Сучасний погляд на проблему передчасних пологів (Огляд літератури)

І. І. Воробйова, лікарка акушер-гінеколог, д-р мед. наук, зав. відділенням наук. проблем невиношування вагітності ДУ «Інститут ПАГ ім. акад. О. М. Лук’янової НАМН України»
Т. С. Наквасюк, лікарка акушер-гінеколог
В. Б. Ткаченко, лікарка акушер-гінеколог, канд. мед. наук
С. М. Толкач, лікар акушер-гінеколог, канд. мед. наук
А. А. Живецька-Денисова, лікарка акушер-гінеколог, канд. мед. наук
Н. В. Рудакова, лікарка акушер-гінеколог, канд. мед. наук

Передчасні пологи (далі – ПП) розглядаються як поліетіологічний синдром, у реалізації якого беруть участь інфекційні ураження, гормональний дисбаланс, коагулопатії, перерозтягнення та анатомо-функціональні вади матки, стрес і різні процеси, опосередковані імунними й ендокринними механізмами. Акцентується увага на поєднанні причин, які призводять до формування умов для ПП, діючи одночасно або послідовно разом з екологічними та соціальними чинниками сучасного життя.

Ключові слова: невиношування вагітності, передчасні пологи, поліетіологічний синдром.

Питання поліпшення репродуктивного здоров’я населення у сучасних реаліях є складовою демографічної політики країни. За статистикою, за останні три роки кількість пологів в Україні зменшилася на понад 100 тис.: якщо у 2012–2013 рр. зареєстровано приблизно 500 тис. пологів, то за минулий рік цей показник не перевищував 375 тис. [1–4].

Однією з важливих проблем в акушерстві, яка призводить не лише до зниження народжуваності, а й негативно впливає на репродуктивне здоров’я жінки, є невиношування вагітності (далі – НВ). Вона актуальна для всіх країн світу: частота цієї патології становить 15–20 % від загальної кількості вагітностей, більше того, спостерігається тенденція до її зростання [5; 6].

Частота невиношування в Україні стабільно висока (22–46 %), і також має тенденцію до зростання. Мимовільно втрачається практично кожна п’ята вагітність, тому за сучасної несприятливої демографічної ситуації проблема набуває особливого соціального значення, обумовлюючи необхідність збереження кожної бажаної вагітності та забезпечення народження здорової дитини [7].

НВ – це універсальна інтегрована відповідь жіночого організму на будь-які виражені негаразди у стані здоров’я вагітної та плода, пов’язані зі шкідливою дією екзогенних чи ендогенних чинників [1; 5].

Висока соціальна значущість проблеми НВ стала стимулом до вивчення та розроблення нових підходів до її ранньої діагностики та лікування. Краще розуміння патофізіологічних механізмів, що діють у системі «мати – плацента – плід» дасть змогу знизити частоту акушерських і перинатальних ускладнень.

Передчасні пологи (ПП) – основна причина перинатальної захворюваності та смертності, тому їхня профілактика є важливим завданням для охорони здоров’я. Частота ПП в Україні становить 5–18 %, і попри прогрес у медицині має тенденцію до зростання (25 % випадків припадають на звичне невиношування) [8; 9].

До країн з найвищою частотою ПП належить Бразилія (14,7 %), Індія (13,8 %), Нігерія (13,4 %), з найнижчою – Китай (3,5 %), Швеція (5,6 %), Фінляндія (5,2 %), Японія (5,4 %) [81]. Хоча за 20 років у всіх країнах відзначається зростання кількості ПП. Можливими причинами такої тенденції може бути поліпшення реєстрації випадків ПП, збільшення материнського віку і проблем зі здоров’ям у вагітних, широке впровадження методів ДРТ під час лікування безпліддя тощо [10].

Репродуктивні втрати впливають на рівень народжуваності, перинатальної та дитячої смертності. У сучасному світі щороку достроково народжуються приблизно 15 млн дітей. З них понад мільйон гине через недоношеність й ускладнення ПП. Майже 60–70 % недоношених немовлят гинуть вже у перші дні життя. Половина дітей, народжених раніше терміну, страждають від важких наслідків недоношеності, серед яких респіраторний дистрес-синдром, ретинопатія недоношених, некротичний ентероколіт, сепсис новонароджених, порушення розвитку нервової системи, параліч [11–13].

Навіть кваліфіковане лікування й виходжування не завжди рятують недоношених дітей, особливо народжених з екстремально низькою масою тіла (ЕНМТ), від перспективи інвалідності: порушення психомоторного розвитку, сліпота, церебральні порушення, глухота, хронічні захворювання легень [14; 15].

Мертвонароджуваність за ПП у 8–13 разів вища, ніж за своєчасних пологів. Діти, народжені з масою менше ніж 1 500 г, у 20 разів частіше гинуть, а якщо виживають, то в 10 разів частіше мають неврологічні й соматичні ускладнення, ніж діти, народжені з масою більше ніж 2 500 г. У новонародженого з ЕНМТ жодна система не готова до постнатального самостійного існування [16].

Етіопатогенез невиношування дуже складний [17]. Зараз ПП заведено розглядати як поліетіологічний синдром, у реалізації якого беруть участь інфекційні ураження, гормональний дисбаланс, коагулопатії, перерозтягнення й анатомо-функціональні вади матки, стрес і різні процеси, опосередковані імунними й ендокринними механізмами. Часто відзначається поєднання причин, що призводять до формування умов ПП, які діють одночасно або послідовно разом з екологічними й соціальними чинниками сучасного життя [18–20]. Поява симптомів активації скоротливої діяльності матки є кінцевою патогенетичною ланкою в складному ланцюгу розвитку ПП [21].

Поліетіологічність НВ допускає наявність декількох взаємопов’язаних і взаємодоповнюваних варіантів патогенезу, які запускають ПП. У кожному конкретному випадку залучені всі механізми патогенезу тією чи іншою мірою. З урахуванням різноманітності й поєднання причин, складних механізмів активації ПП необхідно виявляти основні ланки патогенезу для впровадження ефективної профілактики цієї патології [22].

Попри широкий спектр відомих причин, донині у 12–41,2 % випадків встановити причину НВ неможливо [23].

Останніми роками, на думку більшості дослідників, провідне місце серед причин НВ посідають інфекційно-запальні ураження репродуктивної системи, які виявляють у 40–67 % жінок [24; 25].

Ключовою ланкою патогенезу є імунорецепторні взаємодії. Патогенез ПП передусім пов’язаний:

  • з підвищеним продукуванням цитокінів під час інфекційного ураження: інтерлейкінів ІЛ-1 і ІЛ-6, ФНП-α, що призводить до збільшення продукування арахідонової кислоти й синтезу простагландинів Е2 та F2α, які спричиняють скорочення міометрію та розвиток пологової діяльності;
  • з коагулопатіями, що призводять до порушень мікроциркуляції у басейні фетоплацентарного комплексу;
  • з підвищенням кількості й активацією окситоцинових рецепторів у міометрії, що призводить до відкриття кальцієвих каналів міоцитів й до ініціації скоротливої ​​діяльності матки [26; 27].

В основі механізму переривання вагітності за істміко-цервікальної недостатності (ІЦН) лежить неспроможність м’язового кільця у ділянці внутрішнього маткового вічка, що спричиняє вкорочення й розкриття шийки матки, інфікування нижнього полюса плодового міхура, яке призводить до його розриву – передчасного вилиття навколоплодових вод. У 50 % жінок клінічна картина ІЦН супроводжується внутрішньоматковим інфікуванням [28; 29].

За результатами досліджень останніх років, у тому числі співробітниками ДУ «ІПАГ НАМНУ», з’ясовано, що центральною ланкою процесу ініціації ПП є тол-подібні рецептори (TLR) – сполучний елемент між вродженим й адаптивним імунітетом. Експресія генів TLR-2 і TLR-4 у разі ПП зростає безпосередньо перед пологами як у слизовій оболонці цервікального каналу, так і в плаценті, а також за наявності хоріоамніоніту. Інфекційний чинник спричиняє активізацію TLR, які зі свого боку посилюють експресію прозапальних цитокінів, що призводить до розм’якшення і вкорочення шийки матки [30].

Наявність нових даних про систему вродженого імунітету вагітної та новонародженого дає змогу характеризувати первинні умови формування та механізми реалізації внутрішньоутробної інфекції, яка є частою причиною НВ і народження немовлят з критично низькою масою тіла, а також низки акушерських і перинатальних ускладнень [31].

Чинники ризику поділяються на анамнестичні (пов’язані з ускладненим перебігом попередніх вагітностей) та особливостями теперішньої вагітності. Загальновизнаним чинником ризику ПП є наявність цього ускладнення в анамнезі. Так, згідно з останніми даними, наявність ПП в анамнезі у 20 % випадків визначає розвиток передчасної пологової діяльності в дану вагітність, а якщо така вагітність багатоплідна, то ризик народити передчасно збільшується до 57 %. У літературних джерелах існують певні суперечності. Деякі автори доводять, що ПП в анамнезі у 2,5 раза збільшують ризик народити раніше терміну, а наявність в анамнезі надранніх ПП збільшує цей ризик у 22 рази. З іншого боку, 85 % усіх ПП припадає на групу першовагітних жінок або таких, що мають термінові пологи в анамнезі [32; 33].

До основних чинників ризику також належать: ускладнений акушерсько-гінекологічний анамнез – аборти, мимовільні викидні, вишкрібання порожнини матки, конізація шийки матки; інфекції до й під час вагітності різної локалізації, насамперед, сечостатевої системи (бактеріальний вагіноз збільшує ризик виникнення ПП у 4,5 раза, пієлонефрит – у 4, інфекції статевих шляхів – у 6 разів); ускладнений перебіг даної вагітності (у структурі ускладнень переважає загроза переривання вагітності); перерозтягнення матки у зв’язку з багатоводдям, багатопліддям, макросомією; екстрагенітальні захворювання (артеріальна гіпертензія, бронхіальна астма, гіпертиреоз, захворювання серця, анемія, ожиріння); екстракорпоральне запліднення; шкідливі звички; хірургічні операції під час вагітності, особливо на органах черевної порожнини, або травми; короткий інтервал між пологами (менш як два роки); низький соціально-економічний рівень життя; вік (молодший за 18 і старший за 35 років); психоемоційні розлади [22; 34–37].

Попри те що чинники ризику розвитку ПП добре відомі й описані в літературі, наразі не існує єдиної стратегії їхньому запобіганню.

Клінічна діагностика загрози ПП складна і зазвичай несвоєчасна. Окрім скарг вагітної на болі та патологічні виділення, клінічних методів діагностики (КТГ, УЗ-сканування з визначенням анатомічних особливостей шийки матки – вкорочення її менш як 2,5 см є достовірним маркером високого ризику ПП), застосовуються певні лабораторні методи діагностики [38].

Серед лабораторних методів велике значення має визначення фетального фібронектину. Виявлення фібронектину у піхвово-цервікальному секреті з 20-го до 35-го тижнів вагітності багато хто розглядає як провісник майбутніх ПП. Наявність фібронектину в такому терміні є критерієм пошкодження хоріодецидуальної поверхні й пов’язане з високим ризиком ПП. За даними різних авторів, чутливість методу становить 66,7–75 %, специфічність – 62,5–87,9 %, прогностична цінність позитивного результату – 10,3–36,4 %, прогностична цінність негативного результату – 85,7–98,9 % [39; 40].

Важливий маркер ризику ПП за результатами численних досліджень останніх років – рівень прозапальних цитокінів. Середній рівень ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-8 вище в жінок із ПП, ніж у жінок, які народили вчасно. Також ІЛ-6 виступає маркером внутрішньоутробного інфікування (у 5,3 раза вищий у жінок з ПП), а рівень ІЛ-8 допомагає оцінити ефективність терапії у разі загрози ПП [41–43].

Маркером активації гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи плода є рівень естріолу в сироватці крові матері, оскільки під час вагітності естріол продукується трофобластом майже виключно з ДГАЕ-С наднирників плода. Істотне збільшення рівня естріолу в крові спостерігається за 2–4 тижні до пологів. Встановлена ​​чітка кореляція між підвищенням рівня естріолу в плазмі й у слині матері з ПП [44]. Визначення вмісту вільного естріолу в слині у багатьох клініках світу стали застосовувати як маркер ПП. Двічі виявлений з інтервалом в один тиждень підвищений рівень естріолу в жінок групи високого ризику пов’язаний зі збільшеним ризиком пологів у найближчі два тижні [45].

Вибір схем ведення пацієнток залежить від низки позицій і визначається терміном гестації, станом здоров’я матері та плода, цілісністю плодового міхура, характером скорочувальної діяльності матки, анатомічними особливостями шийки матки, наявністю кровотечі та її об’ємом. За ПП допускається як консервативно-вичікувальна, так й активна тактика. У 26–33 тижні рекомендується дотримуватися вичікувальної тактики, а в 34–36 тижнів – активної [11; 23; 35; 46; 47].

У разі виявлення вкорочення шийки матки (менше ніж 25 мм) здійснюють профілактичні заходи, спрямовані на запобігання прогресування її укорочення (накладення шва на шийку матки, введення розвантажувального акушерського песарію, призначення препаратів прогестерону) [48].

За даними численних дослідників, накладення швів у разі ІЦН ефективніше в ранні терміни вагітності (від 14–16 до 22 тижнів), а акушерського песарію – у пізніші терміни (з 18–19 до 32–33 тижнів). Вагітність за ІЦН пролонгується до 36–37 тижнів у разі накладення швів у 87 % жінок, а в разі накладення акушерського песарію – у 92 % [49; 50].

У наукових публікаціях вважається ефективним призначення прогестерону під час вагітності жінкам групи високого ризику, особливо тим, що мають ПП в анамнезі, адже ризик повторних ПП знижується на 35 %. За даними інших дослідників, прогестерон і його похідні неефективні за багатоплідної вагітності, але сприяють зниженню перинатальної смертності. Велике клінічне дослідження довело, що прогестерон у жінок з довжиною шийки матки менше ніж 25 мм знижує частоту ПП на надранніх і ранніх термінах вагітності [51; 52].

Питання призначення токолітичної терапії, вибір препарату, тривалість курсу лікування й досі залишаються дискусійними.

Усі акушери сходяться на думці, що токолітична терапія повинна надаватися певний час (не менш як 48–72 години) для проведення повного курсу профілактики РДС у плода глюкокортикоїдними препаратами й надання  можливості (час) для госпіталізації вагітної у стаціонар 2–3-го рівня. Доведена ефективність застосування дексаметазону або бетаметазону, призначених у термінах 23–34 тижні вагітності. Вони достовірно знижують смертність, частоту розвитку РДС, внутрішньошлуночкових крововиливів новонароджених [14; 53–55]. Однак широку дискусію викликають проблеми кратності їх використання, необхідності призначення повторних курсів.

Більшість дослідників дотепер розглядають β2-адреноміметики як першу лінію допомоги у разі загрози ПП. Ці препарати зменшують ризик розвитку негайних ПП, але зниження частоти розвитку РДС новонароджених і перинатальної смертності у низці досліджень автори не зазначили. Згідно з сучасними уявленнями релаксуюча дія досягається зв’язуванням цих препаратів із β2-адренергічними рецепторами й підвищенням рівнів внутрішньоклітинного цАМФ, який відіграє важливу роль у пригніченні маткових скорочень [56; 57].

Попри розмаїття препаратів для токолізу: β2-адреноміметики, сульфат магнію, донатори NO, блокатори кальцієвих каналів, інгібітори циклооксигенази, блокатори окситоцинових рецепторів – однаково ефективного й безпечного препарату не існує [58; 59].

Найбільший інтерес для проведення токолізу представляють блокатор кальцієвих каналів ніфедипін і блокатор окситоцинових рецепторів атосібан як препарати з високою доведеною ефективністю та мінімальними побічними ефектами. Ніфедипін через свої фармакологічні властивості показав високу токолітичну ефективність незалежно від ступеня клінічних виявів загрози передчасних пологів і практично не поступається β2-адреноміметикам. Його призначення супроводжується достовірною пролонгацією вагітності та зменшенням частоти некротизуючого ентероколіту і внутрішньошлуночкових крововиливів у новонароджених [59].

Блокатор окситоцинових рецепторів – атосібан – препарат, що конкурентно зв’язується з рецепторами окситоцину в міометрії та децидуальній оболонці, перешкоджаючи вивільненню внутрішньоклітинного кальцію. З огляду на високу ціну препарат не знайшов широкого застосування в акушерській практиці [60; 61].

Використання оральних таблетованих токолітиків для підтримувальної терапії після успішного лікування ПП не рекомендують. Проте інші автори виявили ефективне застосування гострого токолізу ніфедипіном з подальшим переходом на пролонгований токоліз (у 71,4 % жінок відбулися пологи в терміні після 36 тижнів) [56; 62].

Магнезіальна терапія, яка протягом 60 років застосовувалася для токолізу, не довела своєї ефективності, якщо порівняти із новими препаратами. Є дані, що призначення високих доз магнію сульфату призводить до пригнічення центральної нервової системи плода і супроводжується суттєвими змінами гемодинаміки плода: у середній мозковій артерії знижується швидкість кровотоку в діастолі. В організмі матері після тривалого застосування магнію сульфату спостерігається порушення гомеостазу кальцію: знижується щільність кісткової тканини, розвиваються гіперкальціурія, остеопороз, збільшується час кровотечі, порушується нервово-м’язова передача [50; 63]. Отже, клінічним протоколом МОЗ України не рекомендовано призначення магнію сульфату для лікування загрози ПП.

Однак деякі автори, які підтверджують нейропротективну дію розчину сульфату магнію, його вплив на поліпшення перинатальних наслідків, наголошують на певній ролі препарату в комплексі лікувально-профілактичних заходів під час ПП [64].

У розвитку пологової діяльності разом з окситоцином як за фізіологічних, так і за передчасних пологів, суттєву роль відіграють простагландини. Інгібітор синтезу простагландинів індометацин пригнічує скорочувальну активність матки вже через 2–3 години після його введення, знижуючи амплітуду, тривалість і частоту скорочень. Ефективність застосування як препарату для токолізу становить 72 %. Проте застосування індометацину обмежене в клінічній практиці, бо доведено, що він призводить до передчасного закриття Боталового протоку, до формування легеневої гіпертензії та маловоддя через порушення функції нирок плода, а також до збільшення ризику некротизуючого ентероколіту й внутрішньошлуночкових крововиливів у новонароджених [65; 66].

З огляду на вищезазначене, стає зрозумілим, чому так гостро стоїть питання впровадження у клінічну практику достовірних предикторів ПП для своєчасного виявлення причин і раннього початку лікування тих порушень, які призводять до ПП, а не виправлення їхніх наслідків силами лікарів різного фаху.

I. Vorobyova, obstetrician-gynecologist, MD., Head of the Department of Scientific Problems of Miscarriage SU «Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of O. Lukyanova NAMS of Ukraine»
Т. Nakvasyuk, obstetrician-gynecologist
V. Tkachenko, obstetrician-gynecologist, РhD. in medical sciences
S. Tolkach, obstetrician-gynecologist, PhD. in medical sciences
A. Zhivetska-Denisova, obstetrician-gynecologist, PhD. in medical sciences
N. Rudakova, obstetrician-gynecologist, PhD. in medical sciences

SU «Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of O. Lukyanova NAMS of Ukraine», Kyiv

A MODERN VIEW ON THE PROBLEM OF PREMATED TREATMENT (LITERATURE REVIEW)

Premature birth is considered as a polyetiological syndrome, in the implementation of which involves infectious lesions, hormonal imbalance, coagulopathies, over-stretching and anatomically-functional uterine defects, stress, various processes mediated by immune and endocrine mechanisms. Emphasis is placed on combining the causes that contribute to the formation of conditions for PE, acting simultaneously or sequentially in combination with environmental and social factors of modern life.

Keywords: not pregnancy, premature birth, poly etiological syndrome.

И. И. Воробьева, врач акушер-гинеколог, д-р мед. наук, зав. отделением науч. проблем невынашивания беременности ГУ «Институт ПАГ им. акад. Е. М. Лукьяновой НАМН Украины»
Т. С. Наквасюк, врач акушер-гинеколог
В. Б. Ткаченко, врач акушер-гинеколог, канд. мед. наук
С. Н. Толкач, врач акушер-гинеколог, канд. мед. наук
А. А. Жывецкая-Денисова, врач акушер-гинеколог, канд. мед. наук
Н. В. Рудакова, врач акушер-гинеколог, канд. мед. наук

ГУ «Институт ПАГ им. акад. Е. М. Лукьяновой НАМН Украины»

СОВРЕМЕННЫЙ ВЗГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ ПРЕЖДЕВРЕМЕННЫХ РОДОВ (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ)

Преждевременные роды рассматриваются как полиэтиологический синдром, в реализации которого участвуют инфекционные поражения, гормональный дисбаланс, коагулопатии, перерастяжение и анатомо-функциональные недостатки матки, стресс, различные процессы, опосредованные иммунными и эндокринными механизмами. Акцентируется внимание на сочетанности причин, формирующих условия для ПР, действующих одновременно или последовательно совместно с экологическими и социальными факторами современной жизни.

Ключевые слова: невынашивание беременности, преждевременные роды, полиэтиологический синдром.

ЛІТЕРАТУРА/REFERNCES

  1. Живецька-Денисова А. А., Воробйова І. І., Ткаченко В. Б. Передчасні пологи: сучасні підходи щодо їх попередження // Неонатология, хирургия и перинатал. медицина. – 2012. – Т. ІI, №1 (3). – С. 46–49.
  2. Баранов И. И. Медицинские и социальные аспекты преждевременных родов / И. И. Баранов, Ю. П. Скрипниченко, З. З. Токова, И. Н. Кузьмич // Гинекология. – 2014. – № 5. – С. 90–93.
  3. Лакатош В. П., Наритник Т. Т., Біла В. В., Аксьонова А. В., Ткаліч В. О. Передчасні пологи: протиріччя і сучасні реалії // Здоровье женщины. – 2014. – № 7 (93). – С.10–18.
  4. Жук С. І., Щуревська О. Д. Психосоціальні аспекти загрози передчасних пологів // Здоровье женщины. – 2016. – № 6. – С. 86–89.
  5. Венцковская И. Б., Белая В. В., Загородняя А. С. Преждевременные роды – проблемы и перспективы их решения // Репродукт. здоровье. Восточн. Европа. – 2013. – № 4 (28). – С. 10–18.
  6. Скрипниченко Ю. П. Статистика преждевременных родов / Ю. П. Скрипниченко, И. И. Баранова, З. З. Токова // Проблемы репродукции. – М.: 2014. – № 4. – С.11–14.
  7. Jacobsson B., Pettersson K., Modzelewska D., Abrahamsson T., Bergman L., Håkansson S. Preterm delivery: an overview on epidemiology, pathophysiology and consequences for the individual and the society. Lakartidningen. 2019, № 8, s.116.
  8. Венцківська І. Б., Біла В. В., Леуш С. Ст., Загородня О. С. Особливості перебігу занадто передчасних пологів (огляд літератури) // Неонатологія, хірургія та перинатал. медицина. – 2012. – Т. ІI, № 2 (4). – С.108–110.
  9. Дубоссарская Ю. А., Лебедюк В. В. Оптимизация тактики ведения беременности с целью профилактики преждевременных родов // Здоровье женщины. – 2016. – № 2 (108). – С. 20–27.
  10. H. Blencowe [et al.] National, regional and worldwide estimates of preterm birth rates in the year 2010 with time trends since 1990 for selected countries: a systematic analysis and implications. The Lancet. 2012, № 379(9832): 2162-2172.
  11. Рекомендації Міжнародної федерації акушерів-гінекологів (FIGO) 2015 року. Вдосконалення практичних підходів в акушерстві та фетальної медицини: інф. бюл. / Під ред. В. Є. Радзинського. – М.: Редакція ж-лу StatusPraesens, 2015. – 8 c.
  12. Лехан В. М. Перинатальна смертність в Україні: досягнення та проблеми / В. М. Лехан, В. Г. Гінзбург // Україна. Здоров’я нації. – 2012. – № 1. – С. 15–25.
  13. Давыдова Ю. В., Бондаренко Н. Ю., Лиманская А. Ю. Преждевременные роды: влияние на состояние здоровья женщин и детей // Перинатология и педиатрия. – 2017. – № 69. – С. 26–32.
  14. Айламазян Э. К. Дискуссионные проблемы преждевременных родов и выхаживания детей с экстремально низкой массой тела / Э. К. Айламазян, И. И. Евсюкова // Ж-л акушерства и жен. болезней. – 2011. – Том IX. – № 3. – С.183–189.
  15. Доброхотова Ю. Э., Керчелаева С. Б., Кузнецова О. В., Бурденко М. В. Преждевременные роды: анализ перинатальных исходов // Росс. мед. ж-л. – 2015. – № 20. – С. 1220–1224.
  16. Знаменская Т. К. Основные проблемы и направления развития неонатологии на современном этапе развития медицинской помощи в Украине // Неонатология, хирургия и перинатал. медицина. – 2011. – Т. І, № 1. – С. 5–10.
  17. Дяк К. В., Юзько О. М. Причинні фактори передчасних пологів (новий погляд на проблему) // Неонатология, хирургия и перинатал. медицина. – 2017. – Т. VІІ, № 1 (23). – С. 62–68.
  18. Ведощенко Т. В. Влияние восходящего бактериального инфицирования на невынашивание беременности / Т. В. Ведощенко, О. И. Клычева, Г. А. Лазарева, А. Б. Хурасева // Курск. науч.-практ. вест. «Человек и его здоровье». – 2014. – № 1. – С. 49–51.
  19. Ляличкина, Н. А. Причинные факторы преждевременных родов (новый взгляд на проблему) / Н. А. Ляличкина, Л. П. Пешев, Г. В. Фоминова // Фундаментал. исследования. – 2015. – № 1–2. – С. 294–297.
  20. Schminkey D. L., Groer M., Imitating a stress response: A new hypothesis about the innate immune system’s role in pregnancy. Medical Hypotheses. 2014, № 82 (6), Р. 721.
  21. Седзюх І. М., Дяк К. В., Семеняк А. В. Особливості загрози передчасних пологів у першородящих та повторнородящих \\ Мед. форум.– 2017. – № 12 (12). – С. 84–86.
  22. Деякі аспекти етіопатогенезу передчасних пологів / С. П. Писарєва, І. І. Воробйова, А. А. Живецька-Денисова [та ін.] // Тавр. мед.-биолог. вест. – 2012. – Т. 15, № 2, Ч. 1 (58). – С. 242–245.
  23. Monteiro T.M., Katz L., Bento S.F., Amorim M.M., Moriel P.C., Pacagnella R.C. Reasons given by pregnant women for participating in a clinical trial aimed at preventing premature delivery: a qualitative analysis. BMC Pregnancy Childbirth, 2019, № 20, Vol.19 (1), р. 97.
  24. Areia A.L., Moura P., Mota-Pinto A. The role of innate immunity in spontaneous preterm labor: A systematic review. J Reprod Immunol. – 2019. – № 22, Vol. 136. – 102616.
  25. Влияние восходящего бактериального инфицирования на невынашивание беременности / Т. В. Ведощенко, О. И. Клычева, Г. А. Лазарева, А. Б. Хурасева // Человек и его здоровье. – 2014. – № 1. – С. 49–51.
  26. Jefferson K. The bacterial etiology of preterm birth. Adv Appl Microbiol. 2012. Vol. 80: 1-22.
  27. Saini V., Arora S., Yadav A., Bhattacharjee J. Cytokines in recurrent pregnancy loss. Clin Chim Acta. 2011, № 412(9-10): 702-708.
  28. Jung E. Y., Park J. W., Ryu A., Lee S. Y., Cho S. H., Park K. H. Prediction of impending preterm delivery based on sonographic cervical length and different cytokine levels in cervicovaginal fluid in preterm labor. J ObstetGynaecol Res. 2016, № 42 (2):158-165.
  29. Berghella V., Saccone G. Cervical assessment by ultrasound for preventing preterm delivery. Cochrane Database Syst Rev. 2019, № 25, р.9:CD007235.
  30. Воробйова І. І., Скрипченко Н. Я., Ткаченко В. Б., Рудакова Н. В., Живецька-Денисова А. А. Визначення ролі поліморфізму генів-кандидатів у передчасному перериванні вагітності різних термінів // Перинатологія і педіатрія. – 2016. – № 3 (67). – С. 61–65.
  31. Бахарева И. В. Прогностическое значение экспрессии генов молекул врожденного иммунитета (TLR2, TLR4 и HBD1) при невынашивании беременности // Лечащий врач. – 2012. – № 9. – С. 84–89.
  32. Скрипниченко, Ю.П. Статистика преждевременных родов / Ю. П. Скрипниченко, И. И. Баранова, З. З. Токова // Проблемы репродукции. – М.: 2014. – № 4. – С.11–14.
  33. Воробйова І. І., Скрипченко Н. Я., Черненко Т. С., Ткаченко В. Б., Толкач С. М. Профілактика утробного інфікування та збереження вагітності у жінок з репродуктивними втратами в анамнезі // Неонатологія, хірургія та перинатал. медицина. – 2014. – Т. IV, №2 (12). – С. 137–140.
  34. Баранов И. И. Медицинские и социальные аспекты преждевременных родов / И. И. Баранов, Ю. П. Скрипниченко, З. З. Токова, И. Н. Кузьмич // Гинекология. – 2014. – №5. – С. 90–93.
  35. Невынашивание беременности: проблемы и тактика лечения / В. К. Чайка, Т. Н. Демина, А. Г. Коломийцева и др.: под ред. Т.Н. Деминой, 2-е изд. – Севастополь: Вебер, 2003. – 261 с.
  36. Акушерство та гінекологія у 4 т.: нац. підруч. / Кол. авт. за ред. акад. НАМН України, проф. В. М. Запорожана. – 2013. – Т. 1: Акушерство. – К.: ВСВ «Медицина», 1032 с.
  37. Saade G. R., Boggess K. A., Sullivan S. A., Markenson G. R., Iams J. D., Coonrod D. V., Pereira L. M. Development and validation of a spontaneous preterm delivery predictor in asymptomatic women. Am J Obstet Gynecol. 2016, № 214 (5). – 633.e1-633.e24.
  38. Жук С. І., Ус І. В., Бикова О. Г., Пехньо Н. В. Порівняльна характеристика різних методів лабораторної діагностики передчасних пологів // Здоровье женщины. – 2015. – № 5 (101). – С. 38–40.
  39. New biomarkers for the prediction of spontaneous preterm labour in symptomatic pregnant women: a comparison with fetal fibronectin / S. Liong [et al]. BJOG. 2015, № 122 (3): 370-379.
  40. Varley-Campbell J., Mújica-Mota R., Coelho H., Ocean N., Barnish M., Packman D. Three biomarker tests to help diagnose preterm labour: a systematic review and economic evaluation. Health Technol Assess. 2019, № 23 (13): 1-226.
  41. Triggianese P., Perricone C., Chimenti M.S., De Carolis C., Perricone R. Innate Immune System at the Maternal-Fetal Interface: Mechanisms of Disease and Targets of Therapy in Pregnancy Syndromes. Am J Reprod Immunol. 2016, № 76 (4): 245-257.
  42. Van Well G.J ., Daalderop L. A., Wolfs T., Kramer B. Human perinatal immunity in physiological conditions and during infection. Mol Cell Pediatr. 2017, № 4, р.4.
  43. Neves F., Abrantes J., Almeida T., Lemos de Matos A. Genetic characterization of interleukins (IL-1α, IL-1β, IL-2, IL-4, IL-8, IL-10, IL-12A, IL-12B, IL-15 and IL-18) with relevant biological roles in lagomorphs. Innate Immun. 2015 № 21 (8): 787–801.
  44. R. N. Olsen [et al.] Correlation between spontaneous preterm birth and mid-trimester maternal serum estriol. Journal of Maternal-Fetal and Neonatal Medicine. 2014, Vol. 27, № 4: 376-380.
  45. Акушерство: Нац. рук-во. Краткое из-е / Под ред. Э. К. Айламазяна, В. Н. Серова, В. Е. Радзинского, Г. М. Савельевой. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2015. – 608 с.
  46. Berger R., Abele H., Bahlmann F., Bedei I., Doubek K., Felderhoff-Müser U., Fluhr H. Prevention and therapy of preterm birth. Geburtshilfe Frauenheilkd. 2019, № 79 (8):800-812.
  47. Varley-Campbell J., Mújica-Mota R., Coelho H., Ocean N., Barnish M., Packman D., Dodman S. Three biomarker tests to help diagnose preterm labour: a systematic review and economic evaluation. Health Technol Assess. 2019, № 23 (13):1-226.
  48. Живецька-Денисова А. А., Воробйова І. І., Ткаченко В. Б., Рудакова Н. В., Могілевська С. І. Патогенетичні підходи до попередження ранніх і пізніх передчасних пологів, покращання перспектив для немовлят // Жіноч. Лікар. – 2011.– № 5. – С. 28–31.
  49. Маланчук Л. М., Маланчин І. М., Маланчук С. Л., Кучма З. М. Коротка шийка матки – предиктор передчасних пологів // Здоровье женщины. – 2016. – № 1 (107). – С. 67–69.
  50. Акушерство та гінекологія у 4 т.: нац. підручн. / Кол. авт. за ред. акад. НАМН України, проф. В. М.Запорожана. – 2013. – К.: ВСВ «Медицина», Т.1: Акушерство. – 1032 с.
  51. Радзинский, В. Е. Преждевременные роды и перспективы применения прогестерона для них // Здоровье женщины. – 2013. – №3 (79). – С. 3–4.
  52. Awwad J., Usta I. M., Ghazeeri G. [et al.] A randomised controlled double-blind clinical trial of 17-hydroxyprogesterone caproate for the prevention of preterm birth in twin gestation (PROGESTWIN): evidence for reduced neonatal morbidity. BJOG. 2015, Vol. 122, № 1: 71-79.
  53. Haque K. N. [et al.] Caesarean or vaginal delivery for preterm very-low-birth weight (< or =1,250 g) infant: experience from a district general hospital in UK. Archives of Gynecology and Obstetrics. 2008, № 277 (3): 207-212.
  54. Bonanno C., Wapner R. J., Bonanno C. Antenatal corticosteroids in the management of preterm birth: are we back where we started? Obstetrics and Gynecology Clinics of North America. 2012, № 39 (1): 47-63.
  55. Jacobsson B., Saltvedt S., Wikström A.K., Morken N.H., Leijonhufvud Å., Hagberg H. Preterm delivery: an overview on prediction, prevention and treatment. Lakartidningen. 2019, № 8, s. 116.
  56. Мохорт М. А., Геращенко І. В. Сучасний стан терапії передчасних пологів та пошук активних токолітиків // Ж-л Нац. акад. мед. наук України. – 2012. – Т.18, № 1. – С. 31–39.
  57. Шевченко А. О. Особливості акушерської та перинатальної патології на тлі загрози передчасних пологів // Запорож. мед. ж-л. – 2017. – Т. 19, № 2 (101). – С. 190–194.
  58. Голяновський О. В., Слободян Ю. В. Сучасна профілактика та терапія загрози передчасних пологів // Вісн. Вінн. нац. мед. ун-ту. – 2016. – №1, Ч.1 (Т. 20). – С. 40–43.
  59. Дрозд О. О., Орчаков В. О. Сучасний погляд на токолітичну терапію при передчасних пологах // Збірн. наук. праць асоціації акушерів-гінекологів України. – 2015. – Вип. 2 (36). – С. 64–68.
  60. Kosinski P., Luterek K., Lipa M., Wielgos M. The use of atosiban prolongs pregnancy in patients treated with fetoscopic endotracheal occlusion (FETO). J Perinat Med. 2019, № 11. – print/jpm 0144.50.
  61. Sentilhes L., Sénat M.V., Ancel P. Y., Azria E., Benoist G., Blanc J., Brabant G. Prevention of spontaneous preterm birth: Guidelines for clinical practice from the French College of Gynaecologists and Obstetricians (CNGOF). Eur J Obstet Gynecol Reprod Biol. 2017, № 210: 217-224.
  62. Carolien R., Spaanderman M.E., Schuit E. et al. Effect of Maintenance Tocolysis With Nifedipine in Threatened Preterm Labor on Perinatal Outcomes. A Randomized Controlled Trial. JAMA. 2013, № 309 (1): 41-47.
  63. Magee L. [et al] Magnesium sulphate for fetal neuroprotection. J Obstet Gynaecol Can. 2011, V. 33, № 5: 516-529.
  64. Rath W., Kuon R.J. Progesterone – Effective for Tocolysis and Maintenance Treatment After Arrested PretermLabour: Critical Analysis of the Evidence. Geburtshilfe Frauenheilkd. 2019, № 79(8): 834-843.
  65. Венцківський Б. М., Камінський В. В., Грищенко В. І. [та ін.] Патологічне акушерство (змістові модулі з дисципліни «Акушерство і гінекологія»): метод. вказівки для викладачів вищ. мед. навч. закладів. – К.: Чайка-Всесвіт, 2009 – 380 с.
  66. Rovers J.F., Thomissen I.J., Janssen L.C., Lingius S., Wieland B.V., Dieleman J.P. The relationship between antenatal indomethacin as a tocolytic drug and neonatal outcomes: a retrospective cohort study. J Matern Fetal Neonatal Med. 2019, № 9: 1-7.

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH