній системах і мікробіоценозі призводить до акушерських і перинатальних ускладнень. Це самовільні аборти, у тому числі вагітності, що не розвиваються; передчасні пологи, частіше внаслідок передчасного розриву навколоплідних оболонок; хоріоамніоніти; порушення плодово-плацентарної гемодинаміки; синдром затримки розвитку плода; народження дітей з низькою масою тіла; внутрішньоутробне інфікування плода [8].

Мета. Визначити сучасні можливості діагностики й лікування папіломавірусної інфекції (ПВІ) шийки матки в жінок із ПРЗ.

Матеріали та методи дослідження. Проаналізовано стан репродуктивного здоров’я  (РЗ) у 100 жінок, інфікованих ПВЛ.

Досліджено стан імунної системи у жінок із ПВЛ протягом року після пологів і порівняно дані у разі інфікування високоонкогенними типами із низькоонкогенними. Вивчено концентрацію цитокінів: фактору некрозу пухлин (ФНП), ІL-6, розчинного рецептора інтерлейкіну-2 (рІL-2Р), ІL-4, ІL-10; рівнів лізоциму й циркулюючих імунних комплексів у сироватці досліджуваної групи.

У жінок із ПВЛ вперше було проведено дослідження морфологічних й імуногістологічних особливостей плацент та імуноцитохімічних особливостей ендоцервіксу в післяпологовому періоді.

Морфологічні дослідження змін у структурах плаценти у разі ПВІ виконані в поодиноких дослідженнях на культурі тканини цитотрофобласта.

Результати та їх обговорення. Середній вік обстежених жінок – 20–25 років. Високоонкогенний тип ПВЛ виявлений у 88 випадках (жінки І групи), низькоонкогенний тип – у 12 жінок (ІІ група).

ВПЛ діагностували методом полімеразно-ланцюгової реакції. Найчастіше виявляли 16-й тип ВПЛ у 36 (40,9 %) жінок і 33-й тип ВПЛ – у 21 (20,45 %) жінок.

Під час вивчення ПРЗ у жінок із ПВЛ найчастіше виявляли (див. рис. 1):

  • хронічні запальні захворювання статевих органів (ХЗЗСО) – у 42 досліджуваних (42 %);
  • порушення менструального циклу – у 17 (17 %);
  • невиношування вагітності – у 21 (21 %);
  • аборти – у 10 (10 %);
  • безпліддя – у 10 (10 %) обстежених.

У цих жінок був виявлений дифузний токсичний зоб легкого ступеня (у 30 випадках), а також середнього й важкого ступеня (у 10 випадках). Ці жінки мали значно більш виражені ПРЗ у порівнянні із жінками, які були інфіковані ПВЛ, але мали нормальне функціонування щитоподібної залози.

Рис. 1. Порушення репродуктивного здоров’я у жінок, інфікованих ПВЛ

Обстеження жінок як під час вагітності, так і в післяпологовому періоді, виявили клінічні, субклінічні й латентні форми ПВІ. Із обстежених жінок із ПВЛ у 40 % діагностовано клінічні форми ПВІ, у 25 % – субклінічні, у 35 % – латентні форми. Протягом року після пологів було встановлено клінічні форми у 10 % досліджуваних, субклінічні – у 20 %, латентні – у 5 %.

У жінок із ПВЛ спостерігалася загроза переривання вагітності – у 20 %, у 10 % досліджуваних відбулися мимовільні викидні, у 5 % – передчасні пологи. У пологах у 20 % жінок було передчасне відходження навколоплідних вод і дистрес плода. Оперативні втручання в пологах становили 30 %. Серед оперативних втручань у 20 % жінок проводили кесарів розтин, у 8 % – ручне відділення та видалення посліду, у 2 % – епізіотомію. Найчастіше показом до кесаревого розтину був дистрес плода (60 %) та дискоординована пологова діяльність (25 %).

У 2 % жінок у пізньому післяпологовому періоді діагностовано ендометрит.

Порівняно кращий перебіг вагітності, пологів і післяпологового періоду мали жінки, які отримували відповідну прегравідарну підготовку, що полягала в лікуванні супутньої бактеріально-вірусної інфекції, ліквідації субклінічних і клінічних форм ПВІ та за необхідності терапії супутніх захворювань.

Велику роль у виникненні неоплазії та РШМ відіграє імунна система. Саме за зниженої відповіді різних ланок імунітету ВПЛ має більше можливостей для тривалого персистування й інтеграції в уражені клітини.

Тривала ПВІ асоціюється з браком вродженого імунітету, що виявляється у відсутності запалення під час реплікації вірусу, супресії секреції інтерферону та затримки активації адаптивного імунітету.

У жінок із ПВЛ суттєво підвищується як імунна відповідь у вигляді широкого спектра цитокінів як медіаторів природного імунітету (ФНП та ІL-6), так і специфічна імунна відповідь, що виявляється у підвищеному продукуванні ІL-4, а також підсиленій регуляції запального процесу, яка розвивається за специфічної імунної відповіді у вигляді підвищеного продукування ІL-10. Треба зауважити, що більш виражена реакція (підвищене продукування цитокінів) спостерігалася в жінок, інфікованих низькоонкогенним ПВЛ (табл. 1).

Отже, у жінок із ПВЛ, як зазначалося вище, суттєво підвищується імунна відповідь. У жінок, інфікованих низькоонкогенним ПВЛ, продукція рецептора цитокінів була меншою, ніж у жінок, в яких виявляли високоонкогенні типи ПВЛ. Про активну регуляцію цієї особливості свідчить той факт, що в жінок з високоонкогенними штамами ПВЛ був підвищений рівень розчинного рецептора ІL-2 (рІL-2Р). Підвищення рецептора супресує синтез цитокіна, чим пояснюється знижена відповідь імунної системи на ВПЛ високоонкогенного типу. У результаті етіопатогенетичного лікування помічено деяке покращення показників імунної системи (див. табл. 1).

Таблиця 1. Показники імунної системи у жінок, інфікованих ПВЛ, у динаміці лікування

Жінки, (n = 200)Показники імунної системи
ФНП,
пг/мл
IL-6,
пг/мл
рIL-2Р,
нг/мл
IL-4,
пг/мл
IL-10,
пг/мл
ЦІК,
г/л
Лізоцим,
г/л
Високоонкогенний тип ВПЛ, (n = 50):
- до лікування19,9 ± 3,015,8 ± 4,72,2 ± 0,0614,2 ± 8,06,1 ± 1,70,042 ± 0,0010,012 ± 0,00006
- після лікування12,2 ± 3,07,3 ± 2,70,86 ± 0,0912,2 ± 8,0
5,1 ± 2,8
(0,022 ± 0,01)*
0,0099 ± 0,0008
Низькоонкогенний тип ВПЛ, (n = 50):
- до лікування24,5 ± 6,721,6 ± 5,50,8 ± 0,0936,9 ± 8,08,3 ± 2,00,036 ± 0,0020,015 ± 0,002
- після лікування3,09 ± 1,92,83± 1,40,88 ± 0,21--0,0330,0077 ± 0,0008
Р1 – 3 < 0,0001
2 – 3 < 0,002
1 – 2 = 0,06
1 – 3 < 0,002
2 – 3 < 0,04
1 – 2 < 0,01
2 – 3 < 0,02
1 – 2 < 0,041 – 2 = 0,05n.s.1 – 3 < 0,01
2 – 3 < 0,03

Аналіз отриманих даних дослідження плацент від жінок із ПВЛ виявив деякі загальні зміни в плаценті.

Макроскопічно – маса й розміри плацент відповідали терміну гестації та не відрізнялися від плацент здорових жінок.

Гістологічно в усіх плацентах від жінок із ПВІ виявлені зміни щодо вогнищевих розладів кровообігу у вигляді крововиливів у міжворсинчастий простір, повнокров’я судин ворсин, набряку їх строми, збільшення кількості фібриноїдних мас у міжворсинчастому просторі на тлі плацентарної недостатності І ступеня. У децидуальній оболонці виявлені також вогнища лімфоцитарної інфільтрації. У плацентах цієї групи відмічено збільшення кількості фібриноїдних мас, що оточують переважно безсудинні ворсини з фіброзованою стромою, утворюючи великі конгломерати замурованих у фібриноїд ворсин. Помічено також окремі ворсини, які оточені фібриноїдом і ділянки зі щільно розташованими ворсинами з наявністю фібриноїдних мас. У вогнищах позаворсинчастого трофобласта виявляються клітини трофобласта зі зруйнованою цитоплазмою і наявністю роздроблених структур: за даними літератури віруси ПВІ були виявлені саме у позаворсинчастому трофобласті.

У групі жінок із ПВІ, які отримували лікування на етапі прегравідарної підготовки, зміни були менш виразними й мали вогнищевий, нерівномірний характер. Так, у плацентах зменшена кількість і розповсюдженість фібриноїдних мас і крововиливів у міжворсинчастий простір, фіброзованих ворсинок і вогнищ фіброзу навколо судин. Слід звернути увагу, що в плацентах цієї групи більш виразні компенсаторні реакції у вигляді збільшення синцитіальних вузликів, ангіоматозу й спеціалізованих термінальних ворсин.

У плацентах від жінок із дисплазією шийки матки II–III ступеня на фоні ворсин, які відповідають терміну гестації, спостерігаються вогнища відносної незрілості ворсинчастого дерева за типом варіанта дисоційованого розвитку ворсин, коли поряд із нормальними термінальними ворсинами трапляються зони проміжних диференційованих і незрілих ворсин, але на фоні переважання ворсин, які відповідають строку гестації.

У більшості плацент є порушення архітектоніки ворсин, виразна макрофагальна реакція, дистрофічні зміни в синцитієві з наявністю великих клітин, а також периваскулярні фіброзні муфти навколо судин.

Під час імуногістохімічного дослідження в групі жінок із ПВЛ, які не отримували лікування на етапі прегравідарної підготовки, виявлена висока експресія проліферативно-клітинно-нуклеарного антигена [PCNA] (3 бали) в ядрах синцитію ворсин і трофобласта у  порівнянні з групою здорових жінок. Поширеність імуногістохімічної реакції становила 28 %. Також був виявлений канцер-ембріональний антиген (СЕА): поширеність імуногістохімічної реакції становила 10 %, і р16 – 3 %. Слід зазначити, що в кожному полі зору були наявні великі ядра з виразною експресією PCNA. У групі досліджень жінок із ПВЛ із цервікальною інтраепітеліальною неоплазією середнього та важкого ступеня експресія PCNA була також високою (3 бали) і спостерігалася у 30 % клітин, СЕА становив два бали, поширеність реакції – 20 %, а реакції р16 –               30 %. У групі жінок із ПВЛ, які отримували лікування, кількість позитивних ядер була зменшена, експресія PCNA становила 1 бал, поширеність імуногістохімічної реакції – 2 %; СЕА та р16 виявлені не були.

Аналіз проведених імуноцитохімічних досліджень цитологічних мазків цих жінок у післяпологовому періоді показав, що більш виразні зміни епітелію ендоцервіксу спостерігалися в жінок із ПВЛ із цервікальною інтраепітеліальною неоплазією середнього й важкого ступеня та в тих пацієнток, які не отримували лікування на етапі прегравідарної підготовки. Інтенсивність експресії Кі-67 і р16 становила 2–3 бали й була більш поширеною в мазках жінок, які не лікувалися, та з атиповими кольпоскопічними змінами шийки матки. У групі жінок, що не отримували лікування, була виражена проліферація епітелію у двох випадках; під час імуногістохімічного дослідження інтенсивність реакції на Кі-67 становила два бали в ядрах клітин епітелію ендоцервікса, на р16 – 1–2 бали в ядрах і цитоплазмі клітин епітелію ендоцервікса. В одному випадку цієї групи були помічені легкі диспластичні зміни.

Отже, аналіз отриманих результатів дослідження плацент у жінок із ПВІ, які не лікувалися, та з цервікальною інтраепітеліальною неоплазією ІІ–ІІІ ступеня виявив розповсюджені зміни в децидуальній оболонці, позаворсинчастому трофобласті з виразними проявами апоптозу децидуальних клітин і клітин цитотрофобласта, в яких також була висока експресія проліферативно-клітинно-нуклеарного антигена в ядрах і СЕА та р16 у цитоплазмі на фоні плацентарної недостатності й середнього ступеня виразності компенсаторних реакцій. Отримані результати можуть підтверджувати імунологічний аспект невиношування вагітності, який був виявлений при інфікуванні вірусом папіломи людини в плацентарній тканині.

Під час проведення імуноцитохімії цитологічних мазків в цієї групи  жінок, інфікованих ПВЛ, які не отримували лікування, та з цервікальною інтраепітеліальною неоплазією шийки матки ІІ–ІІІ ступеня спостерігалися й більш виражені зміни залозистого епітелію, що виявлялося інтенсивністю експресії Кі-67 і р16, які вказують на онкоцитодеструкцію в ектоцервіксі.

В усіх 100 пацієнток були діагностовані ознаки ПВІ, підтверджені ПЛР-аналізом. Цитологічні зміни (койлоцитарна атипія, наявність у мазках двоядерних і багатоядерних клітин, койлоцитоз, ацидофілія цитоплазми тощо) були виявлені у 63 пацієнток (63 %). Під час розширеної кольпоскопії зміни, характерні для ПВІ, були виявлені й підтверджені гістологічним методом у 63 жінок (63 %), причому в 11 обстежених (11 %) виявлялися й ознаки дисплазії легкого ступеня, а у двох (2 %) – дисплазії середнього ступеня. В усіх обстежених був запальний тип мазка: у 24 жінок (24 %) діагностований уреамікоплазмоз, у 5 (5 %) – хламідіоз, у 27 (27 %) – кандидоз. Після санації вагіни проводилося лікування противірусним препаратом.

Ефективність лікування оцінювалася двічі, через 6 і 12 місяців після закінчення терапії, з використанням розширеної кольпоскопії, цитології та ПЛР-типування.

Жодних побічних ефектів й алергічних реакцій у досліджуваних  не було відзначено. Через шість місяців після закінчення лікування пацієнток повторно обстежили на наявність ПВІ. Цитологічних ознак ПВІ в жодної не виявили, за розширеної кольпоскопії ознаки ПВІ – ділянки ацето-білого епітелію – діагностовані у двох пацієнток (6,4 %). За результатами ПЛР-типування папіломавірус виявлено у чотирьох жінок (13%).

Через 12 місяців після закінчення лікування цитологічні ознаки ПВІ спостерігалися в однієї жінки (3,2 %), кольпоскопічні ознаки ПВІ – у двох пацієнток (6,45 %).

Підсумовуючи отримані результати, треба зауважити, що проведені дослідження підтверджують необхідність комплексного обстеження пацієнток після лікування з обов’язковим проведенням ПЛР-типування на папіломавірус.

Наразі імунні дослідження доводять, що місцевий імунітет не змінений за наявності ектопії шийки матки й епітеліальних дисплазій при відсутності інфікування ВПЛ. У хворих з ураженою вірусом шийкою матки спостерігається різке порушення місцевого імунітету у вигляді зниження в цервікальної слизу Ig A, Ig G, підвищення концентрації Ig M. Вважається, що такі порушення системи місцевого імунітету зумовлюють підвищення частоти рецидивів папіломавірусних уражень шийки матки після проведеного лікування. З цих позицій зрозуміла необхідність призначення імуномодулювальної терапії таким хворим.

Застосування розроблених організаційних заходів, комплексу діагностичного алгоритму, лікування й профілактики, спрямованого на поліпшення РЗ, разом із заходами, спрямованими на лікування наслідків, спричинених ПВЛ, виявилося високоефективним для жінок із запальними процесами статевих органів. Так, ефективність лікування ХЗЗСО становила 90 %, у випадку ПМЦ – 90 %, невиношуванні вагітності – у 80 %, також лікування сприяло поліпшенню перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду загалом.

Проведені нами дослідження дають змогу рекомендувати в щоденній практиці застосування розроблених алгоритмів діагностики й лікування жінок, інфікованих ПВЛ, під час вагітності (див. рис. 2) та в післяпологовому періоді (див. рис. 3).

Рис. 2. Діагностичний алгоритм для вагітних жінок, інфікованих ПВЛ

Рис. 3. Діагностичний алгоритм для жінок, інфікованих ПВЛ, через 6 тижнів – 6 місяців після пологів

ВИСНОВКИ

  1. Відповідно до проведених досліджень виявлено, що велика частина ЖФВ інфікована ПВЛ, і це є реальною загрозою виникнення порушень РЗ. Найчастіше трапляються хронічні запальні захворювання статевих органів: у 42 жінок (42 %). Порушення менструального циклу спостерігалося у 17 жінок (17 %), невиношування вагітності – у 20 (20 %).
  2. Під час аналізу перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду в жінок, інфікованих ПВЛ, найчастіше виявлялася загроза переривання вагітності [у 20 (20 %) жінок], мимовільні викидні [у 10 (10 %) жінок], загроза передчасних пологів [у 20 (20 %)]. Передчасні пологи відбулися у п’яти
    досліджуваних (5 %). У пологах несвоєчасне відходження навколоплідних вод спостерігалося у 20
    (20 %) жінок, дистрес плода – у 20 (20 %), оперативні втручання – у 30 (30 %). Серед оперативних втручань кесарів розтин робили 20 пацієнткам (20 %), ручне відділення плаценти й інструментальну ревізію порожнини матки – восьми (8 %), епізіотомію – двом жінкам (2 %). У пізньому післяпологовому періоді у двох досліджуваних (2 %) діагностовано ендометрит.
  3. У жінок, інфікованих ВПЛ, спостерігалися зміни в імунному статусі, які стосувалися підвищення продукування цитокінів, ФНП, ІL-6, ІL-4, ІL-10, а також рівня розчинного рецептора ІL-2 (рІL-2Р). Причому у жінок, інфікованих високоонкогенним типом ВПЛ, рівень цієї реакції був значно нижчий, що вказувало на меншу антигенну активність високоонкогенних вірусів, ніж низькоонкогенних. Цим можна пояснити розвиток передракових і ракових захворювань шийки матки в жінок у разі тривалого персистування високоонкогенних типів ВПЛ і зниженої імунної відповіді, що значно рідше виникає у разі інфікування низькоонкогенним типом ВПЛ. Проведення противірусного лікування сприяло поліпшенню показників імунної системи загалом і зниженню рецидивів під час лікування клінічних і субклінічних форм ПВІ шийки матки. Цей факт дає змогу рекомендувати алоферон-1 у поєднанні з іншими противірусними препаратами для лікування клінічних і субклінічних форм ПВІ.
  4. Аналіз отриманих результатів дослідження плацент у жінок, інфікованих ПВІ, які не лікувались, і з цервікальною інтраепітеліальною неоплазією ІІ–ІІІ ступеня виявив поширені зміни в децидуальній оболонці, позаворсинчастому трофобласті з виразними проявами апоптозу децидуальних клітин і клітин цитотрофобласта, в яких також спостерігалася висока експресія проліферативно-клітинно-нуклеарного антигена в ядрах і СЕА та р16 у цитоплазмі на фоні плацентарної недостатності І ступеня і середнього ступеня вираженості компенсаторних реакцій. Отримані результати можуть підтверджувати імунологічний аспект невиношування вагітності, який був виявлений у разі інфікування ВПЛ у плацентарній тканині.
  5. Під час проведення імуноцитохімії цитологічних мазків тих самих жінок також спостерігалася інтенсивність експресії Кі-67 і р16, що вказувало на про онкоцитодеструкцію, наявну в ектоцервіксі.
  6. Розроблений діагностичний алгоритм для жінок, інфікованих ПВЛ, під час вагітності та у післяпологовому періоді може бути рекомендований для застосування в щоденній практиці лікарів акушер-гінекологів.

Vl. V. Podolskyi,1 V. V. Podolskyi1,2, A. V. Derbak1,2  

 1Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology Academician O. M. Lukyanova NAMS of Ukraine

2National Medical Academy of Postgraduate Education. P. L. Shupik

MODERN POSSIBILITIES OF DIAGNOSTICS AND TREATMENT OF PAPILLOMAVIRUS INFECTION OF THE CERVIX IN WOMEN WITH REPRODUCTIVE HEALTH DISORDERS

A high rates of human papillomavirus infection in women of fertile age is a real threat of reproductive health disorders. A diagnostic algorithm for pregnant women infected with human papillomavirus and in the postpartum period has been developed.

Key words: women of fertile age, pregnant women, human papillomavirus, cervix, reproductive health

Вл. В. Подольский,1 В. В. Подольский1,2 , А. В. Дербак1,2

1Институт педиатрии акушерства и гинекологии им. акад. О. М. Лукьяновой НАМН Украины

2Национальная медицинская академия последипломного образования им. П. Л. Шупика

СОВРЕМЕННЫЕ ВОЗМОЖНОСТИ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ ПАПИЛЛОМАВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ ШЕЙКИ МАТКИ У ЖЕНЩИН С НАРУШЕНИЯМИ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВЬЯ

Увеличение количества женщин фертильного возраста, инфицированных папилломавирусом человека, является реальной угрозой возникновения нарушений репродуктивного здоровья у данной категории. Разработан диагностический алгоритм для женщин, инфицированных папилломавирусом человека, во время беременности и в послеродовом периоде.

Ключевые слова: женщины фертильного возраста, беременные, папилломавирус человека, шейка матки, репродуктивное здоровье.

ЛІТЕРАТУРА/REFERENCES

  1. Жук С. І., Дзісь Н. П. Незапальна хвороба внутрішніх статевих органів – нові погляди на відому проблему // Здоровье женщины. – 2007, № 4 (32). – С. 122–
  2. Подольский В. В., Дербак А. В. Репродуктивне здоров’я жінок, які перенесли пологи та інфіковані папіломавірусом людини. // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – – № 4. – С. 160–170.
  3. Подольський В. В., Дронова В. Л., Тетерін В. В., Геревич Г. Й., Теслюк Р. С., Гульчій М. М., Козарь В. Я. Про необхідність проведення прогнозування порушень репродуктивного здоров’я жінок фертильного віку – мешканок сільськогосподарського регіону // Репродукт. здоровье женщины –– № 1 (30). – С. 180–182.
  4. Чайка В. К., Носенко Е. Н., Апанасенко Н. А. Клинико-анамнестические особенности пациенток, обратившихся за оказанием специализированной гинекологической помощи в кабинет патологии шейки матки // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биолог. наук и практ. здравоохранения.. – 2009. – Т. 145, Ч. II. – С. 287–
  5. Наказ «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» (доброякісні та передракові процеси шийки матки) № 676 від 31.12.2004, затверджений Міністерством охорони здоров’я України [Електронний доступ] – Режим доступу: http://old.moz.gov.ua/ua/portal/dnhtml.
  6. Подольский В. В., Дербак А. В. Лікувально-профілактичні міроприємства у жінок, які перенесли пологи та інфіковані папіломавірусом людини // Здоровье женщины. – – № 8 (54). – С. 157–164.
  7. Подольський В. В., Задорожна Т. Д., Покришко С. М., Дербак А. В. Імуноцитохімічні особливості у жінок, які перенесли пологи та інфіковані папіломавірусом людини // Тавр. мед.-біол. вісн. – 2011. –
    № 3. – Т. 14, Ч. 2(55).
  8. Cytryn A., Russomano F. B., Camargo M. J. et al. Prevalence of cervical intraepithelial neoplasia grades II/III and cervical cancer in patients with cytological diagnosis of atypical squamous cells when high-grade intraepithelial lesions (ASC-H) cannot be ruled out. Sao Paulo Med. J.  2009; Vol. 127, № 5: 283–28.

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH