Жінки після сорока. Психологічні аспекти здоров’я

І. С. Майдан, лікар-психіатр, мол. наук. співроб. ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології ім. акад. О. М. Лук’янової НАМН України»

У статті розглянута категорія жінок середнього віку з позицій психологічного здоров’я. Наведені соціальні, економічні, робочі, міжособистісні чинники, які впливають на цей стан. Підкреслена роль соціуму, громадських інститутів у формуванні дискримінаційних тенденцій, що спричиняють психологічні труднощі в зазначеного контингенту.

Ключові слова: жінки середнього віку, психологічне здоров’я, депресія, соціальна нерівність.

У 40–60 років жінки опиняються на перетині вікових, а часто й глобальних життєвих проблем. Їхні реалії у багатьох важливих аспектах (родина, робота, економічна ситуація, загальний стан здоров’я й складність ролі вдома і в соціумі) відрізняється від життя старших і молодших за них жінок. Особисті й економічні, так само, як і фізичні, зміни є звичайними в середині життя, і все це має свої наслідки для емоційного й психологічного здоров’я жінок.

Очевидно, що обговорення проблем психічного здоров’я жінок лише з погляду індивідуальних особливостей є недоцільним. Треба розглядати це питання з огляду на нерівність жінки в суспільстві. Розуміння цього дасть змогу зосередити увагу на способах виживання й процвітання жінок середнього віку.

Соціальна нерівність починає виявлятися тоді, коли певна ознака, як-от стать, раса чи соціальний клас, впливає на доступ до соціально цінних ресурсів, зокрема до грошей, статусу, влади. Соціальна нерівність відбивається в ієрархії домінування: владні структури обмежують деяких людей у можливості отримати  привілеї, які мають інші. Це не просто різні переваги способу життя або культурні переконання, цінності та діяльність, в основі проблеми є фундаментальний конфлікт інтересів. Такий стан речей показує: багато інституційних, соціальних і побутових механізмів у нашому суспільстві структуровані для задоволення потреб чоловіків шляхом утискання інтересів жінок. Ще кілька десятиліть тому було обмаль публікацій, що пов’язували нерівність у суспільстві з психологічним добробутом. Зараз на цю тему написано чимало досліджень, тому нема сумнівів, що соціальна нерівність є однією з головних причин психічного здоров’я жінок [19; 53; 57].

Найбільш значний вплив на фізичний й психологічний стан людини здійснює наявність грошей і можливість їх заробити. Взаємозв’язок між бідністю й проблемами психічного здоров’я лежить на поверхні психіатричної епідеміології [18]. Дослідження виявили: низький рівень прибутку пов’язаний з високою частотою виникнення психічних розладів серед жінок [9; 17; 48], а деякі розвідки вивчили наслідки бідності саме для жінок середнього віку [20].

Гендерна нерівність означає, що жінки систематично мають менший статус і владу, ніж чоловіки, і наслідки цього посилюються іншими аспектами їхнього життя, як-от соціальним класом, расою, віком. Хоча й багато жінок цієї категорії не відчувають повний спектр недоліків, пов’язаних з віком, не можна ігнорувати вік жінки як критерій нерівності [41].

Більшість проблем і незручностей похилого віку починаються ще в середині життя, і соціальний процес старіння жінка відчуває переважно у 50-річному віці. Багато дослідників звернули увагу на той факт, що старіння – це гендерний соціальний процес, який чоловіки й жінки відчувають по-різному [3].

У багатьох культурах жінки насамперед мають завдання відтворення, виховання й передання родинних і соціальних цінностей наступному поколінню. А коли ця робота закінчується, соціум ставиться до них як до зайвих або обмежених у правах людей. Старших жінок часто розглядають як тих, що «віджили свій вік», непотрібних, тоді як літніх чоловіків часто сприймають як зрілих, досвідчених, бажаних [22]. Діє «подвійний стандарт старіння», що поєднує вік із сексизмом і присвоює жінкам подвійний пригноблювальний статус у середині життя й у похилому віці.

Значення, яке приділяють молодості, зовнішньому вигляду й репродуктивній спроможності, підриває статус жінок середнього віку, посилює негативний імідж їхньої ролі та маргіналізує їхні погляди й позиції в ряді економічних і соціальних контекстів. У публікаціях широко висвітлюється те, що жінки старшого і середнього віку часто відчувають себе соціально «невидимими» [2; 28]. Інші автори вказують на те, що клас і раса також визначають характер і досвід старіння [3]. Диференційований вплив соціальної нерівності на життя жінок означає, що існує величезне розмаїття досвіду пригнічення й привілеїв, тому потрібні подальші дослідження, які б обґрунтували та пропонували розуміння потреб жінок середнього віку.

Вплив соціальної нерівності на доступ жінок до матеріальних, соціальних і психологічних ресурсів зазвичай завдає шкоди. Як і представники будь-якої знеціненої групи, жінки шукають підтримку й визнання власної цінності одна в одної. Те, що ці стосунки є джерелом психотерапевтичної підтримки жінки як у межах, так і за межами служб психічного здоров’я, задокументовано у багатьох публікаціях [11; 30; 55]. А чоловікам такий ресурс навпаки доступний менше [40]. Є й докази переваги роботи щодо розвитку спільноти з жінками, особливо з тими, які живуть у бідних громадах [31].

Крім соціально-економічних чинників, перед жінками середнього віку постають труднощі, пов’язані з дискримінацією та пригніченням. Слід зазначити: ці явища існують в усіх сферах життя, закладені в багатьох практиках і системах і набувають різних форм, проте вони часто є невидимими. А тому винні особи не вважають їх значущими.

Жінки в сім’ях несуть більшу відповідальність за ведення господарства. Дослідження показують, що чоловіки витрачають приблизно 9 годин на тиждень на хатню роботу, а їхні дружини – у середньому 24 години [47; 51]. Протягом останніх десятиліть відбувся поступовий перехід до рівності у цій сфері. Крім того, є докази, що особистий або вільний час жінок поєднується з родинними клопотами [51], і в результаті чимало жінок вважають, що «не мають часу на себе».

Ролі жінок у родині часто характеризуються значною відповідальністю, недостатньою владою і провиною: зараз є достатньо доказів, що це безпосередньо впливає на їхнє психічне здоров’я [16; 56; 57]. Жінки середнього і похилого віку, що є переважно домогосподарками, виявляють більшу ймовірність настання депресії, ніж жінки, що працюють. Депресивний стан у такому разі переважно пов’язаний із низькою самооцінкою, безпорадністю і бідністю [50].

Інша зона напруження – функції доглядання. Відповідальність за догляд у середньому віці переважно лягає на плечі жінок [39; 42]. 2/3 опікунів – жінки й лише третина – чоловіки. Жінки часто доглядають за кількома особами й мають найважчі обов’язки [45]. Приблизно половина жінок, що забезпечують догляд, витрачають на це більше сил, ніж чоловіки. Догляд охоплює купання й особисту допомогу: 1/3 жінок (30 %) витрачає на це більш як 20 годин на тиждень, 1/8 (12,5 %) – більш як 50 годин [39]. Насправді у віці до 65 років жінки надають удвічі більше допомоги, ніж чоловіки [43]. Також жінки мають більше шансів бути єдиним або первинним опікуном для безпорадного родича. Є ознаки того, що ці моделі можуть бути властиві деяким етнічним меншинам [1; 5; 35].

Одружені, що не працюють, ті, що працюють неповний робочий день, і люди з низьким статусом та недостатнім заробітком частіше стають опікунами, ніж більш сприятливі у цьому плані групи; переважна частина з них – жінки. Хоча працевлаштування не впливає на обов’язок жінки по догляду. Жінки ж, які стають доглядальницями, частіше за все скорочують кількість робочих годин або взагалі припиняють працювати [46].

Нема підстав припускати, що процес догляду за іншими людьми сам собою шкодить психологічному здоров’ю. Однак робота жінок-опікунів зазвичай недооцінена, пов’язана з безвихіддю, ізоляцією та фінансовими складнощами, тобто наявні всі відомі причини психологічних труднощів.

Близько третини тих, хто доглядає за інвалідом, мають депресію на клінічному рівні [6; 36]. В іншому дослідженні третина з 93 опитаних опікунів відчула, що їхнє здоров’я постраждало від процесу догляду: майже 2/3 відчували стрес, а в половини спостерігався депресивний епізод [37].

Сукупні негативні наслідки, з якими стикаються опікуни, як-от замало часу для себе, слабка концентрація та втома, неможливість продовжувати кар’єру, викликають велике напруження [32]. Психологічні наслідки найбільш поширені серед жінок, які доглядають за чоловіком або батьком з серйозною інвалідністю, деменцією або з хронічним психічним захворюванням, як-от шизофренією [43].

Інший важливий аспект добробуту сучасної жінки середнього віку – робота. Є чимало доказів того, що фізичне й психічне здоров’я жінки зміцнюється завдяки зайнятості поза домом [25]. Робота – потенційне джерело важливих детермінант психічного здоров’я, включаючи самооцінку, фінансову й емоційну незалежність, соціальну підтримку. Однак робота може бути й стресовим чинником у тих випадках, коли вона погано оплачується, має низький статус, супроводжується високими вимогами й характеризується обмеженими можливостями впливати на ситуацію [25]. У такому випадку жінки, які вже перебували в скрутному соціально-економічному стані, будуть більше відчувати психологічні труднощі.

Чоловіки й жінки виконують різну роботу в різних секторах діяльності, та залишається тенденція зосередження саме жінок у певних сферах. Майже 31 % усіх зайнятих жінок працюють у державному секторі: чотири з п’яти працівників державного сектору – жінки. У сфері освіти й охорони здоров’я 69 % усіх працівників становлять жінки. Кількість жінок переважає у канцелярській та секретарській роботі, у соціальних службах захисту та у галузі продажів. Слід зазначити: найбільш стресовими професіями є ті, що вимагають від працівника відповідальності за добробут інших, тобто професії, в які переважно залучені жінки [25]. Таким чином, згідно з зазначеним розподілом психологічні труднощі в жінок можуть бути зумовлені професійним чинником.

Крім вертикальної сегрегації між чоловічою та жіночою роботою, існує горизонтальна сегрегація між чоловіками і жінками в робочому просторі. Жінки значно частіше, ніж чоловіки, обіймають нижчі посади в кожній професії. Лише третина жінок працює на управлінських чи адміністративних посадах [23]. Ця гендерна різниця в професійному статусі відбивається на рівні заробітку, що викликає постійне психічне напруження й незадоволення.

Моделі зайнятості жінок суттєво залежать від гендерних структурних і ситуативних чинників, на які вони не в змозі вплинути [7]. Ситуація може погіршуватися через дискримінацію на робочому місці.

Жінки різного віку страждають від дискримінації за ознакою статі у сфері зайнятості, а працівники похилого віку – як чоловіки, так і жінки – зазнають дискримінації за віком. Це формує таке поняття, як «гендерний вік», що поширене на робочих місцях і пов’язане з розвитком гендерної культури [10; 52].

Гендерна культура має низку наслідків для жінок середнього віку. По-перше, дискримінація за ознакою статі глибоко закладена в організаційних структурах, культурі й інших сферах життя. Наприклад, жінкам приписують раннє старіння і сприймають їх як «старих» у молодшому віці, ніж чоловіки [33; 34]. Також є чітке підтвердження вікових бар’єрів, які обмежують можливості працевлаштування жінок у віці, старше за 45 років, що не поширюються на чоловіків з такою самою кваліфікацією та досвідом [12].

По-друге, професійні здібності жінок можуть не відповідати очікуванням колег-чоловіків: до уваги не беруться їхні ролі за межами робочого місця. Спроби поліпшити становище жінок-працівників через політику рівних можливостей регулярно наштовхуються на спротив чоловіків і викликають конфлікт переважно між чоловіками-керівниками й жінками-підлеглими [3; 4]. Ці механізми індивідуальної та організаційної дискримінації можуть бути вирішальними у формуванні досвіду, що впливає на психологічний стан жінок.

Наступними важливими проблемами психологічного здоров’я залишається фізичне й сексуальне насильство. Воно вчиняється переважно чоловіками, і, на жаль, у багатьох випадках сприймається як звична річ. Більше того, насильство може бути негласно санкціонованим засобом вираження й збереження домінування в сімейних і громадських умовах. Дослідження показують, що три з десяти дівчат пережили сексуальне насильство в дитинстві – залежно від типу зазіхань і віку, з якого дитинство вважається завершеним. Одна з чотирьох жінок зазнала насильство в сім’ї, пік таких випадків припадає на молодий вік [24].

Вплив насильства на стан психічного здоров’я тепер добре обґрунтований [27; 29; 49; 59]. Фізичне й сексуальне насильство є звичним досвідом у житті жінок з важкими психічними розладами, безхатченок, а також жінок з криміногенним й асоціальним оточенням.

До середини життя значна кількість жінок пережила такі травми часто в поєднанні з іншими формами експлуатації та гноблення. Жінки, що знайшли ресурси й можливості подолати свої психологічні травми, мають змогу адаптуватися до життєвих труднощів і зробити своє майбутнє кращим. Та, на жаль, поки більшість служб охорони психічного здоров’я є недостатньо підготовленими для підтримки жінок і пошуку розв’язання проблем, пов’язаних з насильством [58].

Слід зазначити роль шлюбних стосунків у психологічному здоров’ї. Дослідження показують, що переваги шлюбу для психічного здоров’я більш актуальні для чоловіків, ніж для жінок. Чоловіки, що перебувають у шлюбі, менше схильні до розвитку депресії, ніж самотні чоловіки [26; 56]. Це не дивно, адже шлюб є ​​одним із багатьох інститутів, який має тенденцію більше задовольняти потреби чоловіків.

Попри те, що шлюб деякою мірою запобігає депресії, дані показують, що важливим чинником психологічної гармонії є саме якість подружніх стосунків у середині життя. Не задоволені шлюбом заміжні жінки частіше страждають від депресії [26]. Отже, безпосередньо сімейний стан менш значущий показник емоційного здоров’я жінки середнього віку, ніж її задоволення подружніми стосунками, її здоров’я і наявність роботи, що вдовольняє.

Значення розлучення для психічного здоров’я жінки підтверджене. Рівень розлучень для жінок і чоловіків, старших за 45 років, значно нижчий, ніж для осіб молодших вікових груп [23]. Розлучення в середині життя має інші матеріальні й психологічні наслідки, ніж коли воно відбувається в раніший період. Лонгитудинальне дослідження, проведене в США в 1980-х рр., виявило, що більшість жінок, які розлучилися у 20–30 років, емоційно, соціально й професійно відновилися через 10 років після розлучення [54]. А багато розлучених жінок у віці 40–55 років не впоралися з цими завданнями. Вони залишилися самотніми і страждали від зниженої самооцінки і фінансових труднощів; у багатьох виникав депресивний стан. Хоча в цій групі були й жінки (меншість!), які раділи розлученню. Попри те, що це дослідження було проведене в США багато років тому, багато контекстуальних викликів, перед якими постають жінки в усьому світі, залишаються актуальними й дотепер.

Інший спектр проблем пов’язаний із втратою партнера. Вплив горя, викликаного цим, може бути серйозним і довгостроковим. Багато досліджень доводять значне зростання смертності й захворюваності жінки після смерті коханої людини. Особливі ризики пов’язані з першими шістьмома місяцями після втрати. Основні прояви, що відчували жінки в таких випадках: шок, загальмованість, зневіра, тривога, смуток, відчуття безглуздості буття, самотність, розгубленість, гнів, провина і полегшення (останнє зазвичай пов’язане з одужанням після тривалої хвороби або після важкого тривалого догляду за людиною з деменцією) [15; 44].

У ряді випадків відмічалися порушення сну й апетиту, занепокоєння думками про померлого. Багато людей з реакцією горя випадали з соціальних контактів, деякі – назавжди [38].

Вплив удівства на емоційний й психологічний комфорт жінки є значним. У такому разі жінка втрачає багато: супутника життя, сексуального партнера й свою соціальну роль. Ці особисті втрати можуть супроводжуватися економічними втратами, пов’язаними з втратою доходу або пенсії партнера. Низка авторів висловили припущення, що вплив втрати партнера може бути особливо серйозним для жінок, які виконують традиційну роль дружини. Коли вдова каже, що її життя не має сенсу, це буквальна істина, бо саме через  стосунки вона визначала себе й свою ідентичність [38].

Вищенаведене доводить наявність обґрунтованих підстав для визначення груп жінок середнього віку, які перебувають у зоні психологічного ризику. До них належать ті, чий доступ до цінних матеріальних і психологічних ресурсів серйозно постраждав від соціальної нерівності. Це також жінки, які не змогли захистити себе від переживань пригнічення й дискримінації, які відчуваючи себе слабкими, обмеженими й винуватими. Також виділяється група жінок, які у дитинстві чи в дорослому житті зазнали сексуального й фізичного насильства, жорстокого поводження та психотравм.

Якщо говорити про клінічні наслідки психологічних проблем, то приблизно 24 % жінок середнього віку виявляють клінічну тривогу або депресію. Згідно з даними досліджень, частота депресивних станів у жінок майже вдвічі перебільшує частоту депресії у чоловіків тієї самої вікової групи [8; 21].

Основні ризики розвитку тривожно-депресивних розладів полягають у ряді соціально-економічних чинників, багато з яких були зазначені у статті. Оскільки їх регулярно переживають жінки середнього віку, вони є тим підвищеним ризиком, що спричиняють виникнення депресії [13; 14]. Також одним зі значущих чинників ризику є відсутність довірчих відносин [16].

Жінки середнього віку належать до складної й неоднорідної категорії. Проблеми, пов’язані з їхнім життям і здоров’ям, мало вивчені: такі жінки не розцінюються різноманітними службами або дослідниками як окремий контингент. Вони та їхні соціально-психологічні проблеми залишаються значною мірою «невидимими». Лише тоді, коли жінка вже не в змозі подужати великий обсяг повсякденних обов’язків і ролей, проблема може стати фокусом уваги.

Способи розв’язання проблем психологічних негараздів і зменшення витрат на повернення психічного здоров’я жінок середнього віку можуть бути виявлені у дослідженнях, у політиці та в діяльності служб і соціальних інститутів. Ключові позиції, які потребують уваги:

  • створення доказової бази даних щодо психічного здоров’я жінок середнього віку;
  • розроблення політики, яка фокусується на потребах цієї групи;
  • розроблення послуг, які досліджують шляхи підтримки та задоволення їхніх потреб.

Якщо ми хочемо задовольнити потреби майбутніх поколінь жінок середнього віку, необхідно мати чітке розуміння їхнього досвіду та поглядів, а також розуміти особливості психічного здоров’я та копінг-стратегії цієї групи у разі виникнення труднощів.

Maidan, psychiatrist,

SU «Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of O. Lukyanova NAMS of Ukraine», Kyiv

WOMEN AFTER 40. PSYCHOLOGICAL ASPECTS OF HEALTH

The article reviews the category of middle-aged women from the standpoint of psychological well-being. The factors influencing the mental health of women are discussed: social, economic, employment, interpersonal. The role of society, public institutions in the formation of discriminatory tendencies is underlined and, consequently, described the psychological difficulties of the contingent under consideration.

Keywords: middle-aged women, psychological well-being, depression, social inequality.

И. С. Майдан, врач-психиатр, млад. науч. сотруд.

ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии им. акад. Е. М. Лукьяновой НАМН Украины»

ЖЕНЩИНЫ ПОСЛЕ СОРОКА. ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ЗДОРОВЬЯ

В статье рассмотрена категория женщин среднего возраста с позиции психологического здоровья. Приведены факторы – социальные, экономические, рабочие, межличностные, влияющие на это состояние. Подчеркнута роль социума, общественных институтов в формировании дискриминационных тенденций, оказывающих влияние на психологические трудности указанного контингента.

Ключевые слова: женщины среднего возраста, психологическое здоровье, депрессия, социальное неравенство.

ЛІТЕРАТУРА/REFERENCES

  1. Adamson, J. Carers and dementia among African/Caribbean and South Asian families. Generations Review; 1999, 9(3): 12-14.
  2. Apter, T. Paths of Development in Midlife Women. Feminism and Psychology; 1999, 6(4):557-562.
  3. Arber S., Ginn J. Gender and Later Life. London: Sage Publications; 1991
  4. Arber S., Ginn J. Connecting Gender and Ageing: a sociological approach. Buckingham: Open University Press; 1995
  5. Atkin, K. (1992). Carers: Research and Practice. London: HMSO.
  6. Ballard, R. (Ed.). (1994). The South Asian Presence in Britain. London: Hurst.
  7. Bardasi, E. J., S. (2002). Income in Later Life: Work History Matters. Bristol: The Policy Press.
  8. Beekman, A. T. F., Copeland, J. R. M. and Prince, M. J. Review of community prevalence of depression in later life. British Journal of Psychiatry; 1999, 174: 307-311.
  9. Belle, D. Poverty and women’s mental health. American Psychologist; 1990, 45(3): 385-389.
  10. Bernard M., Phillips J. (1998). The Social Policy of Old Age: Moving into the 21st century. London: Centre for Policy on Ageing.
  11. Bernardez, T. (1996). Women’s therapy groups as the treatment of choice. In B. DeChant (Ed.), Chapter 9. Women and Group Psychotherapy: Theory and Practice. London: Guilford Press.
  12. Bone, M., Gregory, J., Gill, B. and Lader, D. (1992). Retirement and Retirement Plans. London: HMSO.
  13. Bowling A., Browne P. Social networks, health and emotional well being amongst the oldest old in London. Journal of Gerontology; 1991, 46:520-532.
  14. Bowling, A., Grundy, E., Farquahar, M. (1997). Living Well into Old Age. York: Joseph Rowntree Foundation.
  15. Briggs, K. and Ashkam, J. (1999). The needs of people with dementia and those who care for them. London: Alzheimer’s Society.
  16. Brown, G. W. and Harris, T. (1978). Social Origins of Depression. London: Tavistock Publications.
  17. Bruce M. L., Takeuchi D. T., Leaf, P. J. Poverty and psychiatric status: Longitudinal evidence from the New Haven Epidemiologic Catchment Area Study. Archives of General Psychiatry; 1991, 48(5): 470-474.
  18. Buck, M. The Price of Poverty: Mental Health and Gender. Critical Social Policy; 1997, 17 (50): 79-97.
  19. Busfield, J. (1996). Men, Women and Madness: Understanding Gender and Mental Disorder. London: Macmillan.
  20. Butler S. S., Weatherley R. A. Poor Women at Midlife and Categories of Neglect. Social Work; 1992, 37(6): 510-515.
  21. Copeland J. R. M., Gurland B. J. et al. The Range of Mental Illness Among the Elderly in the Community: Prevalence in Liverpool Using the GMS-AGECAT Package. British Journal of Psychiatry;1987, 150: 815-823.
  22. De Beauvoir, S. (1972). The Second Sex. London: Penguin.
  23. Dench, S., Aston, J., Evans, C., Meager, N., Williams, M. and Willison, R. (2002). Key Indicators of Women’s Position in Britain. London: Cabinet Office, Women and Equality Unit.
  24. Domestic Violence Data Source. (2002). Factsheet: Prevalence and incidence of domestic violence. London: Brighton, www.domesticviolencedata.org.
  25. Doyal, L. ( 2000). Health and Work in Older Women: a neglected issue. London: The Pennell Initiative for Women’s Health.
  26. Earle J. R., Smith M. H., Harris C. T., Longino C. F. Women, Marital Status, and Symptoms of Depression in a Midlife National Sample. Journal of Women and Aging; 1998, 10(1): 41-57.
  27. Goodman L. A., Johnson M., Dutton, M. A., Harris, M. Prevalence and Impact of Sexual and Physical Abuse. In M. Harris and C. L. Landis (Eds.), Sexual Abuse in the Lives of Women Diagnosed with Serious Mental Illness. London: Harwood Academic; 1997.
  28. (1991). The Change: Women, Ageing and the Menopause. London: Hamish Hamilton.
  29. Harris, M. (1998). Modifications in services delivery and clinical treatment for women diagnosed with severe mental illness who are also survivors of sexual abuse trauma. In B. Lubotsky Levin, A. K. Blanch and A. Jennings (Eds.), Women’s mental health services: A public health perspective. (pp. 309-325). London: Sage.
  30. Harris, M. (1998a). Trauma recovery and empowerment: A clinician’s guide for working with women in groups. New York: The Free Press.
  31. Holland, S. (1995). Interaction in women’s mental health and neighbourhood development. In S. Fernando (Ed.), Mental Health in a Multi-ethnic Society. London: Routledge.
  32. Hutton, S. and Hirst, M. (2001). Informal Care over time. York: Social Policy Unit, University of York.
  33. Itzin, C. and Newman, S. (1995). Gender, Culture and Organisational Change: Putting Theory Into Practice. London: Routledge.
  34. Itzin, C. and Phillipson, C. (1993). Age Barriers at Work. Solihull: Metra.
  35. Katbanna, S. B., P. and Parker, G et al. (1998). Experiences and Needs of Carers from the South Asian Communities. Leicester: University of Leicester, Nuffield Community Care Studies Unit.
  36. Levin, E., Moriarty, J. and Gorbach, P. (1994). Better for the Break. London: HMSO.
  37. Liston, R., Mann, L. and Banerjee, S. (1995). Stress in Informal Carers of Hospitalised Elderly Patients London. London: Journal of the Royal College of Physicians.
  38. Littlewood, J. (1992). Aspects of Grief: bereavement in adult life. London: Tavistock.
  39. Maher, J. and Green, H. (2002). Carers 2000. London: The Stationery Office.
  40. Miller J., Bell C. Mapping men’s mental health. Journal of Community and Applied Social Psychology; 1996, 6(5): 317-327.
  41. Milne, A. and Williams, J. Meeting the Mental Health Needs of Older Women: Taking Social Inequality into Account. Ageing and Society; 2000, 20(6): 699-723.
  42. Milne A., Hatzidimitradou E., Harding T. (1999). Later Lifestyles: a survey by Help the Aged and Yours Magazine. London: Help The Aged.
  43. Mooney, A., Stratham, J. and Simon, A. (2002). The Pivot Generation – Informal Care and Work after Fifty. Bristol: The Policy Press.
  44. Nolan, M., Grant, G. and Keady, J. (1996). Understanding Family Care. Buckingham: Open University Press.
  45. Parker, G. (1998). Trends in Caring 1985-1995. In General Household Survey, Informal Carers. London: ONS Social Survey Division.
  46. Pavalko E. K., Artis J. E. Women’s caregiving and paid work: Causal relationships in late midlife. Journals of Gerontology: Series B: Psychological Sciences and Social Sciences;1997, 52b(4):170-179.
  47. Pilcher, J. Domestic Divisions of Labour in the Twentieth Century: Change Slow A-Coming. Work, Employment and Society; 2000, 14(4): 771-780.
  48. Platt, S., Martin, C., Hunt, S. and Tantam, D. (1990). The mental health of women with children living in deprived areas of Great Britain: The role of living conditions, poverty and unemployment.
  49. Ristock, J. (1995). The Impact of Violence on Mental Health: A Guide to the Literature. Manitoba: University of Manitoba/Mental Health Division, Health Canada. http://www.hc-.ca/hppb/familyviolence/html/1discuss.htm.
  50. Rodeheaver D., Datan N. The challenge of double jeopardy – toward a mental health agenda for aging. American Psychologist; 1988, 43(8):648-654.
  51. Seymour, J. No Time to Call My Own: Women’s Time as a Household Resource. Women’s Studies International Forum; 1992, 15(2): 187-192.
  52. Tyler M., Abbott P. The commodification of sexuality: Sexualized labour markets’,. Paper presented at the Conference on Work, Employment and Society in the 1990s: Changing Boundaries, Changing Experiences, University of Kent, Canterbury;1994, 12-14 September.
  53. Ussher, J. M. (1991). Women’s Madness: Misogyny or Mental Illness? Amherst, MA: University of Massachusetts Press.
  54. C. Women at divorce: Prelimary report from a ten-year follow-up. American Journal of Orthopsychiatry; 1986, 56: 65-77.
  55. Watson G., Scott C., Ragalsky, S. Refusing to be marginalized: groupwork in mental health services for women survivors of childhood sexual abuse. Journal of Community and Applied Social Psychology; 1996, 6(5): 341-354.
  56. Williams J. (1984). Women and mental illness. In J. Nicholson and H. Beloff (Eds.), Psychology Survey 5 (pp. 320-344). Leicester: British Psychological Society.
  57. Williams J. (1999). Social inequalities, mental health and mental health services. In C. Newnes, G. Holmes and D. C (Eds.), Thinking About Psychiatry and The Future of the Mental Health System. Rosson-Wye: PCCS Books.
  58. Williams, J., Scott, S. and Waterhouse, S. (2001). Mental Health Services for ‘Difficult’ Women: Reflections on some recent developments. Feminist Review, 68 (Summer), 89-104.
  59. World Health Organisation (2000). Women’s Mental Health: An Evidence Based Review. Geneva: World Health Organisation.

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH