Питання – Відповідь

На запитання читачів журналу відповідає Тетяна Баськова, юрист Юридичного бюро Олени Бабич.

Питання оплати праці працівників закладів охорони здоров’я регулюється спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (далі – наказ від 05.10.2005 № 308/519).

Конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати.

Додатком 3 наказу від 05.10.2005 № 308/519 передбачено Перелік закладів (підрозділів) та посад, робота в яких дає право на підвищення посадових окладів (ставок) у зв’язку зі шкідливими та важкими умовами праці, серед яких лікарі-рентгенологи мають право на підвищення посадових окладів (ставок) на 15 відсотків у зв’язку зі шкідливими і важкими умовами праці.

Наказами Міністерства охорони здоров’я України від 21.07.2014 № 511 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення» та від 28.07.2014  № 527 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу населенню, незалежно від підпорядкування та форми власності» затверджено ряд форм медичних документів та інструкцій щодо їхнього заповнення. Однак, дані нормативно-правові акти не вказують якою мовою повинні бути заповненні ті чи інші документи закладу охорони здоров’я.

Відповідно до статті 10 Конституції України та ч. 1 статті 6 Закону України «Про засади державної мовної політики» державною мовою в Україні є українська мова.

Пунктом 25 Інструкції з діловодства у Міністерстві охорони здоров’я України, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25.02.2014 № 143 передбачено, що Міністерство охорони здоров’я України здійснює діловодство державною мовою.

Наразі, у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону «Про державну мову» від 19.01.2017 № 5670, статтею 29 якого передбачається, що мовою охорони здоров’я, медичної допомоги та медичного обслуговування є державна мова.

На прохання особи, яка звертається по отримання медичної допомоги чи медичного обслуговування, її персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін. Заклади охорони здоров’я складають усі документи, які стосуються стану здоров’я пацієнтів, державною мовою. Мовою внутрішніх актів, які регулюють діяльність закладів охорони здоров’я, діловодства та документообігу, є державна мова.

Лікарі-інтерни після закінчення вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації отримують диплом лікаря-спеціаліста та для проходження інтернатури зараховуються до штатів закладів охорони здоров’я, на базі яких вони проходять інтернатуру на посадах лікарів-інтернів, про що у трудову книжку заноситься відповідний запис. Заробітна плата лікарям-інтернам протягом всього періоду навчання сплачується за рахунок закладів або  установ, в які вони зараховані лікарями-інтернами, або закладом, з яким укладено трудовий договір у розмірі, встановленому чинним законодавством. Це регулюється пунктом 7.3 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 19.09.96 № 291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації».

На весь час проходження інтернатури посадові оклади лікарям-інтернам встановлюються у розмірах, затверджених пунктом 2.2.5 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (далі – наказ від 05.10.2005 № 308/519).

Якщо працівникам підрозділу, в який зараховано лікаря-інтерна, посадові оклади підвищують у зв’язку зі шкідливими умовами праці, то лікар-інтерн також має право на це підвищення.

Так, посадові оклади працівників протитуберкульозних закладів (лікарі, фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою та професіонали з вищою немедичною освітою), які здійснюють діагностику туберкульозу і надають лікувально-профілактичну допомогу хворим на заразну та активну форми туберкульозу, підвищуються відповідно на 60 або 30 відсотків згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі заходи щодо підвищення престижності праці медичних працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз» від 16.02.2011 № 123. Тож посадовий лікаря-інтерна також підвищується на 60 або 30 відсотків (пункти 4.1 та 5.1 додатка 3 наказу 05.10.2005 № 308/519).

Крім того, відповідно до листа Міністерства охорони здоров’я України та Професійної спілки працівників охорони здоров’я України від 22.01.2010 № 10.03.67/136, №№ 01-9 «Щодо виплати надбавки за вислугу років працівникам закладів охорони здоров’я» період проходження інтернатури зараховується до стажу роботи, який дає право на виплату надбавки за вислугу років.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітною сім’єю є  сім’я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває в зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім’ї включаються також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, – до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Батькам і дітям з багатодітних сімей видаються відповідні посвідчення, зразок, порядок виготовлення і видачі якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» передбачені такі пільги багатодітним сім’ям:

1) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) у межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. м загальної площі житла на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в житловому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. м на сім’ю);

2) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством. Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення, становить 21 кв. м опалюваної площі на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в житловому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. м  на сім’ю.

3) 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі скрапленого, у межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення;

4) позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства»):

1) безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;

2) щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров’я з залученням необхідних спеціалістів, а також компенсація витрат на зубопротезування;

3) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

4) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;

5) безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку відповідно до Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

Ч. 10 ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства» студентам з багатодітних сімей призначається соціальна стипендія та може надаватися додаткова соціальна і матеріальна допомога.

Крім того, окремими законами також передбачено деякі види пільг, зокрема:

Крім цього, окремі види пільг передбачені іншими законами, зокрема:

1) матері, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, мають право на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною (при цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку) у випадку виходу на пенсію за віком, за інвалідністю, по втраті годувальника та за вислугою років у розмірі від 35 до 40 %  прожиткового мінімуму (п. 8 ст. 1 Закону «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»).

2) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 182-1 Кодексу законів про працю України, ст. 19 Закону «Про відпустки»). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Ця відпустка надається понад щорічні відпустки і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному Кодексом законів про працю.

3) платник податку, який має і виховує трьох або більше дітей, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 200 % від половини суми мінімальної заробітної плати у розрахунку на кожну таку дитину (ст. 6 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» ).

4) сім’ї, які мають п’ятьох і більше дітей, та в разі народження в однієї жінки одночасно трьох  і більше дітей мають право на позачергове отримання квартир або садибних (одноквартирних) житлових будинків із житлового фонду соціального призначення,  а також позачергове право отримання житлового приміщення відповідно до ст. 46 Житлового кодексу України  (ст. 11 Закону «Про житловий фонд соціального призначення» ).

Таким чином, законодавством України не передбачено спеціальних пільг для багатодітних сімей саме медичних працівників. Такі сім’ї користуються пільгами на загальних підставах, тобто тими, які передбачені для багатодітних сімей.

Відповідно до цивільного законодавства України законними представниками своїх малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх (до 18 років) дітей є батьки (усиновлювачі) (ст. 242 Цивільного кодексу України).

Основами законодавства України про охорону здоров’я також передбачено, що стосовно пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їхніх законних представників.

У Сімейному кодексі України закріплене як право, так і обов’язок обох батьків вирішувати питання виховання і розвитку дитини, у тому числі його медичного обслуговування (ст. 150, 157).

Підстави повноважень, права і обов’язки осіб, які є законними представниками дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначені в Сімейному кодексі України. Зокрема, такими представниками в правовідносинах з медичним закладом і медичним персоналом є: а) патронатний вихователь; б) прийомні батьки; в) батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу. Зазначені особи мають право приймати рішення про медичне обслуговування дитини, якою вони опікуються. І саме вони відповідають за наслідки їх відмови від лікування дитини.

Звичайно, лікар не може змусити пацієнта, у тому числі і законного представника дитини, прийняти медичну допомогу. Однак, у разі відмови законного представника від необхідного медичного втручання, п. 5 ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я передбачено, що якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування. Відповідно до законодавства ці органи покликані захищати інтереси дитини, у тому числі і від батьків, опікунів, піклувальників.

Таким чином, у разі відмови батьків від лікування дитини, що може стати причиною погіршення стану її здоров’я та призвести до настання тяжких наслідків, лікар повинен повідомити про факт відмови органи опіки та піклування.

Відповідно до ст. 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За загальним правилом щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору. Право на щорічну відпустку повної тривалості (не менш як 24 календарних дні) виникає в працівника після закінчення шести місяців безперервної роботи в закладі.

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

  1. за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
  2. за особливий характер праці;
  3. в інших випадках, передбачених законодавством.

Ст. 8 Закону України «Про відпустки» передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, – тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дається право на щорічну додаткову відпустку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України  від 17.11.1997 року №1290, акушерка, яка працює у стаціонарі пологового будинку,  має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Крім того, Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад. Тобто тривалість додаткової відпустки визначається пропорційно до фактично відпрацьованого в особливих умовах часу.

Таким чином, ви маєте право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Доплати та надбавки – це самостійний елемент заробітної плати, зважаючи на структуру останньої. Водночас такі виплати є складовою тарифної системи.

Певні види доплат та надбавок передбачено Кодексом законів про працю та іншими актами законодавства України, а частина (і досить значна) була впроваджена ще спеціальними постановами уряду колишнього Радянського Союзу.

Надбавки та доплати є досить значущими структурними елементами організації матеріального стимулювання працівників підприємств, установ та організацій та нараховуються, як правило, у відсотках до посадового окладу, тарифної ставки. Вважається, що надбавки пов’язані в основному зі стимулюючою, а доплати – з компенсуючою функціями заробітної плати.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005  №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» лікарям усіх спеціальностей та провізорам (крім лікарів-інтернів  та  провізорів-інтернів), які отримали диплом з відзнакою після закінчення вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів, посадовий оклад, що визначений за тарифними розрядами, підвищується протягом 5 років на 5 відсотків.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда допускається лише у випадку повної ліквідації підприємства, установи чи організації. Проте у такому разі роботодавець зобов’язаний їх обов’язково працевлаштувати. У всіх інших випадках з ініціативи роботодавця звільнення зазначених жінок забороняється (п. 3 ст. 184 КЗпП).

Частиною 1 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняє своє існування в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

З клініки, де Ви досі працюєте, і яка ліквідується, потрібно звільнити всіх працівників, у тому числі і Вас. Однак, Ваше звільнення має відбуватися з обов’язковим працевлаштуванням. Власник або уповноважений ним орган повинен  працевлаштувати Вас самостійно або через державну службу зайнятості. У такому разі Ваше звільнення можливе лише на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП за переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію.

Поняття «переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію» означає, що перерва в часі між звільненням і працевлаштуванням не допускається. І якщо сьогодні Вас звільняють, то завтра Ви вже повинні бути прийняті на інше підприємство.

З огляду на зазначені вище норми – не рекомендуємо погоджуватись на звільнення за власним бажанням у даній ситуації.

Дане питання регулюється пунктом 19 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 285.

Так, суб’єкт господарювання за кожним місцем провадження медичної практики розміщує в доступному для споживача місці:

1) копію ліцензії (у разі отримання ліцензії на паперовому носії);

2) інформацію про:

  • режим роботи ліцензіата;
  • медичних працівників, які працюють в закладі охорони здоров’я, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, посади, а також про наявність кваліфікаційної категорії. Фізична особа-підприємець зазначає інформацію про спеціальність (спеціальності) найманих фахівців та наявність кваліфікаційної категорії;

3) перелік медичних послуг із зазначенням їх вартості відповідно до заявлених спеціальностей і видів медичної допомоги.

Заклад охорони здоров’я також розміщує копію акредитаційного сертифіката (за наявності).

За наявності у структурі закладу охорони здоров’я лабораторії розміщується копія свідоцтва про атестацію лабораторії (у разі здійснення атестації до 31 грудня 2015 р.) або копія свідоцтва про сертифікацію лабораторії (у разі проведення сертифікації після зазначеної дати).

Крім цих документів у куточку споживача повинні бути також документи, перелік яких визначений Законом України «Про захист прав споживачів».

Найчастіше куточок споживача оформляється у вигляді стенду, однак законодавством саме такий спосіб подачі та розміщення інформації чітко не регламентований. Тому не є порушенням розміщення інформації для споживача й у папці споживача, яка також повинна знаходитися на видному та доступному для пацієнтів місці. У такій папці можна розмістити більш повну та додаткову інформацію.

Ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» передбачені такі пільги багатодітним сім’ям:

1) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) у межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. м загальної площі житла на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в житловому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. м на сім’ю);

2) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.

3) 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі скрапленого, у межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення;

4) позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Крім цього, окремі види пільг передбачені іншими законами, зокрема:

1) матері, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, мають право на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною (при цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку) у випадку виходу на пенсію за віком, за інвалідністю, по втраті годувальника та за вислугою років у розмірі від 35 до 40 %  прожиткового мінімуму (п. 8 ст. 1 Закону «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»).

2) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

3) платник податку, який має і виховує трьох або більше дітей, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 200 % від половини суми мінімальної заробітної плати у розрахунку на кожну таку дитину (ст. 6 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» ).

Таким чином, законодавством України не передбачено спеціальних пільг для багатодітних сімей саме медичних працівників. Такі сім’ї користуються пільгами на загальних підставах, тобто тими, які передбачені для багатодітних сімей.

Відповідно до цивільного законодавства України законними представниками своїх малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх (до 18 років) дітей є батьки (усиновлювачі) (ст. 242 Цивільного кодексу України).

Основами законодавства України про охорону здоров’я також передбачено, що стосовно пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їхніх законних представників.

У Сімейному кодексі України закріплене як право, так і обов’язок обох батьків вирішувати питання виховання і розвитку дитини, у тому числі його медичного обслуговування (ст. 150, 157).

Підстави повноважень, права і обов’язки осіб, які є законними представниками дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначені в Сімейному кодексі України. Зокрема, такими представниками в правовідносинах з медичним закладом і медичним персоналом є: а) патронатний вихователь; б) прийомні батьки; в) батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу. Зазначені особи мають право приймати рішення про медичне обслуговування дитини, якою вони опікуються. І саме вони відповідають за наслідки їх відмови від лікування дитини.

Звичайно, лікар не може змусити пацієнта, у тому числі і законного представника дитини, прийняти медичну допомогу. Однак, у разі відмови законного представника від необхідного медичного втручання, п. 5 ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я передбачено, що якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування. Відповідно до законодавства ці органи покликані захищати інтереси дитини, у тому числі і від батьків, опікунів, піклувальників.

Таким чином, у разі відмови батьків від лікування дитини, що може стати причиною погіршення стану її здоров’я та призвести до настання тяжких наслідків, лікар повинен повідомити про факт відмови органи опіки та піклування.

Відповідно до ст. 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За загальним правилом щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору. Право на щорічну відпустку повної тривалості (не менш як 24 календарних дні) виникає в працівника після закінчення шести місяців безперервної роботи в закладі.

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;

2) за особливий характер праці;

3) в інших випадках, передбачених законодавством.

Ст.  8 Закону України «Про відпустки» передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, – тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дається право на щорічну додаткову відпустку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України  від 17.11.1997 року                 № 1290, акушерка, яка працює у стаціонарі пологового будинку,  має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Крім того, Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад. Тобто тривалість додаткової відпустки визначається пропорційно до фактично відпрацьованого в особливих умовах часу.

Таким чином, ви маєте право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH